Рішення

від 22.11.2012 по справі 5009/3752/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/81/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.12 Справа № 5009/3752/12

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шлях плюс" (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 5, кв. 63, ідентифікаційний код 34676691)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НМП - 2009" (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 51, кв. 10, ідентифікаційний код 36408567)

про визнання недійсним договору

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Кравець О.О., довіреність № 206 від 12.09.2012р.

від відповідача: не з'явився

ТОВ "Шлях плюс" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "НМП - 2009" про визнання недійсним договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів від 01.11.2009р. № ТО/01/11 09.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 04.10.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 30, 92, 215, 216, 525, 526, 626, 629, 638, 837, 843 ЦК України, ст. 1, 2, 12, 15, 64, 85 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.10.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/3752/12, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 24.10.2012р. об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 24.10.2012р. розгляд справи відкладений на 07.11.2012р. об 11 год. 30 хв.

Ухвалою від 07.11.2012р. розгляд справи відкладений на 22.11.2012р. об 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 22.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 27.11.2012р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 22.11.2012р. представник позивача підтримав позовні з підстав, наведених у позовній заяві від 03.10.2012р. (т.1, а.с.3-6).

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.

В період з 10.09.2012р. по 17.09.2012р. ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Шлях плюс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.07.2009р. по 31.12.2011р. та податку на додану вартість за період 01.08.2009р. по 31.12.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ "НМП - 2009", ТОВ "Ольвія", ТОВ "ТСЦ ЮГ" за підсумками якої складено акт.

У вказаному акті перевірки зазначається, що податковим органом отримана інформація, відповідно до якої у ТОВ "НМП - 2009" відсутні необхідні умови для ведення господарської, економічної діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Згідно ст. 662, 655, 656 ЦК України зазначені правочини мають ознаки нікчемності.

Висновки акта перевірки здійснено виходячи з того, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ "НМП-2009" відсутні, підприємство ухиляється від проведення планової виїзної перевірки, місце проживання директора невідоме. Оскільки, на момент проведення перевірки за результатами вжитих заходів документи до перевірки не надано, тому підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не є можливим. З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарські відносини між відповідачем та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Враховуючи вищевикладені висновки акту перевірки, позивач вважає, що наявні підстави для подання позову щодо визнання недійсним договору № ТО/01/11 09 від 01.11.2009р., укладеного між ТОВ "Шлях плюс" та ТОВ "НМП-2009" з обставин та обґрунтуванням наведеним в акті перевірки.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

В абзаці 2 підпункту 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, N 10 від 17.10.2012р.) роз'яснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом господарського суду Запорізької області від 24.10.2012р. № 14963221, станом на 24.10.2012р. місцезнаходженням юридичної особи ТОВ "НМП-2009" є: 69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 51, кв. 10.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 5009/3752/12.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 18 також зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 05.10.2012р. про порушення провадження у справі № 5009/3752/12, яка направлена на адресу ТОВ "НМП-2009", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою пошти: "За закінченням терміну зберігання".

Копії ухвал від 24.10.2012р. та від 07.11.2012р. про відкладення розгляду справи № 5009/3752/12 до суду не повертались.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "НМП-2009" (Виконавець) та ТОВ "Шлях плюс" (Замовник) укладений договір № ТО/01/11 09 від 01.11.2009р. про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання протягом строку дії договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів (далі ТЗ) з встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт, на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів (далі СТО) за місцем розташування Виконавця (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору, на обслуговування приймається автомобіль тільки після перевірки технічного стану, виявлення зовнішніх пошкоджень і дефектів. В момент приймання транспортного засобу складається Акт передачі-прийняття ТЗ (його складових), один примірник якого надається Замовнику.

Виконавець визначає строк виконання робіт та дату їх завершення, яка зазначається в Наряд-замовленні. Строк виконання робіт визначається в залежності від обсягу та складності робіт згідно технологічного процесу. Про продовження строку виконання робіт Виконавець зобов'язаний засобами телефонного зв'язку повідомити Замовника за 2 дні до їх завершення. Про продовження строку робиться відмітка в Наряд-замовленні (п.2.3 Договору).

Після проведення робіт Виконавець повертає ТЗ та замінені деталі Замовнику за актом приймання-передачі (п.2.5 Договору).

Вартість робіт та запчастин визначається на підставі тарифів та розцінок, встановлених за домовленістю сторін (п.3.1 Договору).

Замовник здійснює оплату послуг шляхом внесення готівкових коштів до каси Виконавця або шляхом перерахування коштів у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Виконавця у банку (п.3.2 Договору).

Замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг протягом (кількість не вказана) банківських днів з дня виставлення рахунку фактури (п.3.3 Договору).

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано сторонами, що позивачем було передано відповідачу за актами прийому-передачі транспортні засоби, їх складові для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту, а саме:

№ - ТО-01/31/05 від 31.05.2010р.;

№ - ТО-02/31/05 від 31.05.2010р.;

№ - ТО-03/31/05 від 31.05.2010р.;

№ - ТО-31/01/05 від 31.01.2010р.;

№ - ТО-31/01/04 від 31.01.2010р.;

№ - ТО-31/01/03 від 31.01.2010р.;

№ - ТО-31/01/02 від 31.01.2010р.;

№ - ТО-31/01/01 від 31.01.2010р.;

№ - ТО-01/30/11 від 30.11.2009р.;

№ - ТО-02/30/11 від 30.11.2009р.;

№ - ТО-03/30/09 від 30.11.2009р.

Судом встановлено, що ТОВ "НМП-2009" було надано ТОВ "Шлях плюс" комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів останнього з встановленням запчастин і використанням супутніх товарів.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами:

1. Нарядами-Замовленнями на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту дорожнього транспортного засобу (ДТЗ), його складових, а саме:

№ 02/31/05 від 31.05.2010 (т.1, а.с. 146-147);

№ 31/01/05 від 31.01.2010 (т.1, а.с.148-149);

№ 31/01/04 від 31.01.2010 (т.2. а.с.1-2);

№ 31/01/03 від 31.01.2010 (т.2, а.с.3-4);

№ 31/01/02 від 31.01.2010 (т.2, а.с.5-6);

№ 31/01/01 від 31.01.2010 (т.2, а.с.7-8);

№ 03/30/11 від 30.11.2009 (т.2, а.с.9-10);

№ 02/30/11 від 30.11.2009 (т.2, а.с.11-12);

№ 01/30/11 від 30.11.2009 (т.2, а.с.13-14);

№ 03/31/05 від 31.05.2010 (т.2, а.с.32-33)

2. Актами по технічному обслуговуванню транспортного засобу, а саме:

№ -ТО-01/31/05 від 31.05.2010р. на загальну вартість робіт (послуг) та матеріалів в сумі 30 773, 40 грн. (з ПДВ);

№ -ТО-02/31/05 від 31.05.2010р. на загальну вартість робіт (послуг) та матеріалів в сумі 24 835, 13 грн. (з ПДВ);

№ -ТО-03/31/05 від 31.05.2010р. на загальну вартість робіт (послуг) та матеріалів в сумі 30 971, 47 грн. (з ПДВ);

№ -ТО-31/01/05 від 31.01.2010р. на загальну вартість робіт (послуг) та матеріалів в сумі 21 500,00 грн. (з ПДВ);

№ -ТО-31/01/04 від 31.01.2010р. на загальну вартість робіт (послуг) та матеріалів в сумі 21 300,00 грн. (з ПДВ);

№ -ТО-31/01/03 від 31.01.2010р. на загальну вартість робіт (послуг) та матеріалів в сумі 30 600,00 грн. (з ПДВ);

№ -ТО-31/01/02 від 31.01.2010р. на загальну вартість робіт (послуг) та матеріалів в сумі 31 200,00 грн. (з ПДВ);

№ -ТО-31/01/01 від 31.01.2010р. на загальну вартість робіт (послуг) та матеріалів в сумі 33 400,00 грн. (з ПДВ);

№ -ТО-01/30/11 від 30.11.2009р. на загальну вартість робіт (послуг) та матеріалів в сумі 29 769, 83 грн. (з ПДВ);

№ -ТО-02/30/11 від 30.11.2009р. на загальну вартість робіт (послуг) та матеріалів в сумі 24 541, 04 грн. (з ПДВ);

№ -ТО-03/30/09 від 30.11.2009р. на загальну вартість робіт (послуг) та матеріалів в сумі 26 389, 13 грн. (з ПДВ) (т.1, а.с.51-61).

3. Актами передання-прийняття дорожнього транспортного засобу (ДТЗ), його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту, а саме:

№ 01/30/11 від 30.11.2009р.;

№ 02/30/11 від 30.11.2009р.;

№ 03/30/11 від 30.11.2009р.;

№ 31/01/01 від 31.01.2010р.;

№ 31/01/02 від 31.01.2010р.;

№ 31/01/03 від 31.01.2010р.;

№ 31/01/04 від 31.01.2010р.;

№ 31/01/05 від 31.01.2010р.;

№ 01/31/05 від 31.05.2010р.;

№ 02/31/05 від 31.05.2010р.;

№ 03/31/05 від 31.05.2010р. (т.2, а.с.55-65).

4. Актами передання-прийняття дорожнього транспортного засобу (ДТЗ), його складових після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту, а саме:

№ 01/30/11 від 30.11.2009р.;

№ 02/30/11 від 30.11.2009р.;

№ 03/30/11 від 30.11.2009р.;

№ 31/01/01 від 31.01.2010р.;

№ 31/01/02 від 31.01.2010р.;

№ 31/01/03 від 31.01.2010р.;

№ 31/01/04 від 31.01.2010р.;

№ 31/01/05 від 31.01.2010р.;

№ 01/31/05 від 31.05.2010р.;

№ 02/31/05 від 31.05.2010р.;

№ 03/31/05 від 31.05.2010р. (т.2, а.с.66-76).

Після виконання ТОВ "НМП-2009" робіт за договором відповідачем було виставлено ТОВ "Шлях плюс" рахунки-фактури на загальну суму 278 890,87 грн., а саме:

№ СФ-03/31/05 від 31.05.2010р. на суму 30 971, 47 грн.;

№ СФ-02/31/05 від 31.05.2010р. на суму 24 835, 13 грн.;

№ СФ-01/31/05 від 31.05.2010р. на суму 30 773, 40 грн.;

№ СФ-31/01/05 від 31.01.2010р. на суму 21 500,00 грн.;

№ СФ-31/01/04 від 31.01.2010р. на суму 21 300,00 грн.;

№ СФ-31/01/03 від 31.01.2010р. на суму 30 600,00 грн.;

№ СФ-31/01/02 від 31.01.2010р. на суму 31 200,00 грн.;

№ СФ-31/01/01 від 31.01.2010р. на суму 33 400,00 грн.;

№ СФ-02/30/11 від 30.11.2009р. на суму 24 541,04 грн.;

№ СФ-01/30/11 від 30.11.2009р. на суму 29 769, 83 грн. (т.2, а.с.15-24).

До матеріалів справи надано банківські виписки (т.2, а.с. 90-99), які свідчать про часткову оплату наданих послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів за спірним договором в сумі 218 700,00 грн.

За результатами виконаних робіт ТОВ "НМП-2009" виписано позивачу податкові накладні, а саме:

№ 301113801 від 30.11.2009р. на суму 29 769,83 грн.;

№ 301113802 від 30.11.2009р. на суму 24 541, 04 грн.;

№ 301113803 від 30.11.2009р. на суму 26 389,13 грн.;

№ 31011381 від 31.01.2010р. на суму 33 400,00 грн.;

№ 31011382 від 31.01.2010р. на суму 31 200,00 грн.;

№ 31011383 від 31.01.2010р. на суму 30 600,00 грн.;

№ 31011384 від 31.01.2010р. на суму 21 300,00 грн.;

№ 31011385 від 31.01.2010р. на суму 21 500,00 грн.;

№ 31051384 від 31.05.2010р. на суму 30 773,40 грн.;

№ 31051385 від 31.05.2010р. на суму 24 835,13 грн.;

№ 31051386 від 31.05.2010р. на суму 30 971,47 грн. (т.1, а.с.21-31).

В період з 10.09.2012р. по 17.09.2012р. ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Шлях плюс" (код за ЄДРПОУ 34676691) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.07.2009р. по 31.12.2011р. та податку на додану вартість за період 01.08.2009р. по 31.12.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ "ТСЦ ЮГ" (код ЄДРПОУ 35802954), ТОВ "ТК "Ольвія" (код ЄДРПОУ 35628392), ТОВ "НМП-2009" (код ЄДРПОУ 36408567), за наслідками якої 17.09.2012р. складений акт № 1317/2211/34676691 (т.1, а.с.76-105).

Зокрема. У вказаному акті зазначається, що податковим органом отримана інформація про те, що у ТОВ "НМП-2009" відсутні необхідні умови для ведення господарської, економічної діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Фінансово-господарські відносини між ТОВ "НМП-2009" та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими право чинами.

З урахуванням висновків податкової інспекції позивач просить визнати договір № ТО/01/11 09 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів недійсним.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.205 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України (в редакції на час укладення спірного договору) визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Поняття і види доказів встановлено в ст. 32 ГПК України, відповідно до якої, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.10.2012р. при порушенні провадження у справі № 5009/3752/12 судом витребувалось у позивача ТОВ "Шлях плюс" всі документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Жодних доказів, крім посилання на акт ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 17.09.2012р. № 1317/2211/34676691 на підтвердження того, що договір від 01.11.2009р. № ТО/01/11 09 є нікчемним та укладений без наміру створення правових наслідків, передбачених самим договором, позивачем не надано.

За приписами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Акт ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 17.09.2012р. № 1317/2211/34676691 не є належним доказом на підтвердження вимог позивача.

Юридичною формою рішень державного чи іншого органу є акт - офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальний акт), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Акт перевірки від 17.09.2012р. № 1317/2211/34676691 складений ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "Шлях плюс" не є нормативним актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права, не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також цей акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує права і обов'язки у ТОВ "Шлях плюс".

Тобто, в цьому акті перевірки не містяться вимоги та приписи податкового органу, які обов'язкові для виконання ТОВ "Шлях плюс".

Зазначений акт перевірки, як і інші подібні документи, складені посадовими особами податкових органів (у тому числі їх керівниками чи заступниками керівників), а саме: акти документальних перевірок, акти перевірок грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків (обов'язкових платежів), довідки, розрахунки, письмові пропозиції осіб, що здійснювали перевірку тощо, не можуть розглядатись як нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії.

Викладені у цих документах обставини можуть бути лише підставою для вжиття керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів: винесення податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових санкцій) тощо, які і можуть бути оскаржені платником до суду саме як правові акти індивідуальної дії.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

В силу ст. 35 ГПК України, акт ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 17.09.2012р. № 1317/2211/34676691 та зазначені в ньому відомості, також не є підставою для звільнення від доказування.

Як визначив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Тобто, за змістом ст. 234 ЦК України, не може бути визнаний фіктивним договір, на виконання якого були створені правові наслідки та за яким сторони вчинили юридично значимі дії.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона правочину діяла лише про людське око, а інша намагалася досягнути правового результату, то такий правочин не є фіктивним (недійсним).

Позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема щодо відсутності наміру в учасників правочину щодо створення юридичних наслідків.

В той же час, позивачем надано суду належним чином оформлені наряди-замовлення, акти по технічному обслуговуванню транспортних засобів, акти передання-прийняття дорожнього транспортного засобу, його складових після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту, банківські виписки, які підтверджують, що спірний договір виконувався між сторонами відповідно до визначених в ньому умовах.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Повне рішення складено 27.11.2012р.

Суддя В.М. Соловйов