Постанова

від 22.11.2012 по справі 3976/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р. Справа № 2-а-3976/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представників позивача - Чуприни Є.С., Захарченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Проторус Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Проторус Плюс" (далі - позивач, ПП "Проторус Плюс") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2012 р. № 0005242200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 346375 грн., з яких за основним платежем - 277100 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69275 грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги і пояснили, що спірне податкове повідомлення-рішення є наслідком протиправної оцінки податковим органом господарських відносин позивача з ТОВ "ТПК "Стиль" у квітні 2012 року, висновки відповідача про нікчемність угод з цим контрагентом зроблені з перевищенням повноважень та за неповного дослідження господарських операцій. Зазначили, що позивач придбав у ТОВ "ТПК "Стиль" сою, яка в подальшому використана у господарській діяльності підприємства, що виключає "безтоварність" операцій з купівлі-продажу. ПП "Проторус Плюс" надавало до перевірки документи на підтвердження придбання сої та подальшого її використання. Підприємством виконані всі вимоги Податкового кодексу України щодо відображення податку на додану вартість за вказаними операціями у складі податкового кредиту з ПДВ, а тому у відповідача не було підстав для виключення цих операцій з податкового кредиту та складання спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, надав до суду заперечення.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У наданих запереченнях представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що ПП "Проторус Плюс" правомірно зменшено податковий кредит квітня 2012 року, сформований за наслідками господарських відносин з ТОВ "ТПК "Стиль". Дане підприємство не має необхідних трудових та матеріальних ресурсів для здійснення будь-якої господарської діяльності і тому не могло фактично здійснити операції з поставки сої позивачеві. Тому висновки акту перевірки щодо нікчемності угод між ПП "Проторус Плюс" та ТОВ "ТПК "Стиль" у квітні 2012 року є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Проторус Плюс" як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

До видів діяльності, які мало право здійснювати ПП "Проторус Плюс", належать: будівництво будівель; оптова торгівля паливом; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; організація перевезення вантажів; інші види оптової торгівлі; інші роботи з завершення будівництва.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 03.07.2012 р. № 1258/22-4/36420060 про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Проторус Плюс" (код 36420060) з питання підтвердження господарсько-правових відносин з ТОВ "ТПК "Стиль" (код 31006793) та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ "ТПК "Стиль" (код 31006793) у квітні 2012 року.

Відповідно до вказаного акту перевірки ДПІ у м. Херсоні встановлено порушення:

1. ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Проторус Плюс" при придбанні товарів. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655 та ст.656 ЦК України - правочини визнано "нікчемними" по ланцюгу постачання від ТОВ "ТПК "Стиль" до ПП "Проторус Плюс". Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року про обсяги придбання, а отже і про задекларований податковий кредит є недійсними;

2. п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ занижено суму податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 277100 грн.

Відповідач вважає, що під час перевірки встановлено невідповідність задекларованих позивачем у податковому обліку наслідків господарської операції від ТОВ "ТПК "Стиль" фактичним обставинам. Позивач декларував взаємовідносини з цим постачальником з метою штучного формування податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. За висновком відповідача в ході перевірки не підтверджено надання товарів від ТОВ "ТПК "Стиль" позивачеві, що свідчить про порушення вимог п.198.1 ст.198 ПК України у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту по цим операціям.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ПК України).

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що 05.04.2012 р. між ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Стиль" (Продавець) та ПП "Проторус Плюс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 15. Відповідно до цього договору Продавець зобов"язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов"язується прийняти у свою власність та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, за ціною (вартістю) та на таких умовах, що зазначені в Додатках до Договору, які підписуються та скріплюються печатками обох Сторін та є невід"ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.3.2 договору купівлі-продажу від 05.04.2012 р. № 15 факт передачі товару у власність Покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання видаткових накладних, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару.

Факт отримання сої підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000116 - РН-0000118 від 05.04.2012 р., №№ РН-0000134 - РН-0000136 від 10.04.2012 р., №№ РН-0000151 - РН-0000153 від 14.04.2012 р., № РН-0000161 від 14.04.2012 р., № РН-0000168 від 14.04.2012 р., №№ РН-0000175 - РН-0000178 від 15.04.2012 р., №№ РН-0000183 - РН-0000186 від 15.04.2012 р., №№ РН-0000200 - РН 0000205 від 21.04.2012 р., №№ РН-0000213 - РН-0000215 від 23.04.2012 р., №№ РН-0000223 - РН-0000225 від 25.04.2012 р., №№ РН-0000231 - РН-0000236 від 10.04.2012 р., податковими накладними №№ 116-118 від 05.04.2012 р., №№ 134-136 від 10.04.2012 р., №№ 151-153 від 14.04.2012 р., № 161 від 14.04.2012 р., № 168 від 14.04.2012 р., №№ 175-178 від 15.04.2012 р., №№ 183-186 від 15.04.2012 р., №№ 200-205 від 21.04.2012 р., №№ 213-215 від 23.04.2012 р., №№ 223-225 від 25.04.2012 р., №№ 231-236 від 27.04.2012 р.

Придбана соя використана у господарській діяльності підприємства, а саме реалізована філії ТОВ "Полігрейн Агро" у м.Херсоні та ТОВ "Галаганівський елеватор", що підтверджується товарно-транспортними накладними та видатковими накладними.

У акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Крім того, суд також звертає увагу, що чинним законодавством України не встановлено норм щодо кількості працівників, вартості основних фондів підприємства, наявності власних або орендованих складських приміщень та інших матеріальних ресурсів, при недотриманні яких підприємство вважається таким, що не може здійснювати господарську діяльність, а також не визначено ознак, які вказують на здійснення господарської діяльності підприємством за юридичною чи податковою адресою.

Недекларування постачальниками товарів та послуг трудового та матеріального потенціалу або орендних відносин може свідчити про заниження ними об'єктів оподаткування, що не спростоване та не з'ясоване відповідачем під час складання акту перевірки.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів щодо безтоварності господарських операцій за участю позивача, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, що позивач діяв без належної обачності й обережності, що він отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для визначення додаткових зобов'язань позивачу порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ у м.Херсоні, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ у м.Херсоні про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у м.Херсоні не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ПП "Проторус Плюс" щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2012 р. № 0005242200 є обгрунтованими.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 16.07.2012 р. № 0005242200.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Проторус Плюс" (код ЄДРПОУ 36420060) судовий збір у сумі 3463 (три тисячі чотириста шістдесят три) грн. 75 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 листопада 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1