Рішення

від 22.11.2012 по справі 5006/13/87/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.11.12 р. Справа № 5006/13/87/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталі", Донецька обл., м. Маріуполь

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", Донецька обл., м. Маріуполь

про: стягнення 105024грн.90коп.

За участю представників сторін

від позивача: Савченко П.В. (довіреність №ьт40 від 01.04.2011р.)-представник.

від відповідача: Колодязного К.В. (за довіреністю № 09/38 від 23.12.2011р.)-юрисконсульт.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні

05.11.2012р. оголошувалась перерва до 22.11.2012р.

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталі", Донецька обл., м. Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", Донецька обл., м. Маріуполь про стягнення 105024грн.90коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 100569грн.00коп., пені в сумі 3698грн.09коп., 3% річних у сумі 757грн.81коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 1055 від 16.02.2012р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

05.11.2012р. позивач надав через канцелярію суду заяву, якою визначив спірні накладні, за якими виникла заявлена до стягнення заборгованість, а саме № Н000004798 від 13.04.2012р., № Н000004920 від 18.04.2012р., № Н000007539 від 18.06.2012р., № Н000007797 від 18.06.2012р., № Н000007663 від 18.06.2012р.; клопотанням Вих. № 63 від 05.11.2012р. позивач представив суду детальний розрахунок пені та 3% річних за кожною спірною накладною окремо.

22.11.2012р. позивач надав суду заяву № 72 від 21.11.2012р., якою повідомив суд про повну оплату відповідачем заявленої суми основного боргу, у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача лише пеню в сумі 3665грн.95коп. та 3% річних у сумі 751грн.23коп.

Заявою б/н від 22.11.2012р. позивач просив суд при розгляді вимог щодо стягнення 3% річних та пені керуватися розрахунком, поданим до господарського суду 05.11.2012р.

Відповідач 22.11.2012р. клопотанням просив суд долучити до матеріалів справи копії платіжних доручень на підтвердження повної оплати суми основного боргу.

В судовому засіданні 22.11.2012р. позивач просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині вимог, сторони повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

16.02.2012р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів № 1055, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали товари (далі-«ресурси») на умовах, передбачених даним договором.

Згідно із п. 2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата за поставлені ресурси буде здійснюватися протягом строку, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту поставки ресурсів та надання документів, вказаних у п. 6.4 даного договору.

Пунктом 10.5 договору сторони погодили, що даний договір діє до 31.12.2012р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) по данному договору.

Під час дії договору між сторонами були укладені специфікації № 1 від 16.02.2012р., № 2 від 04.04.2012р., № 3 від 11.04.2012р., № 4 від 11.06.2012р., № 5 від 15.08.2012р., якими сторони погодили предмет договору, визначивши номенклатуру ресурсів, якісні характеристики, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість.

Крім того, п. 5 специфікацій до договору сторони погодили наступні умови оплати: по факту поставки протягом 30 календарних днів.

Графіком поставки від 16.02.2012р. сторони визначили, що товар, погоджений сторонами специфікацією № 1 від 16.02.2012р. до договору повинен бути поставлений протягом лютого 2012 року; графіком поставки до специфікації № 2 від 29.03.2012р. та № 3 від 04.04.2012р. сторони визначили, що товар погоджений вказаними специфікаціями підлягає поставці протягом квітня 2012 року; товар, погоджений сторонами специфікацією № 4 від 11.06.2012р. відповідно до графіку поставки повинен бути поставлений протягом червня 2012р.; графіком поставки до специфікації № 5 від 15.08.2012р. сторони визначили період поставки-вересень 2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що на виконання умов договору здійснив поставку обумовленого сторонами в специфікаціях до договору товару відповідачу за видатковими накладними № Н000004798 від 13.04.2012р., № Н000004920 від 18.04.2012р., № Н000007539 від 18.06.2012р., № Н000007797 від 18.06.2012р., № Н000007663 від 18.06.2012р. та виставив рахунки для його оплати.

Позивач стверджує, що отримавши товар, відповідач здійснив його оплату частково, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 100569грн.00коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 100569грн.00коп., 3% річних у розмірі 751грн.23коп та пені в сумі 3665грн.95коп., підставою позову є поставка товару за договором № 1055 від 16.02.2012р.

Договір № 1055 від 16.02.2012р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем у виконання умов договору № 1055 від 16.02.2012р. за видатковими накладними № Н000004798 від 13.04.2012р., № Н000004920 від 18.04.2012р., № Н000007539 від 18.06.2012р., № Н000007797 від 18.06.2012р., № Н000007663 від 18.06.2012р. поставлений відповідачу товар.

Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей 869 від 13.04.2012р., № 1782 від 18.06.2012р., № 1793 від 18.06.2012р., № 1781 від 18.06.2012р. прийнято уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписом останніх на накладних.

Крім того, факт отримання товару за накладними № Н000004798 від 13.04.2012р., № Н000004920 від 18.04.2012р., № Н000007663 від 18.06.2012р. підтверджується відбитком печатки юридичної особи в графі „Отримав".

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 1055 від 16.02.2012р.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата за поставлені ресурси буде здійснюватися протягом строку, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту поставки ресурсів та надання документів, вказаних у п. 6.4 даного договору.

Специфікаціями № 2 від 04.04.2012р., № 3 від 11.04.2012р., № 4 від 11.06.2012р., якими сторони визначили товар, що був поставлений за спірними накладними, сторони погодили наступні умови оплати: по факту поставки протягом 30 календарних днів.

Як стверджує позивач у позові, станом на день звернення до суду значиться прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 100569грн.00коп.

Однак, у ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач після порушення провадження по справі в добровільному порядку заборгованість за поставлену продукцію сплатив у повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними документами, які сторонами не заперечуються та не спростовуються.

Сплата боргу, яка є предметом судового розгляду за змістом п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є підставою припинення провадження у справі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач згідно із остаточним розрахунком, наданим через канцелярію суду клопотанням Вих. № 63 від 05.11.2012р., просить суд також стягнути з відповідача пеню в сумі 3665грн.95коп., 3% річних у сумі 751грн.23коп., нараховані на суму боргу в розмірі 80337грн. 60коп. за накладною № Н000004798 від 13.04.2012р. за період з 14.06.2012р. по 30.07.2012р., за період з 31.07.2012р. по 16.09.2012р. на суму боргу 50337грн.60коп. (з урахуванням часткової оплати 31.07.2012р.); за накладною № Н000004920 від 18.04.2012р. на суму боргу 24030грн.72коп. за період з 18.06.2012р. по 16.09.2012р.; за накладними № Н000007539 від 18.06.2012р., № Н000007797 від 18.06.2012р., № Н000007663 від 18.06.2012р. на суму боргу відповідно 4032грн.00коп., 2016грн.00коп., 20152грн.68коп. за період з 18.08.2012р. по 16.09.2012р.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 216 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторонами у п. 7.2 договору № 1055 від 16.02.2012р. передбачено, що у випадку порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, покупець виплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в відповідному періоді.

Нарахування пені повинно здійснюватися з врахуванням вимог договору, приписів ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Суд дослідивши представлені позивачем арифметичні розрахунки пені та 3% річних, перевіривши розрахунок пені за формулою С х РП х Д : 100, де С - сума заборгованості за період, РП - розмір пені, вказаний у договорі, Д - кількість днів прострочення та 3% за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство" встановив, що представлені позивачем розрахунки є вірними, отже заявлена позивачем сума пені в розмірі 3665грн.95коп. та сума 3% річних у розмірі 751грн.23коп. є обгунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги обґрунтованість позовних вимог, те що оплата основної суми боргу була здійснена відповідачем вже після звернення позивача до суду, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, п. 1.1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталі", Донецька обл., м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", Донецька обл., м. Маріуполь про стягнення суми основного боргу в розмірі 100569грн.00коп., пені в сумі 3665грн.95коп., 3% річних у сумі 751грн.23коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (юридична адреса: 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченко,1, код ЄДРПОУ 00191129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталі" (юридична адреса: 87524, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Сєченова, будинок 63-А, код ЄДРПОУ 19381476) пеню в сумі 3665грн.95коп., 3% річних у сумі 751грн.23коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 2100грн.50коп.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталі", Донецька обл., м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", Донецька обл., м. Маріуполь в частині стягнення основного боргу в сумі 100569грн.00коп. - припинити, у зв'язку з відсутністю спору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 22.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.