Постанова

від 04.09.2012 по справі 2а/0270/3959/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 р. м. Вінниця

Справа № 2а/0270/3959/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю

секретаря судового засідання Чабан Вікторії Вікторівни,

представника позивача Данилюка В.М.,

представника відповідача Дудіна Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до малого приватного підприємства "Золота нива"

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( далі - позивач, Фонд ) до малого приватного підприємства "Золота нива" ( далі - відповідач, МПП " Золота нива " ) про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що малим приватним підприємством "Золота нива", в порушення вимог статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в 2011 році не забезпечено встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи, та не розраховано самостійно у звіті суму адміністративно - господарських санкцій, в зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплатити санкції та пеню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити повністю.

Представник відповідача, позов визнав частково, пояснивши, що на протязі 6 місяців 2011 року підприємство дійсно не подавало звіти до Тростянецького районного центру зайнятості ( далі - Тростянецький РЦЗ ), а тому згідно сплатити 1/2 заявленої суми адміністративно - господарських санкцій та 1/2 суми пені. Додатково зазначив, що вважає, що МПП "Золота нива" вжило всіх належних заходів щодо створення робочих місць для прийняття на роботу інвалідів. Зокрема, підприємством систематично (починаючи з липня 2011р.) подавались звіти до Тростянецького РЦЗ, а робоче місце для інвалідів на підприємстві залишалось вакантним з 01 липня до 01 серпня 2011 року з причини не направлення центром зайнятості інвалідів для працевлаштування. З 01.08.2011 року на підприємстві працював 1 інвалід ( ОСОБА_3 ), який був направлений центром зайнятості.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з"ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 19 Закону України від 21.03.1991 р. "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( далі - Закон ) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до звіту за формою №10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, який МПП " Золота нива " подало до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( далі - Звіт ), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становить 17 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 1, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - 1; фонд оплати праці штатних працівників становив 207,1 тис. грн. ( а.с. 4 ).

На підставі поданого звіту уповноваженим представником відділення Фонду була проведена позапланова невиїзна перевірка та складено акт перевірки від 21.03.2012 року № 11 ( далі - Акт перевірки ). Перевіркою встановлено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів заповнено з помилками та відхиленнями від вимог Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ, а саме невірно розрахована середньооблікова кількість інвалідів - штатних працівників, які працювали на підприємстві у 2011 році. Оскільки інвалід 3 групи ОСОБА_3 зарахований на підприємство 01.08.2011 року, то він перебував у штаті підприємства лише 5 місяців. Отже, середньооблікова кількість інвалідів за рік фактично становить 0 осіб ( а.с. 5-6 ).

Виходячи з вищенаведених положень Закону та даних, які містяться у Звіті, на підприємстві відповідача повинно бути створене одне робоче місце для працевлаштування інваліді та кількість інвалідів, які повинні працювати згідно вказаних нормативів становить одна особа. Проте, як вбачається з Акту перевірки, направлення на працевлаштування ( а.с. 11) та звітів про наявність вакансій за формою № 3-ПН ( а.с. 12-17 ), відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки фактично на підприємстві працював один інвалід лише з 01.08.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно - господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до даних, які містяться в Звіті та Акті перевірки, при вірному розрахунку середньорічна заробітна плата на підприємстві складає 12182,35 грн., а відповідно аналогічну суму складають і адміністративно - господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до абз. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці № 223 від 15.05.2007р., порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця, самостійно не розрахував адміністративно-господарські санкції та не сплатив їх, це зумовило нарахування пені в розмірі 290,36 грн.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Задовольняючи вказаний позов суд враховує те, що відповідачем звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій подавались до центру зайнятості лише з липня 2011 р. В період з січня по червень ( включно ) 2011 року зазначені звіти не подавались, що підтверджується матеріалами справи ( а.с. 10, 11, 12 - 17 ) та визнано представником відповідача в судовому засіданні.

Частиною 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, на думку суду, не подання відповідачем вказаних звітів є суттєвим фактором, що вплинув на загальну кількість інвалідів, які могли б бути працевлаштовані на підприємстві протягом 2011 року, за умови саме щомісячної подачі звітності МПП "Золота нива" до центру зайнятості, оскільки центр зайнятості не маючи відповідних даних від підприємства не міг прийняти міри по працевлаштуванню інвалідів на підприємстві відповідача.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача, що господарське правопорушення допущено підприємством лише протягом 6 місяців 2011 року, а тому адміністративно-господарські санкції мають бути застосовані лише за цей період, оскільки, відповідно до положень ст.ст. 19-20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" звітним періодом щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та відповідно періодом за який нараховуються адміністративно-господарські санкції є саме календарний рік, а не півріччя.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що невиконання відповідачем обов"язку щодо повідомлення центру зайнятості про наявність вільних місць, призначених для працевлаштування інвалідів, свідчить про невжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається бездіяльність відповідача, а відповідно і його вина у невиконанні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році, що є складовими господарського правопорушення. Підприємством не здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, а тому є правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій. По своїй правовій природі адміністративно-господарських санкцій застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов"язку покладеного законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 18.01.2011 р. у справі № К-26375/10.

Крім того, з вищенаведених правових норм вбачається обов'язок роботодавця самостійно розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції, а судовий порядок стягнення є вимушеною процедурою у разі несплати санкцій добровільно.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач не забезпечив виконання у 2011 році вимог абз. 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та не вжив всіх залежних від нього заходів по недопущенню порушення.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд зг11ідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються дослідженими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з малого приватного підприємства "Золота нива" (вул. Б. Хмельницького, 4, смт. Тростянець, Вінницька область, код ЄДРПОУ 24895496, банківські реквізити: р/р 26008013036860 у ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: держбюджет Тростянецького району, р/р 31216230700549, код 38051690, банк одержувача: ГУДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платіж до Фонду соціального захисту інвалідів за 2011 рік") адміністративно - господарські санкції в розмірі 12182 грн. 35 коп. (дванадцять тисяч сто вісімдесят дві грн. 35 коп. ) та пеню в розмірі 290 грн. 36 коп. (двісті дев'яносто грн. 36 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна