Постанова

від 19.11.2012 по справі 2а/0470/12834/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/12834/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЖукової Є.О. при секретаріБерднику С.О. за участю: представника позивача Гармаш О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженною відповідальністю "Денма" про застосування арешту рахунків платника податків на суму 679,99грн.

ВСТАНОВИВ:

26.10.2012р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Денма», в якому позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю «Денма» (код ЄДРПОУ 36840325).

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

На обліку в Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби як платник податків знаходиться товариство з обмеженою відповідальністю «Денма» (код ЄДРПОУ 36840325), яке на даний час має заборгованість перед бюджетом в сумі 679,99грн.

В зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернене стягнення та за наявністю податкового боргу у товариства з обмеженою відповідальністю «Денма» (код ЄДРПОУ 36840325), позивач просить стягнути заборгованість шляхом накладення арешту на рахунки вказаного платника податків.

Ухвалою суду від 26.10.2012р. провадження по справі було відкрито та справу було призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання з`явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов за викладених у ньому підстав.

Відповідач в судові засідання, призначені на 12.11.2012р. та 19.11.2012р. не з`явився, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надав, був повідомлений належним чином про розгляд адміністративної справи, що підтверджується матеріалами справи.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи за його участі та реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача відповідно до положень ст.128 КАС України.

Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України, виклавши її в листі від 01.02.2012 року за №279/11/13-12, згідно з яким визначається необхідність дотримання строків розгляду адміністративних справ, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, та зазначається, що потрібно вживати заходів щодо регулярного призначення судових засідань та, у разі потреби, дисциплінування сторін, інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: копія наказу від 19.10.2012р. №215-о; копія реєстру поштового відправлення; копія довідки від 16.03.2008р. №7203; копія довідки про направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; копія витягу з облікової картки платника станом на 16.10.2012р.; копія довідки про рахунки в банківських установах станом на 16.10.2012р.; копія листа від 25.09.2012р.; копія листа від 19.08.2012р.; копія корінця першої податкової вимоги від 14.06.2010р.; копія поштового повідомлення; копія корінця другої податкової вимоги від 04.08.2010р.; копія довідки про взяття на облік платника податку від 15.10.2012р.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Денма» (код ЄДРПОУ 36840325) перебуває на податковому обліку в Лівобережній МДПІ м.Дніпропетровська, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до Витягу з облікової картки платника податку, яка міститься в матеріалах справи, станом на 16.10.2012р. заборгованість відповідача становить 679,99грн.

З метою встановлення наявності активів Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська було надіслано наступні запити: від 02.08.2012р. №17500/10/192 до Дніпропетровського МБТІ - відповідно до наданої відповіді право власності на нерухоме майно за ТОВ «Денма» не зареєстровано; від 10.08.2012р. №18434/10/192 до Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області - відповідно до наданої відповіді відсутні відомості щодо реєстрації права власності або права користування земельною ділянкою на території Дніпропетровської області за ТОВ «Денма» відсутні; від 07.08.2012р. №18062/10/192 до Державної інспекції сільського господарства Дніпропетровської області, відповідно до наданої відповіді - інформація щодо реєстрації сільськогосподарської техніки за ТОВ «Денма» відсутня.

В зв'язку з наявністю податкового боргу та відповідно до ст.6 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, на адресу ТОВ «Денма» надіслані податкові вимоги: перша податкова вимога від 14.06.2010р. №1/546; друга податкова вимога від 04.08.2010р. №2/788, що підтверджується матеріалами справи.

Докази вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу позивачем у спосіб, визначений Податковим кодексом України та докази наявності існування обставин, передбачених п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України позивач на вимогу суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, для погашення податкової заборгованості, але було встановлено, що будь-якого рухомого або нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано. Наявні лише відкриті на його ім'я розрахункові рахунки у банківських установах, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунки платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 7.3 наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

В даному випадку позивачем до суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а отже порушений порядок накладення такого виду арешту.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Так, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Із досліджених доказів по справі, судом встановлено, що вищенаведені обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко повязує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Зокрема, стаття 10 КАС України визначає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З метою з`ясування всіх обставих, що мають значення для вирішення і розгляду справи по суті, суд ухвалою від 26.10.2012р. зобов`язував позивача надати у судове засідання докази вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу у спосіб, визначений ПК України, а також докази наявності існування обставин, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України.

Будь-яких належних доказів в розумінні ст.70 КАС України вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України позивачем до суду надано не було, як не було надано і доказів наявності існування хоча б однієї з обставин, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України.

Також, представник позивача не зміг надати будь - яких пояснень на вимогу суду щодо відсутності факту вжиття відповідних заходів щодо стягнення податкового боргу з ТОВ «Денма», на протязі майже двох років, враховуючи обізнаність позивача про такий податковий борг у визначеній в позові сумі починаючи з 2010 року.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу у спосіб, визначений ПК України, шляхом застосування арешту рахунків платника податків.

Таким чином суд приходить висновку, що адміністративний позов Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Денма» про застосування арешту рахунків платника податків на суму 679,99грн. є таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Денма» про застосування арешту рахунків платника податків на суму 679,99грн. - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2012 року

Суддя Є.О. Жукова