Рішення

від 19.11.2012 по справі 5017/3091/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2012 р.Справа № 5017/3091/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр"

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "БЕТОНЕКС"

про стягнення 4859,55грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Котляров П.І., діючий на підставі довіреності від 16.11.2012р. №6/674.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС" заборгованості у розмірі 32148грн., 739,40грн. індексу інфляції, 3% річних у сумі 1587,14грн. та 5850,94грн. пені.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.10.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5017/3091/2012.

16.11.2012р. позивач звернувся до суду із уточненою позовною заявою вих№14/11 від 14.11.2012р. (вх№34755/2012), згідно якої просить у зв'язку з погашенням відповідачем суми основного боргу стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС" 739,40грн. індексу інфляції, 3% річних у сумі 1635,41грн. та 2484,74грн. пені.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву вих№6/675 від 16.12.12р. (вх№35014/2012), згідно якого позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив .

За підписаними та скріпленими печатками сторін у справі видатковими накладними №83_6 від 11.02.2011р. на суму 52914грн., №83_6_1 від 23.02.2011р. на суму 32370грн., №83_6_2 від 24.02.2011р. на суму 10764грн. товариство з додатковою відповідальністю "Хутірський каменяр" поставило, а товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС" отримало товар -щебінь гранітний на загальну суму 96048грн.

16.07.2012р. між сторонами у справі складено, підписано та скріплено печатками Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011р. по 16.07.2012р., згідно якого заборгованість товариства з додатковою відповідальністю "БЕТОНЕКС" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" склала 38648грн.

Листом від 08.08.2012р. вих№4/493 товариство з додатковою відповідальністю "БЕТОНЕКС" звернулося до позивача з погодженням Графіку сплати заборгованості за отриманий товар у сумі 38648грн., а саме: з 13.08.12р. по 17.08.12р. 6500грн., з 20.08.12. по 31.08.12р. 6500грн., з 03.09.12р. по 07.09.12р. 6500грн., з 10.09.12р. по 14.09.12р. 6500грн., з 17.09.12р. по 21.09.12р. 6500грн., з 24.09.12р. по 28.09.12р. 6148грн.

Посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару, що також не заперечує й відповідач, позивач звернувся до суду з позовом та уточненням до нього про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "БЕТОНЕКС" 739,40грн. індексу інфляції, 3% річних у сумі 1635,41грн. та 2484,74грн. пені.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

В силу ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 2 ст.207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст.692 цього кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З аналізу приписів наведеної норми матеріального права вбачається, що ця норма містить загальне правило щодо моменту виникнення в покупця обов'язку з оплати придбаного товару, тобто момент з якого продавець має право вимагати виконання покупцем його обов'язку, проте нею не встановлений строк, протягом якого відповідне зобов'язання має бути виконане, а відтак і момент, з якого це зобов'язання є простроченим.

Тоді як строки (терміни) виконання зобов'язань законодавцем врегульовані у ст.530 даного кодексу, за якою якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем прийняті зобов'язання з оплати отриманого товару виконанні несвоєчасно згідно платіжних доручень від 29.10.12р. №1564 на суму 12148грн., від 07.11.12р. №155 на суму 10000грн. та від 09.11.12р. №177 на суму 10000грн. у зв'язку з чим позивачем нараховані 3% річних у розмірі 1635,41грн. та інфляційні витрати у розмірі 739,40грн.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу вказаної норми вбачається, що обов'язок боржника сплатити інфляційні витрати та 3% річних виникає в зв'язку з простроченням грошового зобов'язання та розраховується за час такого прострочення.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що останні підлягають задоволенню як обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 2484,74грн. пені, розрахованих відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд зазначає наступне.

В силу ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 зазначеного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.551 Цивільного кодексу України, - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі . Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язанням вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним .

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" в частині стягнення пені в сумі 2484,74грн. не відповідають чинному законодавству та задоволенню не підлягають.

Додатково суд звертає увагу, що ч.2 ст.231 Господарського кодексу України передбачає конкретні розміри штрафних санкцій по господарських зобов'язаннях, якщо хоча б одна із сторін належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується з Державного бюджету чи за рахунок державного кредиту, що в спірних правовідносинах не мало місце.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" підлягають задоволенню у сумі 1635,41грн. 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 739,40грн., в решті позову про слід відмовити.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "БЕТОНЕКС" (67832, Одеська область, Овідіопольський район, с.Великодолинське, вул.Ентузіастів, буд.1, код ЄДРПОУ 32635082; п/р№2600531248201 в ФАБ „ПІВДЕННИЙ", м.Іллічівськ, МФО 328663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" (11500, Житомирська область, Коростенський район, с.Ростяжин, вул.Клубна,26; 04071, м.Київ, вул.Верхній Вал, 68, код ЄДРПОУ 32906958, п/р№26004170756900 в АКІБ „УкрСиббанк" м.Харків, МФО 351005) 739(сімсот тридцять дев'ять)грн.40коп. індексу інфляції, 3% річних у сумі 1635(одна тисяча шістсот тридцять п'ять)грн.41коп., судовий збір у сумі 1515(одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять)грн.50коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.11.2012р.

Суддя Фаєр Ю.Г.