Постанова

від 22.11.2012 по справі 10343/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 листопада 2012 р. № 2а- 10343/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Якубенко Ю.В.,

представника відповідача - Горбатенко Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім Спіропласт"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім Спіропласт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС №0001040221 від 08.08.2012 р., яким ТОВ "ТД Спіропласт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 478395,0 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 478394,0 грн., штрафні санкції у розмірі 1,0 грн.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС №0001050221 від 08.08.2012 р., яким ТОВ "ТД Спіропласт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 339592,0 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 339591,0 грн., штрафні санкції у розмірі 1,0 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце недотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснила, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 35073727, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що Основ'янською міжрайонною Державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби у період з 25.05.2012 р. по 29.05.2012 р. на підставі наказу №430 від 20.05.2012 р. та п.п. 78.1.4, п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78. ст. 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТД «Спіропласт»з питання взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Спецінжбуд»код ЄДРПОУ 36556392 за період березень 2011 р., в доповнення до акту від 20.07.2011 р. №1197/23-104/35073727, за результатами якої відповідачем складено акт №1625/22-104/35073727 від 06.06.2012 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ТОВ «ТД «Спіропласт»:

- п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 478394,0 грн., в т. ч. за 1 квартал 2011 р. у сумі 478394,0 грн.

- п. 198.2., п. 198.6. ст. 198 та п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України підприємством занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 339591,0 грн., в т. ч. за березень 2011 р. у сумі 339591,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки №1625/22-104/35073727 від 06.06.2012 р., відповідачем винесено податкові повідомлення -рішення:

- №0001040221 від 08.08.2012 р., яким ТОВ «ТД «Спіропласт»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 478395,0 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 478394,0 грн., штрафні санкції у розмірі 1,0 грн.

- №0001050221 від 08.08.2012 р., яким ТОВ «ТД «Спіропласт»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 339592,0 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 339591,0 грн., штрафні санкції у розмірі 1,0 грн.

Перевіряючи вказані в акті перевірки висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, дослідивши викладені в акті перевірки мотиви судження органу державної податкової служби про порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 198.2., п. 198.6. ст. 198 та п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, суд приходить до наступних висновків.

Вивчивши матеріали справи та подані сторонами докази суд встановив, що 01.03.2010 р. позивачем було укладено з ТОВ «Спецінжбуд»договір купівлі-продажу №П-1/10, відповідно до умов якого ТОВ «Спецінжбуд»(Продавець) зобов'язався передавати у власність Позивачу (Покупець) товарно-матеріальні цінності, визначені у п. 1.2. цього договору, а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. (т.1, а.с.85)

Перелік товару, який підлягав поставці за вказаним договором сторонами було визначено у Специфікаціях №1 від 01.03.2011 р. та №2 від 01.03.2011 р. до договору та рахунках-фактурах №СФ-0000006 від 01.03.2011 р. та №СФ-0000012 від 01.03.2011 р. (т.1, а.с.89-90, т.2, а.с.22-23)

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Спецінжбуд»був переданий позивачу товар (поліетилен), що підтверджується копіями видаткових накладних: №РН-000017 від 02.03.2011 р. на суму 317856,0 грн., в т.ч. ПДВ 52976,0 грн.; №РН-000015 від 01.03.2011 р. на суму 462227,54 грн., в т.ч. ПДВ 77037,92 грн.; №РН-000016 від 01.03.2011 р. на суму 400507,30 грн., в т.ч. ПДВ 66751,22 грн.

У відповідності до п. 2.2. Договору, Інструкції Держарбітражу СРСР «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості»№П-6 від 15.08.1965 р. та Інструкції Держарбітражу СРСР «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості»№П-7 від 25.04.1966 р. між Позивачем та ТОВ «Спецінжбуд»були складені акти приймання товару по кількості та якості №1 від 01.03.2011 р., №2 від 01.03.2011 р. та №3 від 02.03.2011 р. (т.2, ас.24-26)

Крім того, якість поставленого ТОВ «Спецінжбуд»товару підтверджується також сертифікатами і протоколом вхідного контролю сировини від 02.03.2011 р. (т.2, а.с. 28-30)

Судом встановлено, що перевезення товару здійснювалося за рахунок Позивача із залученням автомобіля Камаз 5410АХ2714 ВЕ з причепом АХ 0121 ХТ на підставі Договору перевезення вантажів від 03.01.2011 р., укладеного між Позивачем та ФОП ОСОБА_3 Факт перевезення товару підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №б/н від 01.03.2011 р., №б/н від 01.03.2011 р. та №б/н від 02.03.2011 р., а також актами здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг від 01.03.2011 р. та 02.03.2011 р. Як вбачається з товарно-транспртних накладних товар перевозився зі складу Продавця, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Виконкомівська, 32, на склад позивача, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, 3, літ.У-1 та знаходиться в оренді Позивача згідно з договором суборенди нежитлових приміщень №14/8 від 03.05.2008 р., укладеного з ТОВ «Спіропласт». (т.2, а.с.31-39, т.1, а.с.104-107)

Розвантаження поставленого товару здійснювалося за допомогою мостового крану, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, 3 У-1, який знаходиться в оренді Позивача на підставі Договору №6/01-2011 від 03.01.2011 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Спіропласт». (т.2, а.с.40-41)

Згідно з платіжними дорученнями №327 від 29.03.2011 р. на суму 900000,0 грн. та №326 від 29.03.2011 р. на суму 800000,0 грн. за отримані товарно-матеріальні цінності позивачем було перераховано на поточний рахунок ТОВ «Спецінжбуд»відповідні грошові кошти. (т.1, а.с.91-92)

ТОВ «Спецінжбуд»на адресу позивача були виписані відповідні податкові накладні, а саме: №5 від 02.03.2011 р. на суму 317856,0 грн. в т. ч. ПДВ 52976,0 грн.; №2 від 01.03.2011 р. на суму 862734,84 грн. в т. ч. ПДВ 143789,14 грн.; №24 від 30.03.2011 р. на суму 837265,16 грн. в т. ч. ПДВ 139544,19 грн. (т.1, а.с.9496)

У ході розгляду справи судом встановлено, що товар (поліетилен), отриманий за договором купівлі-продажу №П-1/10 від 01.03.2010 р. по видатковим накладним: №РН-000017 від 02.03.2011 р., №РН-000015 від 01.03.2011 р. та №РН-000016 від 01.03.2011 р., позивачем було передано на переробку ТОВ «Спіропласт»за договором про виготовлення продукції з давальницької сировини №4/08 від 04.02.2008 р., що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів від 01.03.2011 р. та 02.03.2011 р. (т.1, а.с.109-111)

В свою чергу, ТОВ «Спіропласт»позивачу були надані послуги по переробці сировини згідно актів приймання-здачі виконаних робіт №1 від 31.03.2011 р. на загальну суму 258746,52 грн., в т. ч. ПДВ 43124,42 грн. та №2 від 31.03.2011 р. на загальну суму 19688,10 грн., в т. ч. ПДВ 3281,35 грн. (т.1, а.с. 112-113)

При цьому, з долучених позивачем до матеріалів справи документів та пояснень судом встановлено, що під час виготовлення продукції з давальницької сировини контрагент позивача дотримався погодженого сторонами асортименту продукції та технології переробки сировини, погодженої сторонами у Додатку №2 до Договору.

На підтвердження якості виготовленої продукції ТОВ «Спіропласт»було надано позивачу сертифікати відповідності, технічне свідоцтво придатності будівельних виробів для застосування, сертифікат на систему управління, свідоцтво про атестацію, висновки Державної санітарно-епідеміологочної експертизи тощо. (т.1, а.с.226-250)

Судом встановлено, що позивач оплатив послуги по виготовленню продукції з давальницької сировини шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Спіропласт»згідно з платіжними дорученнями №325 від 25.03.2011 р. та №324 від 24.03.2011 р. (т.1, а.с.114-113)

ТОВ «Спіропласт»на адресу позивача були виписані відповідні податкові накладні, а саме: №6 від 31.03.2011 р. на суму 258746,52 грн. в т. ч. ПДВ 43124,42 грн. та №10 від 31.03.2011 р. на суму 19688,10 грн. в т. ч. ПДВ 3281,35 грн. (т.1, а.с.119-119)

Згідно з поясненнями позивача перевезення готової продукції за договором про винесення не здійснювалося, оскільки між позивачем та ТОВ «Спіропласт»укладений Договір відповідального зберігання від 14.05.2009 р. у відповідності до якого Поклажедавець (Позивач) передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом дії цього договору санітарно-технічні вироби. Крім того, між позивачем та ТОВ «Спіропласт»укладений Договір №14/8 від 03.05.2008 р. суборенди нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, 3 Літ. У-1. (т.1, а.с.120-122)

Суд також зазначає, що факт реальності здійснення господарських операцій за Договором про виготовлення продукції з давальницької сировини №4/08 від 04.02.2008 р., укладеним між позивачем та ТОВ «Спіропласт», вже був предметом судового розгляду та встановлений постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративног суду від 06.12.2011 р., у справі №2а- 10541/11/2070 за позовом ТОВ «ТД «Спіропласт»до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень. Таким чином, обставини, встановлені постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2011 р., що набрала законної сили, в силу ст. 72 Кодексу адміністратвиного судочинства України, є приюдиційними і не підлягають доказуванню у даній справі.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що з дослідженого акту перевірки №1625/22-104/35073727 від 06.06.2012 р. вбачається, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 198.2., п. 198.6. ст. 198 та п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України і винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував висновок ДПІ у Голосіївському районі м. Харкова, викладений в акті «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спецінжбуд»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт», ФОП Попов. ТОВ «ТД «Спіропласт»та ТОВ «Техексгаз»за березень 2011 р.»від 08.06.2011 р. №652/3/23-70-36556392, про те, що враховуючи неможливість придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Спецінжбуд»у ФОП Попов та ТОВ «Промтехнопт», є неможливим і їх продаж в подальшому на користь ТОВ «ТД «Спіропласт», у зв'язку з нікчемністю правочину.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також звертає увагу на те, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, ТОВ «Спецінжбуд»та ТОВ «Спіропласт»були офіційно зареєстровані платниками ПДВ та мали право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У відповідності до п. п. 11.2.1. п. 11.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємствами, які станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечуються та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В даному випадку виконання угоди між позивачем та ТОВ «Спецінжбуд»і ТОВ «Спіропласт»підтверджується первинними документами які містяться в матеріалах справи, отже, суд робить висновок, що витрати з придбання товару у ТОВ «Спецінжбуд»та отримання послуг по виготовленню продукції з давальницької сировини у ТОВ «Спіропласт»вірно віднесено до валових витрат позивача.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті від №1625/22-104/35073727 від 06.06.2012 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними, а тому застосування до позивача штрафних санкцій також є неправомірним.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення №0001040221 від 08.08.2012 р., №0001050221 від 08.08.2012 р. прийняті Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі акту №1625/22-104/35073727 від 06.06.2012 р. підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім Спіропласт" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС №0001040221 від 08.08.2012 р., яким ТОВ "ТД Спіропласт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 478395,0 грн. (чотириста сімдесят вісім тисяч триста дев'яносто п'ять гривень 00 копійок), в т.ч. основний платіж у розмірі 478394,0 грн. (чотириста сімдесят вісім тисяч триста дев'яносто чотири гривні 00 копійок), штрафні санкції у розмірі 1,0 грн. (одна гривня 00 копійок);

Скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС №0001050221 від 08.08.2012 р., яким ТОВ "ТД Спіропласт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 339592,0 грн. (триста тридцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 00 копійок) , в т.ч. основний платіж у розмірі 339591,0 грн. (триста тридцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одна гривня 00 копійок), штрафні санкції у розмірі 1,0 грн. (одна гривня 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім Спіропласт" (код ЄДРПОУ 35073727) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2146.0 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 27 листопада 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко