Рішення

від 07.11.2012 по справі 5019/1570/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2012 р. Справа № 5019/1570/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (далі -Товариство) до кооперативного підприємства Зарічненської райспоживспілки (далі -Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 9 295 грн. 81 коп.,

за участю представників:

позивача: Будько Т.М. за дов. від 1 липня 2012 року,

відповідача: Кухтюка А.І. за дов. від 6 листопада 2012 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2012 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки продукції № 111/12, укладеного 21 травня 2012 року між позивачем та Підприємством, останньому згідно товарно-транспортної накладної від 23 травня 2012 року № Ма-0000103 були передані у власність спиртні напої на загальну суму 14 525 грн. 28 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару виконав лише частково, заборгувавши позивачу 8 025 грн. 28 коп., останній, посилаючись на статті 526, 611-612, 623, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), просив суд стягнути з Підприємства вищезазначену суму боргу, а також 390 грн. 00 коп. пені, 802 грн. 53 коп. штрафу та три проценти річних у розмірі 78 грн. 00 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 10 жовтня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1570/12, розгляд якої було призначено на 25 жовтня 2012 року.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2012 року розгляд справи відкладено на 7 листопада 2012 року.

До початку судового засідання, призначеного на 7 листопада 2012 року, на адресу суду надійшла заява позивача від 6 листопада 2012 року про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній, у зв'язку з погашенням Підприємством суми основного боргу за спірним договором, просив стягнути з відповідача 390 грн. 00 коп. пені, 802 грн. 53 коп. штрафу та три проценти річних у розмірі 78 грн. 00 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 7 листопада 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 6 листопада 2012 року), та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що Підприємство повністю погасило суму основного боргу за укладеним між сторонами договором від 21 травня 2012 № 111/12, у зв'язку з чим просив суд відмовити Товариству у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2012 року між Підприємством та позивачем був укладений договір поставки продукції № 111/12, за умовами якого останній взяв на себе обов'язок систематично поставляти і передавати у власність відповідачу продукцію -алкогольні вироби, а Підприємство -прийняти та оплатити її вартість на умовах, вказаних у договорі (а.с. 8).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 зазначеного договору предметом поставки є алкогольні вироби в асортименті Товариства.

Пунктами 2.1 та 2.4 вказаної угоди передбачено, що постачальник постачає продукцію партіями згідно заявок покупця в асортименті та за цінами, що діють на момент поставки продукції, які узгоджені сторонами, згідно специфікацій та вказані у рахунках-фактурах, що фіксуються у накладних, які засвідчують передачу -приймання продукції від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами договору. Доставка продукції здійснюється на підставі товарно-транспортної накладної форми 1, податкової накладної, сертифікату якості.

Ціни на продукцію вказуються в специфікації та накладних, що є невід'ємними частинами даного договору. Ціни на продукцію встановлюються в гривнях, з урахуванням податку на додану вартість та акцизного податку (пункт 4.1 договору).

У пунктах 9.1-9.2 договору сторони погодили, що передача продукції здійснюється в пункті доставки, який вказано в замовленні. Приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством України.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу алкогольні вироби на загальну суму 14 525 грн. 28 коп. (у т.ч. ПДВ та акцизний податок), що підтверджується наданими позивачем видатковою (а.с. 66) та товарно-транспортною (а.с. 10) накладними від 23 травня 2012 року № Ма-0000103.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 21 травня 2012 року № 111/12 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

За умовами пункту 5.1 договору покупець зобов'язується оплатити поставлену продукцію по ціні, що визначена в товарно-транспортних накладних шляхом перерахунку коштів у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника, або іншим не забороненим діючим законодавством способом, з розстрочкою платежів на протязі 30 календарних днів з моменту отримання продукції.

Оскільки вищезазначена поставка товару була здійснена 23 травня 2012 року, то у відповідача згідно з умовами вищезазначеного пункту договору виник обов'язок розрахуватися з позивачем за даний товар до 23 червня 2012 року.

Проте судом встановлено, що Підприємство взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому товару у встановлений договором строк не виконало. Вказаний факт підтверджується наданими позивачем банківськими виписками з його особового рахунку, відповідно до яких відповідач 25 червня 2012 року перерахував Товариству 2 000 грн. 00 коп., 2 липня 2012 року -1 000 грн. 00 коп., а 16 липня 2012 року -3 000 грн. 00 коп. (а.с. 47-52). Також в матеріалах справи міститься копія прибуткового касового ордера від 17 вересня 2012 року № 370 (а.с. 46), що підтверджує внесення відповідачем в касу Товариства 500 грн. 00 коп. Таким чином, Підприємство до початку розгляду даної справи за спірним договором заборгувало позивачу 8 025 грн. 28 коп.

Проте після порушення провадження у даній справі сума основного боргу за спірним договором у розмірі 8 025 грн. 28 коп. була повністю погашена Підприємством, що підтверджується наданим в судовому засіданні платіжним дорученням від 2 листопада 2012 року № 967. Водночас судом встановлено, що вказаний платіж був врахований позивачем при поданні заяви про зменшення розміру позовних вимог від 6 листопада 2012 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У той же час, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості поставленої йому продукції, позивач просив суд стягнути Підприємства 802 грн. 53 коп. штрафу та 390 грн. 00 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу в період з 23 червня 2012 року по 3 жовтня 2012 року, з яких: 11 грн. 91 коп. -пеня, нарахована в період з 23 червня 2012 року по 24 червня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 14 525 грн. 28 коп.; 35 грн. 93 коп. -пеня, нарахована в період з 25 червня 2012 року по 1 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 12 525 грн. 28 коп.; 66 грн. 13 коп. -пеня, нарахована в період з 2 липня 2012 року по 15 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 11 525 грн. 28 коп.; 220 грн. 11 коп. -пеня, нарахована в період з 16 липня 2012 року по 16 вересня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 8 525 грн. 28 коп.; 55 грн. 92 коп. -пеня, нарахована в період з 17 вересня 2012 року по 3 жовтня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 8 025 грн. 28 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 вищезазначеної статті).

У пункті 5.2 договору сторони погодили, що покупець, у разі несвоєчасної оплати, повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу та штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав взятого на себе обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару за спірним договором, а розміри вказаних санкції, нарахованих позивачем, відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірними, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 390 грн. 00 коп. пені та 802 грн. 53 коп. штрафу підлягають задоволенню.

Також на підставі статті 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 78 грн. 00 коп., нараховані у період з 23 червня 2012 року по 3 жовтня 2012 року, з яких: 2 грн. 38 коп. -три проценти річних, нараховані в період з 23 червня 2012 року по 24 червня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 14 525 грн. 28 коп.; 7 грн. 19 коп. -три проценти річних, нараховані в період з 25 червня 2012 року по 1 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 12 525 грн. 28 коп.; 13 грн. 23 коп. -три проценти річних, нараховані в період з 2 липня 2012 року по 15 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 11 525 грн. 28 коп.; 44 грн. 02 коп. - три проценти річних, нараховані в період з 16 липня 2012 року по 16 вересня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 8 525 грн. 28 коп.; 11 грн. 18 коп. - три проценти річних, нараховані в період з 17 вересня 2012 року по 3 жовтня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 8 025 грн. 28 коп.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений до стягнення розмір трьох процентів річних відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, дана позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з кооперативного підприємства Зарічненської райспоживспілки (34000, Рівненська область, селище міського типу Зарічне, вулиця Фестивальна, будинок 12, ідентифікаційний код: 30717592) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (98637, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вулиця Червоних партизан, будинок 14, ідентифікаційний код: 32362063) 390 (триста дев'яносто) грн. 00 коп. пені, штраф у розмірі 802 (вісімсот дві) грн. 53 коп., три проценти річних в сумі 78 (сімдесят вісім) грн. 00 коп., а також 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 листопада 2012 року

Суддя Є.В. Павленко