Рішення

від 22.11.2012 по справі 5009/3835/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/84/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.12 Справа № 5009/3835/12

м. Запоріжжя

За позовом: Селянського (фермерського) господарства "ЛЕВАДА" (72551, Запорізька область, Якимівський район, с. Вовчанське, вул. Радянська, 12, ідентифікаційний код 23791731)

до відповідача: Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)" (70053, Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка, вул. Олімпійська, 2, ідентифікаційний код 08680046)

про стягнення боргу в сумі 53 198, 64 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Пузій О.В., довіреність № б/н від 26.10.2012р.

від відповідача: Ільясова І.Д., юрисконсульт, доручення № 1 від 01.11.2012р.

СФГ "ЛЕВАДА" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ДП "Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру УДПСУ в Запорізькій області (№1)" про стягнення боргу за договором купівлі - продажу від 06.09.2011р. в сумі 53 198, 64 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 12.10.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві від 08.10.2012р., та обґрунтовані ст.536, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 1, 2, 12, 54, 57 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.10.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/3835/12, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 06.11.2012р. об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 06.11.2012р. розгляд справи відкладений на 22.11.2012р. о 10 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 22.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 26.11.2012р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судових засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заві від 08.10.2012р. (а.с. 3-4).

Крім того надав позовну заяву (уточнену) від 13.11.2012р. (а.с. 34) в якій зазначив, що в прохальній частині позовної заяви була допущена помилка у найменуванні та коді ЄДРПОУ позивача.

У зв'язку із цим, залишаючи без змін обґрунтування та доводи наведені у позові, позивач просить суд стягнути з СФГ "ЛЕВАДА" на користь ДП "Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)" (ідентифікаційний код 08680046) 45 023, 00 грн. заборгованості за поставлений товар, 6 828, 65 грн. пені та 1 346, 99 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Як зазначено у п.3.11 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, N 10 від 17.10.2012р.) ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Оскільки у даній заяві не йдеться про збільшення або зменшення позовних вимог, а також зміни предмету та підстави позову, господарський суд розцінює позовну заяву (уточнену) від 13.11.2012р. як заяву про виправлення технічної помилки (описку).

Тому, оскільки ця заява позивача не суперечить законодавству (ч.2 ст.22 ГПК України), матеріалам справи і не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, заява прийнята до розгляду суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив, що на виконання договору купівлі-продажу від 06.09.2011р. СФГ "ЛЕВАДА" (Продавець) передав у власність відповідача зерно озимої пшениці у кількості 25 870 кг на суму 75 023, 00 грн. (з ПДВ), що підтверджується накладною № 4/09 від 28.09.2011р. та специфікацією № 1.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом 100 % перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Конкретні строки оплати договором не були визначені.

03.10.2011р. відповідач оплатив лише частину товару в сумі 30 000, 00 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача 45 023,00 грн. основного боргу та штрафні санкції: 6 828, 65 грн. пені та 1 346, 99 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву від 22.11.2012р. (а.с. 38) та визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 45 023, 00 грн. У зв'язку із скрутним фінансовим становищем просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ДП "Підприємство Дружелюбівського виправного центру Управління ДПСУ в Запорізькій області (№1)" (Покупець) та СФГ "ЛЕВАДА" (Продавець) укладений договір купівлі - продажу від 06.09.2011р. за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця:

- зерно пшениці озимої І репродукції сорту "Селянське", у кількості 9, 500 тон по ціні 2 900, 00 грн. за одну тону з ПДВ,

- зерно ячменю озимого І репродукції сорту "Основа", у кількості 24, 500 тон по ціні 2 900, 00 грн. за одну тону з ПДВ, а Покупець прийняти і оплатити його (п.1.1 Договору).

Сума Договору становить 98 600, 00 грн. (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, Продавець зобов'язаний:

- передати Покупцю вказаний у п.1.1 цього Договору товар;

- попередити Покупця про всі права третіх осіб на товар.

Згідно п. 2.2 Договору, Покупець зобов'язаний прийняти товар від Продавця і здійснити за нього оплату у строки й порядку, передбачені цим Договором.

Місцем здачі - приймання є склад Покупця (п. 4.1 Договору).

Як зазначено в п. 4.2 Договору, здача-приймання товару здійснюється уповноваженими представниками Покупця і Продавця.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що оплата товару здійснюється Покупцем шляхом 100 % перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором купівлі - продажу від 06.09.2011р. та поставив відповідачу товар на суму 75 023, 00 грн., що підтверджується накладною № 4/09 від 28.09.2011р. на суму 75 023, 00 грн. (а.с.8).

Відповідач неналежним чином виконав грошові зобов'язання за договором та сплатив 03.10.2011р. в рахунок погашення боргу 30 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.9).

Тому, з урахуванням часткової сплати у сумі 30 000, 00 грн., основний борг за договором купівлі - продажу від 06.09.2011р. ДП "Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру УДПС в Запорізькій області (№1)" перед СФГ "ЛЕВАДА" складає 45 023, 00 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір купівлі - продажу від 06.09.2011р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку товар отримано відповідачем 28.09.2011р., що підтверджується накладною № 4/09 від 28.09.2011р. на суму 75 023, 00 грн.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Отже, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 06.09.2011р., починається з 28.09.2011р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором купівлі - продажу від 06.09.2011р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ДП "Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру УДПС в Запорізькій області (№1)" грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 45 023, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1 346, 99 грн. - 3 % річних та 6 828, 65 грн. пені.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.1 договору купівлі-продажу від 06.09.2011р., за прострочення платежу Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 6 828, 65 грн. Вказаний розрахунок (а.с. 4), який здійснений позивачем від суми основного боргу 45 023, 00 грн. за період прострочення оплати з 10.10.2011р. по 07.10.2012р. (кількість днів прострочення 364), є невірним.

Згідно розрахунку суми пені, яка стягується судом на підставі рішення від 22.11.2012р. по справі № 5009/3835/12 (а.с.61), сума пені за період прострочення з 10.10.2011р. по 10.04.2012р. (184 дні) від суми основного боргу в розмірі 45 023, 00 грн. становить 3 505, 28 грн.

Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача в цій частині підлягає сума пені в розмірі 3 505, 28 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 3 323, 37 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором купівлі - продажу від 06.09.2011р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Тому, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 346, 99 грн. - 3 % річних від простроченої суми за період з 10.10.2012р. по 07.10.2012р. підлягають задоволенню повністю. Розрахунок в позовній заяві (а.с.4) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 53 198, 64 грн. в частині 3 323, 37 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 49 875, 27 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 6, 25 % позовних вимог.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 508, 90 грн. судового збору, що складає 93,75 % задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)" (70053, Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка, вул. Олімпійська, 2, ідентифікаційний код 08680046) на користь Селянського (фермерського) господарства "ЛЕВАДА" (72551, Запорізька область, Якимівський район, с. Вовчанське, вул. Радянська, 12, ідентифікаційний код 23791731) 45 023 (сорок п'ять тисяч двадцять три) грн. 00 коп. основного боргу, 3 505 (три тисячі п'ятсот п'ять) грн. 28 коп. пені, 1 346 (одну тисячу триста сорок шість) грн. 99 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 1 508 (одну тисячу п'ятсот вісім) грн. 91 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення пені в сумі 3 323 (три тисячі триста двадцять три) грн. 37 коп. в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 26.11.2012р.

Суддя В.М. Соловйов