Рішення

від 19.11.2012 по справі 2-53/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/0190/7209/2012Головуючий суду першої інстанції:Бондаренко А.А. Доповідач суду апеляційної інстанції:Кузнєцова О. О.

РІШЕННЯ

"19" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Кузнєцової О.О. СуддівБерещанської І.І. Новікова Р.В. При секретарі Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 08.08.2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 13.12.2011 року звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_7 10 000 доларів США, які були сплачені нею 20.10.2008 року у якості авансу за домовленістю про купівлю протягом тижня земельної ділянки площею 1,2926 га, але у встановлений строк умови домовленості виконано не було та по закінченню цього строку, а саме 28.10.2008 року не повернуто гроші, просила стягнути безпідставну набуту суму з врахуванням індексу інфляції та 3% річних, що в цілому становить 113 279,27 грн.

Рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 08.08.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 78 999 грн. та судові витрати 789,99 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин у справі та невідповідності висновків суду фактичним обставинам у справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові, зважаючи на таке.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених вимог та наявності правових підстав для стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 сплаченого нею за розпискою від 20.10.2008 року авансу в рахунок купівлі-продажу земельної ділянки, чого в наступному не було вчинено.

Між тим, колегія суддів вважає, що вказаних висновків суд дійшов без врахування положень закону щодо позовної давності та наслідків її спливу, про що було заявлено відповідачем до ухвалення судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 20.10.2008 року ОСОБА_7 видано ОСОБА_6 письмову розписку про отримання від неї 10 000 доларів США у рахунок купівлі земельної ділянки в с. Оленівка із зазначенням обов'язку на протязі тижня видати довіреність про продаж земельної ділянки та оригінал вказаної розписки надано ОСОБА_6 до матеріалів справи (а.с. 20).

Звертаючись 13.12.20011 року до суду з позовом про стягнення грошей, ОСОБА_6 зазначає, що її право було порушено 28.10.2008 року через невиконання ОСОБА_7 зобов'язань по видачі довіреності або повернення отриманих грошей.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та її перебіг починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК), тобто з 28.10.2008 року, про що заявляє сама позивачка у своїй позовній заяві та станом на 29.10.2011 року цей строк сплинув, що за приписами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові, враховуючи те, що ОСОБА_7 просив застосувати наслідки спливу позовної давності, подавши по це під час розгляду справи до ухвалення судового рішення письмову заяву (а.с. 69).

На підтвердження своїх доводів щодо зупинення та/або переривання перебігу позовної давності через визнання відповідачем свого боргу представником позивача будь-яких доказів не надано і судом це встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2009 року ОСОБА_6 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.10.2008 року та визнання за нею права власності на земельну ділянку (а.с. 67), в наступному змінила свої вимоги та просила визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки та стягнути кошти, а в решті за її заявою ухвалою Чорноморського районного суду АР Крим від 04.08.2010 року позовні вимоги залишено без розгляду з підстав п.5 ч.1ст.207 ЦПК України (а.с. 68), що в свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦК України, не зупиняє перебігу позовної давності.

Згідно з ч. 5 ст. 267 ЦК України суд може визнати поважними причини пропущення позовної давності, але таких причин позивачка та її представник суду не навели та поновити позовну давність не просили (ч. 1 ст. 11 ЦПК).

Таким чином, погоджуючись з висновками суду щодо порушення прав ОСОБА_6 через невиконанням ОСОБА_7 своїх зобов'язань щодо передачі прав на земельну ділянку або повернення безпідставно отриманих грошей, колегія суддів дійшла висновку, що у позові повинно бути відмовлено у зв'язку з пропуском ОСОБА_6 позовної давності, про що заявлено ОСОБА_7 під час розгляду справи до ухвалення судового рішення.

На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 08.08.2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Новіков Р.В.