Ухвала

від 22.11.2012 по справі 2а/1270/6903/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 року справа №2а/1270/6903/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Дяченко С.П., Сіваченка І.В. , Шишова О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року у адміністративній справі № 2а/1270/6903/2012 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 17421,03 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач в вересні 2012 року звернувся до суду з вказаним позовом , в якому просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» адміністративно-господарські санкції у розмірі 16926,09 грн. та пеню у розмірі 494,94 грн. , а всього 17421,03 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.10. 2012 року у справі №2а/1270/6903/2012 позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, задоволені.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» адміністративно-господарські санкції у розмірі 16 926,09 грн. та пеню у розмірі 494,94 грн. за порушення нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати постанову суду першої інстанції , у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Судове рішення першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне .

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги, що відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-12 (надалі Закон України № 875), саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до положень частин 1, 2 та 3 статті 19 Закону України № 875 для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 зазначеного Закону передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахування його побажань.

Відповідно до п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Таким чином, обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів не є безспірною ознакою наявності відповідальності підприємства, яка могла настати лише у випадку, не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» у 2011 році інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» для інвалідів до Слов'яносербського районного центру зайнятості не надавало (арк. справи 7).

В той час як , відповідно до інформації Слов'яносербського районного центру зайнятості Луганської області від 24 вересня 2012 року № 26/03-1551, протягом 2011 року на обліку в центрі зайнятості перебувало 29 осіб, які віднесені до категорії інвалідів (арк. справи 28).

У зв»язку з тим , що відповідачем у 2011 році не створювались робочі місця для працевлаштування інвалідів та не вживались заходи щодо працевлаштування інвалідів на посади у підприємстві, що є порушенням вимог статті 18 та статті 19 Закону України № 875 , у позивача були підстави для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як видно з матеріалів справи (арк. справи 5) , відповідач повинен був працевлаштувати у 2011 році 4 інвалідів, натомість ,на підприємстві працювало 3 особи , тому підприємство відповідача мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда за 2011 рік в сумі 16 926,09 грн.

Заявлені до стягнення санкції є адміністративно-господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого, у межах спірних правовідносин ,позивачем є доведеним.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року у адміністративній справі № 2а/1270/6903/2012 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 17421,03 грн., залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів С.П. Дяченко

І.В. Сіваченко

О.О. Шишов