Рішення

від 05.11.2012 по справі 5002-13/2550-2012/20/065-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2012 р. Справа № 5002-13/2550-2012/20/065-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи -підприємця Атаманова Олександра Євгеновича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора-Бріз»

про стягнення 15722,09 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : не з'явився

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Фізична особа -підприємець Атаманов Олександр Євгенович (далі - позивач) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора-Бріз»(далі - відповідач) про стягнення 15722,09 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2012 р. було порушено провадження у справі № 5002-13/2550-2012 за позовом Фізичної особи -підприємця Атаманова Олександра Євгеновича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора-Бріз»про стягнення 15722,09 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2012 р. справу № 5002-13/2550-2012 було передано для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2012 р. справу господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-13/2550-2012 було прийнято до провадження суддею господарського суду Київської області Бабкіною В.М. з присвоєнням справі № 5002-13/2550-2012/20/065-12.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 25.07.2007 р. з ТОВ «Фора-Бріз»договору поставки № 86/22, згідно з яким ФОП Атаманов О.Є. зобов'язувався передавати у власність відповідача товар, а ТОВ «Фора-Бріз»зобов'язувалось приймати і оплачувати його згідно умов договору.

На виконання умов договору відповідач отримав від позивача товар, який ТОВ «Фора-Бріз»не був оплачений належним чином, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 12234,98 грн. основного боргу, 575,39 грн. інфляційних втрат, 2911,72 грн. пені, а також всі судові витрати покласти на відповідача.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судовому засіданні 08.10.2012 р. позовні вимоги підтримав.

29.10.2012 р. до господарського суду Київської області було надійшла заява від ФОП Атаманова О.Є., відповідно до якої позивач надав оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру № 13 від 27.07.2012 р. на підтвердження понесення ним витрат щодо наданої позивачеві правової допомоги на суму 5000,00 грн., а також просив суд провести судове засідання без участі представника позивача.

У судове засідання 05.11.2012 р. представник позивача не з'явився.

Представник відповідача у судові засідання 24.09.2012 р., 08.10.2012 р. та 05.11.2012 р. не з'явився. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

25.07.2007 р. між Фізичною особою -підприємцем Атамановим Олександром Євгеновичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фора-Бріз»(покупець) було укладено договір поставки № 86/22, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору.

У відповідності з п. 3.2 договору всі розрахунки за договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на основі наданих при поставці накладних, підписаних уповноваженими представниками продавця та покупця.

Підставою для оплати поставленого за договором товару та моментом поставки є підписання покупцем оформлених у встановленому діючим законодавством порядку товарної накладної та передача податкової накладної (п. 3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що покупець здійснює оплату через 14 календарних днів.

Відповідно до п. 8.2 договору у випадку порушення строків оплати товару, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати від покупця оплату на його користь пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Згідно з п. 12.1 договору договір вступає в законну силу з моменту підписання та діє до 25.07.2008 р. У випадку, якщо сторони в термін не менше, ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору, не повідомлять про небажання продовжити його дію, то договір вважається продовженим на 1 рік.

Фізичною особою -підприємцем Атамановим Олександром Євгеновичем на виконання умов договору поставки № 86/22 від 25.07.2007 р. було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фора-Бріз»товар на загальну суму 12387,87 грн., що підтверджується видатковими накладними № СПД-009858 від 13.12.2010 р. на суму 364,77 грн., № АФ-0004601 від 13.12.2010 р. на суму 811,52 грн., № А-00014886 від 14.12.2010 р. на суму 363,52 грн., № А-00014885 від 14.12.2010 р. на суму 473,76 грн., № СПД-009880 від 14.12.2010 р. на суму 1675,82 грн., № А-00015033 від 16.12.2010 р. на суму 339,42 грн., № А-00015027 від 16.12.2010 р. на суму 758,02 грн., № АФ-0004661 від 16.12.2010 р. на суму 556,27 грн., № АЛУ-001932 від 16.12.2010 р. на суму 587,70 грн., № А-00015139 від 18.12.2010 р. на суму 663,26 грн., № А-00015138 від 18.12.2010 р. на суму 402,80 грн., № АФ-0004736 від 20.12.2010 р. на суму 459,50 грн., № А-00015213 від 21.12.2010 р. на суму 758,02 грн., № А-00015275 від 21.12.2010 р. на суму 534,96 грн., № АФ-0004744 від 21.12.2010 р. на суму 456,68 грн., № А-00015318 від 22.12.2010 р. на суму 127,27 грн., № А-00015356 від 23.12.2010 р. на суму 584,30 грн., № А-00015362 від 23.12.2010 р. на суму 477,00 грн., № АЛУ-001984 від 23.12.2010 р. на суму 937,56 грн., № АФ-0004794 від 23.12.2010 р. на суму 787,54 грн., № АФ-0004818 від 24.12.2010 р. на суму 268,18 грн., копії яких долучені до матеріалів справи (оригінали оглянуті судом).

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем було частково оплачено товар лише за видатковою накладною № СПД-009858 від 13.12.2010 р. на суму 364,77 грн. в сумі 152,89 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар належним чином, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок або докази оплати поставленого позивачем товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 12234,98 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню відповідно до п. 8.2 договору.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Як зазначалося вище, згідно з п. 8.2 договору у випадку порушення строків оплати товару, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати від покупця оплату на його користь пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 2811,72 грн. за період з 08.01.2011 р. до 25.07.2012 р. на суму 12234,98 грн.

Між тим, пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з урахуванням зазначених вище приписів п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, належна до стягнення з відповідача сума пені, згідно з вірним арифметичним розрахунком, становить 945,61 грн. за період з 08.01.2011 р. до 08.07.2011 р. на суму 12234,98 грн.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 575,39 грн. за період з 08.01.2011 р. до 01.07.2012 р. на суму 12234,98 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи -підприємця Атаманова Олександра Євгеновича.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача всі понесені підприємцем судові витрати, у тому числі - витрати на юридичну допомогу у розмірі 5000,00 грн., які позивач сплатив ТОВ «Інформаційно-правовий центр «Бізнес Партнер»5000,00 грн. за договором № 11/12 від 02.07.2012 р., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 13 від 27.07.2012 р., наявною в матеріалах справи, одержувачем коштів за якою є ТОВ «Інформаційно-правовий центр «Бізнес Партнер».

Слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 р. № 6/VI), клієнт - особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством. Угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності.

Судом досліджено договір про надання юридичної допомоги № 11/12 від 02.07.2012 р., на який посилається позивач як на доказ понесених ним судових витрат на юридичну допомогу, та встановлено, що він укладений позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-правовий центр «Бізнес Партнер», а не з адвокатом чи адвокатським об'єднанням. Доказів того, що вказане товариство є адвокатським об'єднанням позивач суду не надав.

За вказаних обставин, зазначені витрати не є витратами позивача на оплату послуг адвоката, а є витратами з оплати послуг ТОВ «Інформаційно-правовий центр «Бізнес Партнер», у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави покладати на відповідача зазначені витрати в порядку ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 р. у справі № 30/63.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора-Бріз»(08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 33267610) на користь Фізичної особи -підприємця Атаманова Олександра Євгеновича (95017, АР Крим, Київський р-н, м. Сімферополь, вул. Тургенєва, 20, кв. 37, ідент. номер 2165010879) -12234 (дванадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 98 коп. основного боргу, 945 (дев'ятсот сорок п'ять) грн. 61 коп. пені, 575 (п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 1408 (одну тисячу чотириста вісім) грн. 22 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 12.11.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна