Постанова

від 22.11.2012 по справі 11/069-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р. Справа № 11/069-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський завод продтоварів" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.12 у справі№11/069-12 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Долавр" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський завод продтоварів" простягнення 43347,16 грн В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Коростій А.С. -за дов. від 05.10.12;

від відповідача: Негода А.А. -за дов. від 23.05.12 (74 арк. спр.)

Товариством з обмеженою відповідальністю "Долавр" у липні 2012 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський завод продтоварів" 43347,16 грн, з яких: 37 833,33 грн -боргу та 5 513,83 грн -штрафних санкцій. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати охоронних послуг наданих в період з березня до 14 червня 2012 року за договором від 31.10.10 №31/10-2010, що вважав також підставою для нарахування штрафних санкцій у відповідності до пунктів 6.14, 6.15 вказаного договору. При цьому, позивач посилався на приписи статей 20, 24, 193, 216, 231, 232 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Рішенням господарського суду Київської області від 12.09.12, ухваленим суддею Мальованою Л.Я., позовні вимоги задоволено частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 19 500,00 грн - основного боргу та 775, 20 грн -штрафних санкцій, з огляду на доведеність цих вимог. В частині стягнення 18333,33 грн -боргу та 4738,63 грн -штрафних санкцій судом відмовлено через те, що ці вимоги ґрунтуються на актах № ОУ-0000121 від 31.05.12 і № ОУ-0000152 від 30.06.12, які не підписані замовником. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Доповідач: Добролюбова Т.В.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Дикунської С.Я. -головуючого, Алданової С.О., Чорногуза М.Г., постановою від 23.10.12, перевірене рішення у справі скасував в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняв в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 18 333, 33 - основного боргу, 4 743, 63 грн - штрафних санкцій. В решті рішення у справі залишив без змін з тих же підстав. Таким чином, суд апеляційної інстанції задовольнив позов повністю на суму 43347,16 грн. Апеляційний суд вмотивовуючи постанову установив факт надання позивачем охоронних послуг в спірний період та зазначив, що не підписання відповідачем актів не звільняє останнього від обов'язку розрахуватись за фактично надані позивачем послуги з охорони. Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський завод продтоварів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, посилаючись на приписи статей 526, 529, 901, 936, 978 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, вказує на те, що акти за травень і червень 2012 року ним не підписані через неналежне виконання позивачем зобов'язань. Заявник вказує на порушення апеляційним судом приписів статті 232 Господарського кодексу України та вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" , з урахуванням приписів котрих з усієї суми боргу пеня не може перевищувати 894,05 грн.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Долавр" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.10.10 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Долавр" -виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шевченківський завод продтоварів" -замовником, укладено договір №31/10-2010 про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей, за умовами якого виконавець зобов'язався охороняти об'єкт замовника, розташований за адресою: с. Шевченкове, Броварський район, Київська область. Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що вартість наданих виконавцем послуг з охорони за календарний місяць становить 12 500,00 грн з ПДВ. Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що розрахунок за виконані роботи проводиться шляхом сплати на п/рахунок виконавця до 25 числа місяця, в якому надаються послуги. Пунктом 10.1 сторони узгодили, що договір діє до 31.10.11. Додатковою угодою від 19.10.11 №1 сторони продовжили термін дії договору до 31.10.12. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Долавр" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський завод продтоварів" 37 833,33 грн -боргу та 5 513,83 грн -штрафних санкцій. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Отже, зобов'язання має бути виконане належним чином, тобто в такому вигляді, як це випливає з договору. Статтею 978 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. На взаємовідносини сторін за договором охорони поширюються також положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини з надання послуг. Згідно зі статтею 901 названого Кодексу одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Таким чином, до предмета доказування при вирішенні даного спору входить, зокрема, установлення обставин щодо фактичного надання позивачем охоронних послуг за договором, аналіз документів, поданих на підтвердження надання цих послуг, невиконання відповідачем зобов'язань з прийняття і оплати наданих позивачем послуг, у разі встановлення факту їх надання, умови проведення розрахунків. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з приписами статті 34 вказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Дослідивши усі обставини справи та зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції установив, що на виконання умов договору №31/10-2010 позивач прийняв об'єкт відповідача під охорону з 31.10.10 та надавав охоронні послуги до 15.06.12. Установлено судом і те, що вартість послуг наданих у спірний період відповідачем не сплачена, і заборгованість останнього становить 37833,33 грн. Довід скаржника про те, що акти за травень і червень 2012 року ним не підписані через неналежне виконання позивачем зобов'язань за спірним договором, не може бути підставою для звільнення останнього від обов'язку сплатити кошти, оскільки як убачається з умов договору акт не визначався сторонами як умова проведення розрахунків за охоронні послуги. Враховується і те, що навіть за умови не підписання акта, здача і приймання послуг на підставі підписаного в односторонньому порядку акта та виникнення за таким актом прав і обов'язків можливе за відсутності заперечень сторони, яка отримала послугу, тобто за реального надання послуг за договором. Судом апеляційної інстанції при розгляді даного спору установлений факт надання позивачем послуг за договором охорони у спірний період. Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню, частина 1 статті 230 цього ж Кодексу. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України. При цьому, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Апеляційним судом установлено, що пунктом 6.14 договору сторони передбачили, що у випадку затримки платежу за надані виконавцем послуги із охорони об'єкту, майна і особистої безпеки фізичних осіб на об'єкті, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % суми на підставі пункту 5.1 договору за кожен день затримки. Водночас, пунктом 6.15 цього ж договору сторони визначили, що за прострочення платежу за надання послуг за договором понад 30 днів додатково сплачується штрафу у розмірі 10% вартості послуг, вказаної у пункті 5.1 договору. Довід скаржника про те, що навіть за умови стягнення усієї суми боргу пеня не може перевищувати 894,05 грн визнається неспроможним, адже такий висновок скаржника зроблений без врахування підстав позову і того, що сторони договору №31/10-2010 передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору не лише у вигляді сплати пені, а також сплати штрафу, про що зазначили в пункті 6.15 цього договору, який є дійсним та підлягає обов'язковому виконанню сторонами. З огляду на установлений апеляційним судом факт прострочення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із сплати охоронних послуг у спірний період, суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув штрафні санкції у заявленому розмірі. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати у сплаті судового збору покладаються на відповідача, котрим сплачений судовий збір при поданні касаційної скарги. Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.12 у справі №11/069-12 залишити без змін.

Виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.10.12, що зупинялось до закінчення касаційного провадження ухвалою Вищого господарського суду України від 12.11.12, поновити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський завод продтоварів" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець