Рішення

від 19.11.2012 по справі 5015/3802/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.12 Справа№ 5015/3802/12

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»(м. Київ) до відповідача 1:Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд»(м. Львів) до відповідача 2:Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Гідроресурс»(м. Львів) про:стягнення 167 970 (сто шістдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 05 коп. (з яких: 138 647,41 грн. -основний борг; 10 458,62 грн. -пеня за прострочення сплати лізингових платежів; 2 081,23 грн. -3 % річних; 13 782,79 грн. -пеня за прострочення повернення предмету лізингу; 3 000,00 грн. -збитки) Суддя: Цікало А. І. При секретарі: Герасименко В. С. Представники:

Позивача:Брус О. М. -представник (довіреність б/н від 10.05.2012 р.) Відповідача 1:Бойко М. С. -представник (довіреність б/н від 15.06.2012 р.) Відповідача 2:Вихованський Р. І. -представник (довіреність б/н від 14.03.2012 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

13.09.2012 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 4115 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»(м. Київ) до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд»(м. Львів) та до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Гідроресурс»(м. Львів) про стягнення 164 970 (сто шістдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 05 коп. (з яких: 138 647,41 грн. -основний борг; 10 458,62 грн. - пеня за прострочення сплати лізингових платежів; 13 782,79 грн. -пеня за прострочення повернення предмету лізингу; 2 081,23 грн. -3% річних).

Ухвалою суду від 14.09.2012 р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 25.09.2012 р.

25.09.2012 р. до суду за вх. № 21336/12 від представника позивача поступила заява, в якій він повідомляє суд про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України та просить долучити до матеріалів справи додані документи. До зазначеної заяви долучено копію довідки з ЄДРПОУ № 329429, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 602600, копію виписки з ЄДРЮОФОП № 427235, копії витягів з веб-сайту ЄДРЮОФОП, копію акту звірки взаєморозрахунків та докази його надсилання.

24.09.2012 р. до суду за вх. № 21180/12 від представника відповідача 1 поступило клопотання про відкладення розгляду справи. До зазначеного клопотання долучено копію довіреності від 15.06.2012 р.

Ухвалою суду від 25.09.2012 р. розгляд справи було відкладено на 30.10.2012 р.

30.10.2012 р. до суду за вх. № 24348/12 від представника позивача поступила заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд»та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Гідроресурс»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»167 970 (сто шістдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 05 коп. (з яких: 138 647,41 грн. -основний борг; 10 458,62 грн. -пеня за прострочення сплати лізингових платежів; 2 081,23 грн. -3 % річних; 13 782,79 грн. -пеня за прострочення повернення предмету лізингу; 3 000,00 грн. - збитки). До зазначеної заяви долучено копію витягу з ЄДРЮОФОП від 01.10.2012 р. № 14794835, копію довідки з ЄДРЮОФОП від 01.10.2012 р. № 14794976, копії виконавчого напису нотаріуса, угоди -рахунок № 313 від 31.08.2012 р., банківської виписки, докази сплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог та докази надсилання заяви про збільшення позовних вимог відповідачам.

30.10.2012 р. до суду за вх. № 24351/12 від представника позивача поступили письмові пояснення щодо нарахування штрафних санкцій. До зазначеного пояснення долучено копію постанови Вищого господарського суду України від 19.04.2012 р. у справі № 3/95.

30.10.2012 р. до суду за вх. № 24350/12 від представника відповідача 2 поступив відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову про стягнення з відповідача 2 заборгованості.

В судовому засіданні 30.10.2012 р. було оголошено перерву до 05.11.2012 р.

05.11.2012 р. до суду за вх. № 24833/12 від представника відповідача 1 поступило клопотання про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 05.11.2012 р. представник відповідача 2 підтримав клопотання відповідача 1 про продовження строку розгляду спору, відкладення розгляду справи та просив суд задоволити таке.

Ухвалою суду від 05.11.2012 р. було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено на 19.11.2012 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд задоволити позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, з підстав наведених у заявах та поясненнях.

Відповідач 1 вимоги суду виконав частково, відзив на позов не представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник відповідача 1 позов заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 вимоги суду виконав частково, відзив на позов представив, проти позову заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник відповідача 2 позов заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та поясненнях.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

13.08.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд»(відповідач-1) був укладений договір фінансового лізингу № 1920L10/00 (надалі -Договір фінансового лізингу; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно розділу «Визначення»зазначеного Договору фінансового лізингу, акт приймання-передачі означає документ, підписаний лізингоодержувачем (відповідачем-1), продавцем та лізингодавцем (позивачем), згідно з пунктуми 3.3. -3.4. цього договору, у формі, яку надасть лізингодавець (позивач), для кожної поставки і який буде невід'ємною частиною цього договору. Договір фінансового лізингу означає загальні умови договору фінансового лізингу, спеціальні умови договору фінансового лізингу, Додаток № 1 до Договору фінансового лізингу, Додаток №2 до Договору фінансового лізингу та інші додатки які будуть підписані сторонами. Предмет лізингу означає обладнання або майно, зазначене в Додатку № 1 «Специфікація»до Договору фінансового лізингу. Продавець означає особу, вказану в спеціальних умовах Договору фінансового лізингу. Строк лізингу означає строк, на який предмет лізингу передається у користування лізингоодержувач (відповідачу-1) на умовах погоджених в спеціальних умовах Договору фінансового лізингу. Сума фінансування означає ціну предмету лізингу, сплачену продавцю, за мінусом авансу. Дата передачі означає дату підписання лізингоодержувачем (відповідачем-1), продавцем та лізингодавцем (позивачем) акту приймання-передачі згідно з пунктами 3.3. - 3.4. цього договору.

Відповідно до п. 1.1. Договору фінансового лізингу, лізингодавець (позивач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем (відповідачем-1) специфікацій та умов, передбачених в Договорі фінансового лізингу, зокрема, у Додатку № 2 Договору фінансового лізингу) та передати предмет лізингу у користування відповідачу-1 на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний відповідачем-1. Ціна предмета лізингу визначається в Договорі фінансового лізингу. У випадках зміни курсу долара США/Євро до гривні на день підписання акту приймання-передачі ціна предмета лізингу на вимогу позивача підлягає перерахунку. У разі здійснення перерахунку сторони зобов'язані підписати додаткову угоду до цього договору про зміну ціни предмету лізингу та графіку лізингових платежів.

Згідно з п. 2.1. Договору фінансового лізингу, строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у Додатку № 2 до Договору фінансового лізингу, якщо інше не передбачено умовами Договору фінансового лізингу. Лізингоодержувач (відповідач-1) не має права односторонньо розірвати Договір фінансового лізингу до закінчення строку лізингу.

Пунктом 3.3 Договору фінансового лізингу, зокрема, встановлено, що предмет лізингу вважається прийнятим лізингоодержувачем (відповідачем-1) повністю і у належному технічному стані після підписання акту приймання-передачі та/або усіх актів приймання-передачі.

Відповідно до спеціальних умов № 1920L10/00 до Договору фінансового лізингу № 1920L10/00 та Додатку № 1 спеціальних умов № 1920L10/00 до Договору фінансового лізингу № 1920L10/00 від 13.08.2010 р. предметом лізингу є самоскид КрАЗ-65032-0000064-02 -1 (одна) одиниця. Предмет лізингу переходить у власність лізингодавця (позивача) на підставі договору купівлі-продажу від 13.08.2010 р. № 1920L10/00-LD/PC, укладеного між ТзОВ «Унікредит Лізинг»та Приватним підприємством «Виробничо-комерційне підприємство «Альфатекс». Ціна предмета лізингу становить еквівалент 72 243,35 доларів США у т.ч. ПДВ, яка розрахована у гривні за офіційним курсом обміну валют НБУ, що на день укладання цього договору становить 570 000,00 грн.

07.09.2010 р. між Приватним підприємством «Виробничо-комерційне підприємство «Альфатекс»(продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд»(відповідач-1) був підписаний акт приймання-передачі (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), згідно якого позивач набув предмет лізингу в повну і необмежену власність і право власності на нього та передає такий відповідачу-1 у фінансовий лізинг відповідно до спеціальних умов № 1920L10/00 від 13.08.2010 р. до Договору фінансового лізингу, а відповідач-1 підтвердив фізичне прийняття предмета лізингу в стані та комплектності відповідно до специфікації (включаючи витратні матеріали, інструкції, аксесуари). Також, у зазначеному акті приймання-передачі, відповідач-1 визнав право власності позивача на предмет лізингу та підтвердив, що йому надається виключно право володіння та користування предметом лізингу відповідно до положень Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належно виконано умови Договору фінансового лізингу щодо передачі предмету лізингу відповідачу-1 відповідно до спеціальних умов № 1920L10/00 від 13.08.2010 р. до Договору фінансового лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі від 07.09.2010 р., підписаного сторонами без зауважень.

Відповідно до п. 7.1. Договору фінансового лізингу, складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у Додатку № 2 до договору фінансового лізингу, який є його невід'ємною частиною.

13.08.2010 р. між позивачем та відповідачем-1 був підписаний графік лізингових платежів Додаток № 2 до спеціальних умов 1920L10/00 до Договору фінансового лізингу № 1920L10/00 від 13.08.2010 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), згідно якого відповідач-1 зобов'язався здійснювати періодичні лізингові платежі, у визначеній сумі, кожного 15 числа відповідного місяця в період з 15.09.2010 р. по 15.08.2013 р.

07.09.2010 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено додаткову угоду № 1 до Договору фінансового лізингу № 1920L10/00 від 13.08.2010 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), згідно якої сторони дійшли згоди змінити ціну предмету лізингу та встановити у розмірі еквівалента 72 209,03 доларів США, що становить 570 000,00 грн. Також зазначеною додатковою угодою сторони погодили викласти Додаток № 2 до Договору у новій редакції.

07.09.2010 р., на підставі додаткової угоди № 1 від 07.09.2010 р. до Договору фінансового лізингу № 1920L10/00 від 13.08.2010 р., між позивачем та відповідачем-1 був підписаний графік лізингових платежів Додаток № 2 до Договору фінансового лізингу № 1920L10/00 від 13.08.2010 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), згідно якого відповідач-1 зобов'язався здійснювати періодичні лізингові платежі, у визначеній сумі, кожного 25 числа відповідного місяця в період з 25.09.2010 р. по 25.09.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань, у нього виникла заборгованість по лізингових платежах за період з жовтня 2011 року по липень 2012 року на загальну суму 138 647 грн. 41 коп. Зазначена сума заборгованості підтверджується відповідним розрахунком позивача та не заперечена відповідачем-1.

Відповідно до п.11.4. Договору фінансового лізингу, лізингодавець (позивач) на свій розсуд має право: - в односторонньому порядку розірвати цей договір та вимагати повернення предмету лізингу якщо лізингоодержувач (відповідач-1) не сплатив лізинговий платіж згідно з Додатком № 2 до Договору фінансового лізингу повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше одного місяця; - вимагати повернення предмету лізингу лізингоодержувавачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з Додатком № 2 до Договору фінансового лізингу повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше 30 (тридцяти) календарних днів.

Одностороння відмова від договору повністю чи частково будь-якою стороною можлива лише на умовах та в порядку визначеному договором. Лізингодавець (позивач) має право відмовитись від Договору фінансового лізингу шляхом направлення письмового повідомлення лізингоодержувачу (відповідачу-1) за наступних обставин: - у випадку не виконання відповідачем-1 положень розділу 2 цього договору протягом періоду, визначеного в п.2.1. цього договору; - у випадку, передбаченому п.п.5.4.-5.5., 11.4. цього договору (п. 13.8. Договору фінансового лізингу).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 допущено прострочення лізингових платежів більше ніж на 30 днів, тому позивач відповідно до п.п. 11.4., 13.8. Договору фінансового лізингу та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», реалізував своє право на односторонню відмову від Договору фінансового лізингу і надіслав відповідачу-1 повідомлення від 26.06.2012 р. вих. № 1362 про відмову від Договору фінансового лізингу № 1920L10/00 від 13.08.2010 р. та повернення предмету лізингу (оригінал повідомлення оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи). У зазначеному повідомленні зазначено, що дія Договору фінансового лізингу № 1920L10/00 від 13.08.2010 р. припиняється з 05.07.2012 р., а також вимагалось повернути предмет лізингу (Самоскид КрАЗ-65032-0000064-02, шасі Y7A65032090809793, номер двигуна 80343510). Вказане повідомлення з додатками було надіслано відповідачу-1 поштовою кореспонденцією 27.06.2012 р. цінним листом з описом вкладення, що підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв'язку, описом вкладення у цінний лист та відомістю відправлень цінної поштової кореспонденції (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Твердження відповідача-1 про те, що ним не було отримано повідомлення про припинення договору фінансового лізингу і тому договір не є припиненим, не заслуговує на увагу, оскільки матеріалами підтверджено, що позивач належно та у відповідності до умов Договору фінансового лізингу повідомив відповідача-1 (лізингоодержувача) про відмову від договору, і у відповідача-1 була можливість отримати до 04.07.2012 р. (з врахуванням максимального 5-денного строку пересилання поштової кореспонденції, передбаченого п.п. 4.1., 4.2. Нормативів і нормативних строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів затверджених наказом № 1149 від 12.12.2007 р.) надіслані позивачем повідомлення та довідатись про відмову від Договору фінансового лізингу та припинення його дії. Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції та повернення її відправнику не породжує негативних юридичних наслідків для позивача, оскільки ним дотримано встановлені вимоги щодо надіслання поштових відправлень.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення з позовом до суду та час розгляду справи, заборгованість відповідача-1 перед позивачем по лізингових платежах за період з жовтня 2011 року по липень 2012 року становить 138 647 грн. 41 коп. Відповідач-1 не заперечив зазначену суму заборгованості перед позивачем та не представив суду доказів сплати такої.

Відповідно до п. 8.2.1. Договору фінансового лізингу, у випадку несплати лізингоодержавачем (відповідачем-1) в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю (позивачу) неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Отже, сторонами в Договорі фінансового лізингу погоджено період для нарахування пені, що перевищує шість місяців, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати лізингових платежів, що відповідно до розрахунку становить 10 458,62 грн., проведено позивачем відповідно до п. 8.2.1. Договору фінансового лізингу, а тому підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 11.5. Договору фінансового лізингу, при настанні випадку невиконання та припинення дії договору фінансового лізингу лізингоодержувачем (відповідачем-1), лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю (позивачу) у місці зазначеному лізингодавцем, протягом 3 (трьох) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги Лізингодавця, якщо про інше сторони не домовились письмово додатково. Демонтаж та передача предмета лізингу до місця передачі, визначеного лізингодавцем, повинні бути здійснені за рахунок та на ризик лізингоодержувача. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобов'язується сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану на суму еквівалента ціні предмета лізингу за період такого прострочення.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 07.09.2010 р. еквівалент ціни предмету лізингу становить 570 000,00 грн.(загальна ціна предмету лізингу за Договором фінансового лізингу).

У зв'язку з неповерненням предмету лізингу у встановлені строки, позивачем правомірно, відповідно до п. 11.5. Договору фінансового лізингу, нараховано відповідачу-1 неустойку (пеню) за період з 11.07.2012 р. (наступний день за днем закінчення триденного строку на повернення предмету лізингу) по 07.09.2012р. (день підписання позовної заяви) на суму 13 782,79 грн.

Крім цього, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання, нараховано 3 % річних на суму 2 081,23 грн. (розрахунок 3% річних долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Скориставшись наданим йому правом, позивач збільшив розмір позовних вимог на суму 3 000,00 грн. -збитки (витрати), понесені позивачем при зверненні до нотаріуса для вчинення виконавчого напису щодо примусового виконання Договору фінансового лізингу.

Пунктом 11.5. Договору фінансового лізингу встановлено, що лізингоодержувач (відповідач-1) зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю (позивачу) у місці зазначеному лізингодавцем, протягом 3 (трьох) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги Лізингодавця. Демонтаж та передача предмета лізингу до місця передачі, визначеного лізингодавцем, повинні бути здійснені за рахунок та на ризик лізингоодержувача.

Пунктом 8.1. Договору фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю додаткові документально підтверджені витрати, зокрема, транспортні витрати і платежі, витрати і видатки на оплату нотаріальних послуг щодо примусового виконання цього договору, витрати та видатки у зв'язку із поверненням предметів лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що відповідач-1 добровільно не повернув предмет лізингу, позивач змушений був звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису щодо примусового виконання Договору фінансового лізингу. Позивачем оплачено послуги нотаріуса на суму 3 000,00 грн., що підтверджується виконавчим написом від 31.08.2012р., реєстровий № 3487, угодою-рахунком № 313 від 31.08.2012 р. та відповідними банківськими виписками (копії долучено до матеріалів справи).

Отже, суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення збитки у розмірі 3 000,00 грн. підтвердженні належними доказами, тому, відповідно до п. 8.1. Договору фінансового лізингу, підлягаю відшкодуванню відповідачем-1.

З матеріалів справи вбачається, що виконання зобов'язань відповідача-1 за Договором фінансового лізингу забезпечено порукою.

13.08.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»(лізингодавець; позивач у справі), Товариством з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд»(лізингоодержувач; відповідач-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКС Гідроресурс»(поручитель; відповідач-2 у справі) був укладений договір поруки № 1920L10/00/SUR (надалі -Договір поруки; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно з п.1.1. Договору поруки, відповідно до умов Договору фінансового лізингу № 1920L10/00 від 13.08.2010 р. (із змінами та доповненнями, які можуть вноситись до нього, і разом з усіма додатками до нього), укладений між лізингодавцем (позивачем) та лізингоодержувачем (відповідачем-1), поручитель (відповідач-2), як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю (позивачу) за його першою вимогою, всі необхідні платежі за Договором фінансового лізингу № 1920L10/00 від 13.08.2010 р. загальною сумою до 89 233,41 доларів США, що на день укладення цього договору становить 704 051,59 грн., та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем (відповідачем-1) відповідно до умов Договору фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час, як це зазначено в Договорі фінансового лізингу.

Відповідно до п.1.2. Договору поруки, поручитель (відповідач-2) зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1. договору, якщо йому надіслана лізингодавцем (позивачем) письмова вимога -протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань.

12.07.2012 р. у зв'язку із наявністю заборгованості по Договору фінансового лізингу, позивач, на підставі Договору поруки, надіслав на адресу поручителя (відповідача-2) вимогу вих. № 1459 від 06.07.2012 р., якою лізингодавець (позивач) повідомив поручителя (відповідача-2) про те, що станом на 06.07.2012 р. прострочена заборгованість лізингоодержувача (відповідача-1) по сплаті лізингових платежів за Договором фінансового лізингу становить 151 328,98 грн. (з яких: 142 447,44 грн. -заборгованість по сплаті лізингових платежів; 8 881,54 грн. - заборгованість по сплаті неустойки), яка залишена відповідачаем-2 без розгляду та відповіді.

Вимога була надіслана позивачем поручителю (відповідачу-2) рекомендованим листом № 0407017941618 із дотриманням порядку, передбаченого умовами п. 3.3. Договору поруки, на адресу, яка відповідає місцезнаходженню поручителя згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

17.07.2012 р. зазначена вимога позивача була отримана відповідачем-2, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (копію долучено до матеріалів справи).

У пункті 2.2. Договору поруки, зокрема, встановлено, що поручитель (відповідач-2) зобов'язаний відповідати перед лізингодавцем (позивачем) за виконання зобов'язань лізингоодержувача (відповідача-1), що вказані в Договорі фінансового лізингу в тому ж обсязі, що й лізингоодержувач, та виконувати будь-які та всі інші умови цього договору.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач-2 зазначає, що ним не отримано повідомлення щодо оплати заборгованості, що виникла у відповідача-1, а також повідомлення про відмову від договору. Однак, як зазначалось, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підтверджує, що вимогу сплатити платежі протягом 5 (п'яти) робочих днів, які виникли у відповідача-1 станом на 06.07.2012 р., надіслано відповідачу-2 за його місцезнаходженням та отримано уповноваженою особою відповідача-2. Щодо неотриманої вимоги про дострокове припинення дії Договору фінансового лізингу, то таку було надіслано стороні по Договору фінансового лізингу -лізингоодержувачу (відповідачу-1), що підтверджується відповідним фіскальним чеком, описом вкладення у цінний лист та відомістю відправлень цінної поштової кореспонденції.

Оскільки відповідач-2 (поручитель) не є стороною Договору фінансового лізингу, то у позивача відсутні підстави для направлення відповідачу-2 повідомлення про припиненні дії Договору фінансового лізингу.

Щодо доводів відповідача-2 про те, що строк дії Договору поруки закінчився відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України (якою встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя), оскільки позивач пропустив строк пред'явлення вимоги до поручителя (ТзОВ «ТКС-Гідроресурс»), суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як зазначено у пункті 1.3. Договору поруки, поручитель згоден, що його зобов'язання за договором поруки є безумовними та не залежать від можливості примусового стягнення за Договором фінансового лізингу, або відсутності будь-якої дії лізингодавця щодо стягнення за Договором фінансового лізингу, або відмови лізингодавця від примусового стягнення за будь-яким положенням Договору фінансового лізингу, або від отримання будь-якого рішення суду проти лізиногоодержувача або будь-якої дії, яка могла б звільнити поручителя від відповідальності за Договором поруки.

Відповідно до п. 3.8. Договору поруки, договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та припиняє свою дію тільки після повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу або поручителем за цим договором.

Таким чином в даному випадку строк припинення поруки вказує на подію, а саме на повне виконання лізингоодержувачем (відповідачем-1) або поручителем (відповідачем-2) своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням (Договором фінансового лізингу № 1920L10/00 від 13.08.2010 р.), а отже виключає підстави для застосування до спірних правовідносин положення ч.4 ст. 559 ЦК України.

Станом на день розгляду справи відповідачі доказів сплати заборгованості не представили.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

У даному випадку, порядок сплати лізингових платежів погоджений сторонами у графіку лізингових платежів Додаток № 2 до Договору фінансового лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідачі не представили суду належних та обґрунтованих доказів на підтвердження своїх заперечень, а також не подали доказів сплати боргу.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачі доказів сплати заборгованості не представили, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»(м. Київ) до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд»(м.Львів) та до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Гідроресурс»(м.Львів) про стягнення 167 970 (сто шістдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 05 коп. (з яких: 138 647,41 грн. -основний борг; 10 458,62 грн. -пеня за прострочення сплати лізингових платежів; 2 081,23 грн. -3 % річних; 13 782,79 грн. -пеня за прострочення повернення предмету лізингу; 3 000,00 грн. -збитки) обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 360 (три тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 4049 від 11.09.2012 р. на суму 3 300 грн. 00 коп. та платіжним дорученням № 4687 від 29.10.2012 р. на суму 60 грн. 00 коп. (оригінали долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідачів оскільки спір виник з їх вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 509, 510, 525, 526, 530, 553, 554, 549, 598, 610, 611, 612, 625, 627, 629, 651, 806 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 292 ГК України, ст. ст. 1, 7, 10, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 47 1 , 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд», до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Гідроресурс»про стягнення 167 970 (сто шістдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 05 коп. (з яких: 138 647,41 грн. - основний борг; 10 458,62 грн. -пеня за прострочення сплати лізингових платежів; 2 081,23 грн. -3 % річних; 13 782,79 грн. -пеня за прострочення повернення предмету лізингу; 3 000,00 грн. -збитки) -задоволити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд»(вул. Княгині Ольги, буд. 1-5, м. Львів, 79053; код ЄДРПОУ 34672744) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Гідроресурс»(вул. Княгині Ольги, буд. 1-5, м. Львів, 79053; код ЄДРПОУ 36610145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»(вул. Петра Сагайдачного, буд. 22/1, м. Київ, 04070; код ЄДРПОУ 33942232) -167 970 (сто шістдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 05 коп. (з яких: 138 647,41 грн. -основний борг; 10 458,62 грн. - пеня за прострочення сплати лізингових платежів; 2 081,23 грн. -3 % річних; 13 782,79 грн. -пеня за прострочення повернення предмету лізингу; 3 000,00 грн. -збитки) та 3 360 (три тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп. -судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23 листопада 2012 року.

Суддя Цікало А.І.