Рішення

від 10.10.2012 по справі 5006/11/119/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.12 р. Справа № 5006/11/119/2012

Суддя господарського суду Донецької області Соболєва С.М.

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамічні маси Донбасу», м.Слов'янськ Донецької області, ЄДРПОУ 32359731,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Любава Люкс», м.Дружківка Донецької області, ЄДРПОУ 34706296,

про стягнення 65 020,07 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Жеболенко Г.М. - за довіреністю,

від відповідача: Коробкіна Н.О. - за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.09.2012р. по 10.10.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамічні маси Донбасу», м.Слов'янськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Любава Люкс», м.Дружківка Донецької області, про стягнення 65 020,07 грн., у тому числі 30 019,75 грн. основного боргу, 34 325,99 грн. штрафних санкцій від суми боргу, 564,26 грн. 3% річних та 110,07 грн. інфляційних витрат.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору поставки №024/1/11 від 09.03.2011р. в частині розрахунків за отриманий товар на підставі накладних №2262 від 12.04.2011р., №2287 від 20.04.2011р., №2307 від 29.04.2011р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для застосування штрафних санкцій і нарахування 3% річних, інфляційних витрат.

26.09.2012 року Відповідачем через канцелярію суду представлено відзив на позовну заяву від 15.09.2012р., за змістом якого вимоги Позивача визнано частково, у сумі основного боргу в розмірі 30 019,75 грн.; зазначає про неможливість розрахунку зі сплати штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат, з огляду на складне фінансове становище підприємства; просить позов задовольнити частково у сумі основного боргу.

Представник Позивача у судовому засіданні 10.10.2012 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні 10.10.2012р. підтримав правову позицію, викладену у відзиві в повному обсязі.

Дослідив матеріали справи та оцінив надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов наступного висновку.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

09.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Керамічні маси Донбасу», м.Слов'янськ Донецької області, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Любава Люкс», м.Дружківка Донецької області, укладено договір поставки №024/1/11, стоком дії у відповідності до його п.12.3 до 30.04.2011р., а у відношенні виконання договору - до повного виконання своїх зобов'язань сторонами.

Оцінивши даний господарський договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору Позивач (Постачальник) прийняв на себе зобов'язання у порядку та на умовах, визначених у цьому правочині, передати у власність Відповідача (Покупця) продукцію, означену у п.1.2 даного договору, а останній зобов'язався у порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити продукцію.

Повне найменування товару, його кількість та якісні характеристики, ціна за одиницю продукції, яка є предметом поставки за даним договором, зазначається у специфікаціях/додатках до нього (п.1.2 договору).

У розумінні п.1.3 договору специфікації/додатки, належним чином оформлені, є невід'ємними частинами правочину.

Відповідно до положень розділу 2 договору, Постачальник відвантажує товар на адресу Покупця за цінами, визначеними діючим прейскурантом Постачальника та зазначеними у специфікації №1 до договору; товар відвантажується на адресу Покупця на умовах FCA Слов'янськ; загальна сума договору становить 280 500,00 грн.

Товар відвантажується Покупцю у строк, вказаний у щомісячних замовленнях, які повинні надаватись до 20 числа місяця, що передує відвантаженню (п.3.1 договору).

Згідно п.п.3.3, 3.4 договору моментом відвантаження товару слід вважати дату, визначену у товарно-супровідних документах, ризик і право власності на товар переходять від Постачальника до Продавця у відповідності з базисними умовами поставки.

Специфікацію №1 до договору №024/1/11 від 09.03.2011р. обумовлено поставку товару (мовою оригіналу): «Масса керамическая марки МФФ-1 ТУ У 14.2-32359731-001:2006», у кількості 250 тн., вартістю за одиницю у сумі 1 122,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість, всього: 280 500,00 грн. Ціна вказана без урахування упакування та транспортування.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з накладними №2262 від 12.04.2011р. та №2307 від 29.04.2011р., Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 40 133,94 грн. Останнім її прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами сторін на даних документах.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Як свідчать означені вище первинні документи, найменування продукції, вказаної у специфікації до договору №024/1/11 від 09.03.2011р., її вартість за одиницю ідентичні найменуванню та ціні продукції, поставка якої здійснена за наявними у матеріалах справи видатковими накладними, правовою підставою отримання товару у яких, до того ж, визначений наведений спірний правочин.

Окрім того, відображення господарської операції у межах договору поставки №024/1/11 від 09.03.2011р. вбачається з рахунків №12/04 від 12.04.2011р., №29/04 від 29.04.2011р. та податкових накладних №140 від 12.04.2011р., №170 від 29.04.2011р.

Приймаючи до уваги зазначене, умови укладеного між сторонами правочину, виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття її останнім саме в межах спірного правочину.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю «Керамічні маси Донбасу» належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та договору поставки на суму 40 133,94 грн.

Згідно п.п.4.1, 4.2 договору оплата за партію товару, що поставляється здійснюється шляхом прямого банківського переводу на поточний рахунок Постачальника у розмірі 100% передплати, оплата здійснюється на підставі рахунку Постачальника, що діє протягом 10-ти банківських днів з моменту виставлення.

Одночасно, слід визначити наступне.

За змістом ст.604 Цивільного кодексу України, новація - це правочин про зміну одного зобов'язання іншим між сторонами, що приводить до припинення попереднього зобов'язання.

Стаття 654 Цивільного кодексу України регламентує, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як визначено п.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Як вбачається з п.п. 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

При цьому, ч.1 ст.181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, враховуючи наведені норми матеріального права та ті обставини, що накладні містять підпис уповноважених осіб Позивача та Відповідача, суть умов правочину - найменування сторін, асортимент та вартість товару, зазначені особи здійснили правочин новації щодо зміни умов договору №024/1/11 від 09.03.2011р. та обумовили відвантаження товару без попередньої оплати.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Приймаючи до уваги лист Відповідача №31 від 29.04.2011р., останній гарантував оплату 40 000, 00 грн. 11.05.2011р.

Як свідчить лист Відповідача на адресу Позивача №80/1 від 13.12.2011р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Любава люкс» просить оплату згідно платіжних доручень №300 від 20.09.2011р. у сумі 2 114,19 грн., №50 від 11.11.2011р. на суму 2 000,00 грн., №75 від 17.11.2011р. у сумі 3 000,00 грн. та №99 від 13.12.2011р. у сумі 3 000,00 грн. вважати оплатою за масу керамічну за договором поставки №024/1/11 від 09.03.2011р.

Отже, а також враховуючи акти звірки взаємних рахунків між учасниками процесу за договором №024/1/11 від 09.03.2011р., Позивач погодив лист Відповідача №80/1 від 13.12.2011р., відображено часткову сплату у розмірі 10 114,19 грн. та наявність заборгованості з оплати видаткових накладних №2262 від 12.04.2011р. та №2307 від 29.04.2011р. у сумі 30 019,75 грн.

Грошове зобов'язання у сумі 30 019,75 грн. на момент прийняття судового рішення не виконане, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України. Зазначені норми матеріального права передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Дані обставини у порядку, встановленому приписами Господарського процесуального кодексу України, не спростовані.

Відповідач у відзиві на позов підтвердив факт невиконання своїх зобов'язань перед Позивачем з оплати товару на суму 30 019,75 грн.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Право на позов (початок перебігу строку позовної давності) за приписом ст.261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За таких обставин, враховуючи факт невиконання Відповідачем своїх зобов'язань перед Позивачем за договором №024/1/11 від 09.03.2011р. в частині сплати залишку вартості поставленого товару, суд дійшов висновку про наявність у останнього права вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Любава Люкс» сплати заборгованості у розмірі 30 019,75 грн.

Як було зазначено вище, Товариством з обмеженою відповідальністю «Любава Люкс» представлено суду відзив, відповідно до якого позовні вимоги визнано частково в сумі основного боргу 30 019,75 грн.

За змістом ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для суду щодо прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному.

По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою - директором Зубенко Любов'ю Юріївною, яка діє на підставі статуту товариства (спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14429738 станом на 07.08.2012р.).

По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише Позивач та Відповідач, отже, судом не вбачається підстав для порушення прав і обов'язків інших осіб внаслідок визнання Відповідачем грошових вимог Позивача за вказаними правовідносинами.

За викладених обставин, позовні вимоги у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Любава Люкс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамічні маси Донбасу» суми основного боргу у розмірі 30 019,75грн. підлягають задоволенню.

Одночасно, окрім суми основного боргу, Позивачем до стягнення заявлено 34 325,99грн. штрафних санкцій від суми боргу, 564,26 грн. 3% річних та 110,07 грн. інфляційних витрат.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

Отже, виходячи з наведеного, вбачається право сторін при укладенні господарського правочину щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.

Пунктом 10.3 договору сторонами визначена відповідальність: за порушення строків поставки/оплати товару, встановлених договором, винна сторона сплачує штраф у розмірі 0,5% від вартості запланованої/неоплаченої партії за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

Щодо стягнення штрафних санкцій від суми боргу, то, виходячи з понять пені та штрафу, закріплених в п.2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, суд розцінює передбачений п.10.3 штраф, як пеню, оскільки саме цей вид неустойки має обчислюватися у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тому, до розрахунку цих позовних вимог мають застосовуватися вимоги наступних нормативних актів.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з позовної заяви Позивача та розрахунку штрафних санкцій початок заборгованості визначений 12.04.2011р. станом на 20.07.2012р., при цьому період нарахування неустойки визначений з 12.04.2011р. по 09.10.2011р., із розрахунку 0,5% від несплаченої суми вартості товару за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування пені, дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій у вигляді пені з урахуванням наступного.

За приписами ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на обставини справи, викладені вище, строк для сплати грошових коштів договором не обумовлений.

Суд не приймає як термін виконання грошового зобов'язання період протягом 10-ти банківських днів з моменту виставлення, визначений у п.4.2 договору, оскільки це є перебіг часу, протягом якого встановлена чинність виставленого Позивачем рахунку, а не проміжок часу, на протязі якого має бути оплачено поставлений товар.

Наявність письмової вимоги, у розумінні ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, суд також не вбачає, з огляду на те, що претензія №223/11 від 08.11.2011р. на суму 62 647,98 грн., виходячи з її змісту, має відношення до господарських операцій, що виникли на підставі договору поставки №031/1/10 від 14.04.2010р., тобто інших господарських правовідносин, що не є спірними.

Разом з цим, у листі №31 від 29.04.2011р. Відповідач гарантував оплату у сумі 40 000,00 грн. 11.05.2011р.

Позивач, поставивши товар без здійснення передоплати та зарахувавши платежі Відповідача перелічені у листі №80/1 від 13.12.2011р. і відображені у актах звірки розрахунків, за висновками суду, погодив оплату 11.05.2011р.

Отже, днем, з якого грошове зобов'язання щодо сплати суми у розмірі 40 000,00грн. у рахунок оплати поставленої продукції, вважається порушеним, є 12.05.2011р.

Одночасно, з врахуванням викладених обставин справи, суд вважає суму боргу у розмірі 30 019,75 грн. складовою наведеної суми.

Так, належним періодом прастрочення, приймаючи до уваги останній день, встановлений Позивачем, є термін з 12.05.2011р. по 09.10.2011р.

Розцінюючи сплату за платіжним дорученням №300 від 20.09.2011р., як оплату поставленого товару за договором №024/1/11 від 09.03.2011р. та порядок її зарахування здійснений Позивачем, є погашеною частина вартості товару поставленого за накладними №2262 від 12.04.2011р. та №2307 від 29.04.2011р., у яку входить не включена до складу гарантованої до оплати суми, а саме залишок у розмірі 133,94грн.

Дане у порядку встановленому нормами процесуального закону не спростоване, інше не встановлено.

Таким чином, станом на 09.10.2011р. рахується простроченою сплата у розмірі 38 019,75грн., на 19.09.2011р. - 40 000,00 грн.

Згідно приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» нарахування пені здійснюється із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, оскільки сума пені із розрахунку 0,5% перевищує межі, встановлені наведеними нормами чинного законодавства.

Враховуючи зазначене, сума штрафних санкцій, що підлягає стягненню з Відповідача за порушення строку виконання грошового зобов'язання з оплати товару поставленого у межах договору №024/1/11 від 09.03.2011р. становить 2 548,11 грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування позовних вимог у частині стягнення 3% і інфляційних витрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», дійшов висновку про стягнення 3% річних у сумі 493,20грн. Вимоги стосовно стягнення інфляційних витрат задоволенню не підлягають, з огляду на те, що за встановлений період прострочення інфляційне збільшення не відбулось.

Твердження Відповідача стосовно неможливості розрахунку зі сплати штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат, у зв'язку з складним фінансовим становищем підприємства, судом до уваги не прийнято, з огляду на приписи ст.ст.3, 42 Господарського кодексу України, ст.ст.610-612, ст.614, ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамічні маси Донбасу», м.Слов'янськ Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Любава Люкс», м.Дружківка Донецької області, про стягнення 65 020,07 грн., у тому числі 30 019,75 грн. основного боргу, 34 325,99 грн. штрафних санкцій від суми боргу, 564,26 грн. 3% річних та 110,07 грн. інфляційних витрат, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Любава Люкс» (84200, Донецька область, м.Дружківка, вул.Богдана Хмельницького, б.5, ЄДРПОУ 34706296, р/р26000340021000 у ПАТ «Донгорбанк», МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамічні маси Донбасу» (84102, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Гончарна, б.8, ЄДРПОУ 32359731, р/р26008001316452 у АТ «ОТП Банк» м.Київ, МФО 300528) 33 061,06 грн., у тому числі 30 019,75 грн. основного боргу, 2 548,11 грн. штрафних санкцій від суми боргу та 493,20 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Любава Люкс» (84200, Донецька область, м.Дружківка, вул.Богдана Хмельницького, б.5, ЄДРПОУ 34706296, р/р26000340021000 у ПАТ «Донгорбанк», МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамічні маси Донбасу» (84102, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Гончарна, б.8, ЄДРПОУ 32359731, р/р26008001316452 у АТ «ОТП Банк» м.Київ, МФО 300528) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 818,39 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 10.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення підписано 15.10.2012р.

Суддя Соболєва С.М.