Постанова

від 17.09.2012 по справі 2а/0270/4010/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 р. м. Вінниця

Справа № 2а/0270/4010/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю

секретаря судового засідання Чабан Вікторії Вікторівни,

представників позивача: Сажнєва О.Ю., Зарванської Л.Г.,

відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Томашпільського районного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до: ОСОБА_3

про: стягнення виплаченої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся Томашпільський районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Томашпільський РЦЗ, позивач) до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ОСОБА_3, перебуваючи на обліку в Томашпільському районному центрі зайнятості як безробітний та отримуючи допомогу по безробіттю, працював у СТОВ "Україна" з травня по листопад 2011 року включно та отримував дохід у вигляді заробітної плати, тому відносився до категорії зайнятого населення та не мав права на отримання допомоги по безробіттю.

05 квітня 2012 року директором Томашпільського районного центру зайнятості видано наказ № 18, яким зобов'язано ОСОБА_3 повернути кошти в сумі 1934 грн. 60 коп., оскільки вони були отримані ним безпідставно.

В зв'язку з невиконанням відповідачем вимог даного наказу, центр зайнятості звернувся до суду із вимогою про стягнення зазначених вище коштів.

Представники позивача в судовому засідання підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просили адміністративний позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні визнав адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07 листопада 2011 року ОСОБА_3 звернувся до Томашпільського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (а.с. 9).

За результатами розгляду поданої заяви центром зайнятості прийнято рішення про надання ОСОБА_3 допомоги по безробіттю в розмірі 1934 грн. 60 коп., яка була виплачена останньому, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.13).

Томашпільським районним центром зайнятості відповідно до порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України від 13 лютого 2009 року за №60/62 (далі - Порядок) проведено розслідування достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітного та виплати йому матеріального забезпечення, що зазначені в документах поданих особою до державної служби зайнятості під час реєстрації та протягом періоду його перебування на обліку як безробітного.

Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отриманні особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. При взаємодії та проведенні звірки з даними ДПА виявлено, що у період перебування на обліку в Томашпільському районному центрі зайнятості та отримуючи допомогу по безробіттю ОСОБА_3 працював у СТОВ "Україна" з травня по листопад місяць 2011 року включно та отримував дохід у вигляді заробітної плати.

Під час проведення перевірки начальником відділу взаємодії з роботодавцями надіслано лист до СТОВ "Україна" з проханням підтвердження достовірності перебування в трудових відносинах з ОСОБА_3 та надання довідки про середню заробітну плату. СТОВ "Україна" було надіслано до районного центру зайнятості довідку про середню заробітну плату за № 33 від 28 лютого 2012р. за період з травня 2011 року по листопад 2011 року (а.с. 8), що підтверджує віднесення ОСОБА_3 до категорії зайнятого населення та незаконність отримання ним допомоги по безробіттю в сумі 1934 грн. 60 коп.

За результатами розслідування складено акт № 55 від 13 березня 2012 року. У висновках даного акту йдеться про те, що застрахована особа ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з СТОВ "Україна" з травня по 30 листопада 2011 року та отримав заробітну плату в сумі 11291 грн. 43 коп. (зворотній бік а.с. 7).

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 ознайомився з актом № 55 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" про що свідчить підпис останнього (зворотній бік а.с. 7) та пред'явив трудову книжку, в якій зазначений періодом перебування його у трудових відносинах з СТОВ "Україна" з 26 травня 2011 року по 02 лютого 2012 року (а.с. 11).

Так, ОСОБА_3, не повідомивши центр зайнятості про свої трудові відносини з СТОВ "Україна", порушив вимоги пункту 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" і відповідно до пункту 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" повинен повернути кошти отримані обманним шляхом.

На підставі зазначеного вище акту директором центру зайнятості 05 квітня 2012 року видано наказ № 18 "Про повернення незаконно виплачених коштів" (а.с. 6), яким ОСОБА_3 зобов`язано повернути кошти в сумі 1934 грн. 60 коп.

На адресу відповідача супровідним листом №05-40/701 від 23 травня 2012 року направлено витяг з Наказу про повернення коштів № 18 від 05 квітня 2012 року та зобов'язано відповідача повернути кошти, отримані як допомога по безробіттю у розмірі 1934 грн. 60 коп. протягом 15 календарних днів від дня отримання копії наказу (а.с. 5).

Згідно листа начальника ЦПЗ № 6 Васіліогло А.В. (а.с.4) ОСОБА_3 доставлено рекомендований лист від 23 травня 2012 року, про що свідчить підпис останнього (зворотній бік а.с. 4).

Проаналізувавши нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 Закону передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

На підставі пункту 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

Частиною 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд встановив, що відповідач, перебуваючи у категорії зайнятого населення, одночасно перебував і на обліку в центрі зайнятості та одержував допомогу по безробіттю. Вказане підтверджується матеріалами справи та не спростовується самим відповідачем.

Проте, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить дохід у грошовій або іншій формі.

Пунктом "б" частини 3 статті 1 цього Закону визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що кошти по безробіттю, виплачені ОСОБА_3 центром зайнятості отримані ним протиправно, на підставі недостовірних відомостей, а тому вони підлягають стягненню на користь Томашпільського районного центру зайнятості.

Частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з частиною 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Томашпільського районного Центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (вул. Леніна, 19, смт. Томашпіль, Вінницька область, р/р 37179301900524, ГУ ДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, ідентифікаційний код 20088089) кошти в сумі 1934,60 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять чотири гривні 60 копійок ).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна