Рішення

від 05.11.2012 по справі 3/52/5022-665/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2012 р.Справа № 3/52/5022-665/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Поділля-ЛТД" (код ЄДРПОУ 20119281) вул. Леніна, 55/19, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (код ЄДРПОУ 30915832) с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область

про cтягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: Бойчук В.І. -адвокат, представник за довіреністю б/н від 14.12.2011р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-ЛТД" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" про стягнення заборгованості у розмірі 249276 грн. 48 коп., з яких: 131656 грн. 00 коп. сума боргу за поставлений товар та 117620 грн. 48 коп. сума неустойки.

Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

18 жовтня 2012 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог , в порядку статті 22 ГПК України , відповідно до якої просить суд стягнути з ТзОВ "Агробізнес", 61 717 грн. 65 коп. інфляційних нарахувань , 2603 грн. 88 коп. 3 % річних, 157 474 грн. 60 коп. пені. Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

В силу статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що заява про уточнення позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтерес, суд приймає вищевказану заяву позивача, як така, що подана у відповідності до вимог статті 22 ГПК України та долучає до матеріалів справи №3/52/5022-665/2011.

Таким чином, предметом позову є : стягнення 131656 грн. 00 коп. боргу за поставлений товар, 61 717 грн. 65 коп. інфляційних нарахувань , 2603 грн. 88 коп. 3 % річних, 157 474 грн. 60 коп. пені.

Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався . Явку у призначене судове засідання -05.11.2012р. свого представника забезпечив, позовні вимоги позивача визнає частково, а саме: у письмовому відзиві на позовну заяву б/н від 30.08.2012р. (вх.. №14882 (с)) , та у письмових поясненнях б/н від 13.09.2012р. (вх.. №15199(н)) та у запереченнях на заяву про уточнення позовних вимог від 25.10.2012р. за вх.. № 16374 (н) позов щодо стягнення заборгованості у розмірі 131656,00 грн. визнав повністю . Разом з тим , надав суду платіжні доручення №1812 від 29.08.2012р. на суму 30000,00 грн. , № 1881 від 05.09.2012р. на суму 40000,00 грн. , №2262 від 17.10.2012р. на суму 61 656,00 грн. про сплату основного боргу.

Щодо стягнення пені в сумі 157 474 грн. 60 коп. відповідач стверджує, що позивачем неправильно нарахована сума пені, оскільки відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" позивач має право нарахувати суму пені, що встановлюється за згодою сторін згідно договору , яка не буде перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. А також, у зв"язку з важким фінансово-матеріальним станом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" , враховуючи, що відповідачем прийнято всі залежні від нього міри по сплаті основного боргу, і на день винесення рішення повністю погашено заборгованість у розмірі 131 656,00 грн. , представник відповідача заявив в судовому засіданні клопотання про зменшення нарахованої суми пені, з підстав викладених у заяві від 18 жовтня 2012 року за вх.. №16200(с) .

У відповідності до статті 77 ГПК України , у судовому засіданні оголошувалась перерва до 13 вересня 2012 року до 11:40 год. та до 25 жовтня 2012 року до 11:40 год., про що свідчать формуляри (протоколи) судових засідань відповідно від 30.08.2012р. та від 18.10.2012р.

Розгляд справи №3/52/5022-665/2012 відкладався на 18 жовтня 2012 року на 11:40 год. , на 05 листопада 2012 року на 11:30 год. , на підставі статті 77 ГПК України, що підтверджується ухвалами суду відповідно від 13.09.2012р. та від 25.10.2012р.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку статті 81-1 ГПК України , не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Строк розгляду справи №3/52/5022-665/2012, в порядку частини 3 статті 69 ГПК України, було продовжено до 05.11.2012 року, про що винесено відповідну ухвалу суду від 18.10.2012 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

05 березня 2012 року ТзОВ фірма "Поділля -ЛТД" (як, Постачальник) та ТзОВ "Агробізнес" (як, Покупець) уклали між собою договір поставки №05/03-Ж, згідно умов якого Постачальник зобов"язується передати , а Покупець прийняти та оплатити жито в кількості 150,920 т. (товар).(п.1.1. Договору).

Згідно п.2.1., п.2.2. Договору , ціна на товар - 1800,00 грн. за одну тонну з ПДВ; загальна сума договору складає 271656,00 грн. з ПДВ.

Як встановлено в п.3.1., п.3.2. , п.3.3. Договору , продаж товару здійснюється з моменту підписання даного Договору; передача товару здійснюється з оформленням накладних; Покупець зобов"язується оплатити вартість товару грошовими коштами на протязі 5-ти банківських днів.

П. 8.1. Договору , сторони домовились, що договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2012р. включно, а у відношенні зобов"язань - до повного виконання сторонами своїх зобов"язань.

На виконання договірних зобов'язань Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Поділля - ЛТД" поставило , в свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" отримало товар -жито в кількості 150,920 тонн на загальну суму 271 656 грн. 00 коп., що підтверджується накладною №3 від 05.03.2012р.; податковою накладною від 05.03.2012р.; товарно-транспортними накладними БЗС № 18 від 05.03.2012р., № 121 від 05.03.2012р., №119 від 03.03.2012р., №11 від 03.03.2012р. , № 117 від 02.03.2012р. , №18 від 02.03.2012р. та довіреності №78 від 05.03.2012р. на отримання товару на ім"я Гончару , які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб (знаходяться в матеріалах справи) .

Як вбачається із матеріалів справи , відповідачем проведено часткову оплату на суму 140 000 грн. 00 коп. за отримання товару , про що свідчать виписки банку .

Однак, відповідач всупереч положень укладеного договору, виконав свої зобов'язання лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на день подання позову на суму 131656 грн. 00 коп., яка станом на дату подання позову не погашена.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки , згідно якого та в силу статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того , як вбачається із матеріалів справи , зокрема із платіжних доручень №1812 від 29.08.2012р. на суму 30000,00 грн., № 1881 від 05.09.2012р. на суму 40000,00 грн. , №2262 від 17.10.2012р. на суму 61 656,00 грн. та виписок банку , відповідачем у добровільному порядку , тобто після звернення позивача з позовом в суд, сплачено заявлену суму боргу у розмірі 131 656 грн. 00 коп., яка є частиною предмету позовних вимог.

У відповідності до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України , господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору .

З огляду на наведене , суд на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, припиняє провадження у справі №3/52/5022-665/2012 в частині стягнення основного боргу в сумі 131 656 грн. 00 коп.

Пунктом 7.3. Договору , передбачено , що за безпідставну відмову , ухилення від сплати, рівно як і за прострочку оплати від терміну, вказаного в розділі 2.3. Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочки платежу.

За несвоєчасну оплату за надані послуги , відповідно до п.7.3. Договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 157 474 грн. 60 коп., згідно долученого розрахунку , а саме:

за період з 14.03.-03.04. на суму заборгованості 221656,00 грн. , кількість днів прострочення - 16 , сума пені становить 17709,68 грн. ;

за період з 04.04.-23.07. на суму заборгованості 181656,00 грн. , кількість днів прострочення - 111 , сума пені становить 99910,80 грн. ;

за період з 24.07.-03.09. на суму заборгованості 131656,00 грн. , кількість днів прострочення - 42 , сума пені становить 27647,76 грн. ;

за період з 04.09.-07.09. на суму заборгованості 101656,00 грн. , кількість днів прострочення - 4 , сума пені становить 2033,12 грн. ;

за період з 08.09.-10.10. на суму заборгованості 61656,00 грн. , кількість днів прострочення - 33 , сума пені становить 10173,24 грн. ,

яка на день розгляду справи позивачу не сплачена .

Статтями 549, 550 Цивільного кодексу України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу вимог статей 230, 231, 232 ГК України, передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені здійснений позивачем із порушенням вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та за період, що суперечить пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин , суд здійснив перерахунок пені, відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" застосувавши подвійну облікову ставку НБУ та до пункту 6 статті 232 ГК України , за період протягом шести місяців , що становить - 11 353 грн. 71 коп. , а саме:

за період з 04.04.-23.07. на суму заборгованості 181656,00 грн. , кількість днів прострочення - 111 , сума пені становить 8263,86 грн. ;

за період з 24.07.-03.09. на суму заборгованості 131656,00 грн. , кількість днів прострочення - 42 , сума пені становить 2266,21 грн. ;

за період з 04.09.-07.09. на суму заборгованості 101656,00 грн. , кількість днів прострочення - 4 , сума пені становить 166,65 грн. ;

за період з 08.09.-03.10. на суму заборгованості 61656,00 грн. , кількість днів прострочення - 33 , сума пені становить 656,99 грн.

Окрім того, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно зі статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України , якщо порушення зобов"язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) .

Стаття 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Пунктом 3.17. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. визначено , що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК) , господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, що відповідач на момент прийняття судом рішення повністю погасив основний борг за надані послуги в сумі 131656 грн. 00 коп. у добровільному порядку , а тому господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що в даному випадку існують виняткові обставини, при яких необхідно зменшити розмір пені на 20% - до 9082 грн. 96 коп. від суми 11353 грн. 71 коп. (розрахунок здійснений судом , відповідно до чинного законодавства).

Оцінивши викладене , суд прийшов до висновку , що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені , документально обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині у розмірі 9082 грн. 96 коп.

В решті позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 148391 грн. 64 коп. відмовити .

Крім того, в результаті несвоєчасної оплати за надані послуги, в порядку статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення -61 717 грн. 65 коп. та 3% річних - 2603 грн. 88 коп., які на день розгляду справи позивачу не сплачені.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2603 грн. 88 коп., документально обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Щодо стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за вересень 2012 року у розмірі 61 717 грн. 65 коп. суд встановив, наступне:

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку , розмір інфляційних нарахувань обчислювалось наступним чином : 61656,00 грн. (сума боргу) х 100,1% (індекс інфляції у вересні 2012 року) = 61 717,65 грн.

Однак, суд оцінивши розрахунок та здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань, прийшов до висновку , що сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за вересень 2012 року становить 61 грн. 66 коп., із такого розрахунку :

початкова сума - 61656 грн. 00 коп. , сума з врахуванням інфляції за видалений період -вересень 2012 року - 61717, 656, а тому 61717,66 -61656,00 = 61,66 грн.

За таких обставин справи , позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за вересень 2012 року, документально обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині у розмірі 61 грн. 66 коп.

В решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 61 655 грн. 99 коп. відмовити.

Згідно вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 49, 69, п.1-1 ч.1 статті 80, статями 81-1, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 173, 193, 216, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, статтями 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 610, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" , господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (код ЄДРПОУ 30915832) с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область в користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Поділля-ЛТД" (код ЄДРПОУ 20119281) вул. Леніна, 55/19, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область - 2603 грн. 88 коп. 3% річних, 61 грн. 66 коп. інфляційних нарахувань , 9082 грн. 96 коп. пені, 4 985 грн. 54 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 131 656 грн. 00 коп. припинити провадження у справі №3/52/5022-665/2012.

4. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 148 391 грн. 64 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 61 655 грн. 99 коп. , відмовити

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "07" листопада 2012 року, через місцевий господарський суд.

7. Рішення направити сторонам у справі .

Суддя І.М. Турецький