Постанова

від 20.11.2012 по справі 11227/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 р. № 2-а- 11227/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Янко Д.Є., Максименко Н.М.,

відповідача - Бровко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Бумеранг-2" до Лозівської об'єднаної державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Бумеранг-2", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.04.2012 року №0000461502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що порушень законодавства не допускав, висновки акту перевірки № 62/15-228/30794677, проведеної відповідачем, є необґрунтованими та такими, що були зроблені із перевищенням повноважень, та винесене на його підставі повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві.

Крім того, представник позивача зазначив, що ПП «Бумеранг-2» в повному обсязі виконало господарське зобов'язання з приводу прийняття товарів від ТОВ «ВКК «Протон», при цьому, виписка товарно-транспортних накладних, а також контролювання їх покладені законодавцем на вантажовідправника, тобто на ТОВ «ВКК «Протон». Товари, отримані позивачем за договором купівлі-продажу від 11.10.2011 № 1/10-11 були використані підприємством позивача в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, на підтвердження реальності вчинення господарської операції свідчать необхідні первинні документи. За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що перевіркою встановлено що ПП «Бумеранг-2» мало взаємовідносини з платником податків ТОВ «ВКК «Протон» (код ЄДРПОУ 37566066) за період жовтень 2011 року, а саме: зазначеними суб'єктами господарювання укладений договір купівлі-продажу №11/10-11 від 11.10.2011р. на поставку продукції, що передбачає транспортування придбаних товарів від постачальника до покупця.

Однак факт транспортування товару від постачальника до ПП «Бумеранг-2» не підтверджено первинними документами, тому не можливо визначити факт транспортування товарів по території України, яка в свою чергу передбачає спеціалізовані перевезення. До перевірки не було надано документів, які б підтверджували фактичне транспортування придбаних товарів, згідно договору купівлі - продажу №11/10-11 від 10.2011 року, а саме: товарно - транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей на отримання товару, які засвідчують факт відвантаження зазначених товарів та подорожні листи, що підтверджують факт перевезення товарів. Крім того, позивачем до перевірки не надані документи, які підтверджують факт використання придбаної продукції та отриманих послуг у здійснюваній ним підприємницькій діяльності.

На підставі вищевикладеного, Лозівська обєднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби вважає, що податкове повідомлення- рішення № 0000461502 від 04.04.2012р., прийняте з дотриманням вимог чинного онодавства, є законним та обгрунтованим, а позовні вимоги задоволенню не піділягають.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявленого позову з підстав, викладених у запереченні, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зi6paнi по спpaвi докази в їx сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцем Лозівської ОДПІ проведена позапланова документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Бумеранг-2» щодо правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВКК «Протон» в жовтні 2011 року, за результатами якої складено акт від 20.03.12 № 62/15-228/30794677 (а.с. 15-28).

Згідно висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення порушення п.44.1 ст. 44, п. 198.1., п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України : заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в сумі 15933,99 грн.

Свої висновки відповідач обґрунтовує тим, що за результатами перевірки ТОВ «ВКК «Протон» з питання дотримання вимог податкового законодавства за жовтень 2011 року, проведеної ДПІ у Оболонському районі м. Києва, складено акт від 31.01.12 № 64/23-3/37566066, яким встановлено, що за місцем реєстрації ТОВ «ВКК «Протон» та його посадові особи відсутні; порушення ч. 1 ст. 2303, ст.. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ВКК «Протон» з постачальниками та покупцями; неможливість фактичного здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «ВКК «Протон» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у періоді, що певіряється, у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.185, ст.187, ст.188 Податкового кодексу України та ст.. 134, ст.135 Податкового кодексу України; стан платника - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням»; чисельність працюючих - 4 особи. Крім того, згідно з висновком ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва №10464/26-05 від 28.12.11 (погоджений з юридичним управлінням) ТОВ «ВКК «Протон» має наявні ознаки фіктивності, а саме: за вказаною у реєстраційних документах адресою не знаходиться, одноосібним мовником та директором підприємства є фізична особа-нерезидент - ОСОБА_1 (громадянин Республіки Молдова), який на території м. Києва та Київської області не зареєстрований та не отримував дозвіл на працевлаштування, що підтверджується інформацією Державного фонду зайнятості м. Києва (№14-10-687 від 26.12.11). Перевіркою ТОВ «ВКК «Протон» зроблено висновок про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто, такі угоди носять фіктивний характер. Враховуючи вищенаведене, перевіркою зроблено висновок, що правочини між «Бумеранг-2» та ТОВ «ВКК «Протон» за жовтень 2011 року мають ознаки нереальності.

На підставі вищевикладеного, відповідачем під час перевірки встановлено, що ПП «Бумеранг-2» в порушення п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість у розмірі 15934,0 грн. (жовтень 2011 року). За результатами розгляду акту перевірки Лозівською ОДПІ податковим повідомленням- рішенням від 04 квітня 2012 року № 0000461502 ПП «Бумеранг-2» було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19917,50 грн., з яких за основним платежем - 15934,0; за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 983,50 грн.

Судом встановлено, що ПП «Бумеранг-2» мало взаємовідносини з платником податків ТОВ «ВКК «Протон» (код ЄДРПОУ 37566066) за період - жовтень 2011 року, з яким укладено договір купівлі-продажу №11/10-11 від 11.10.2011р. на поставку продукції, що передбачає транспортування придбаних товарів (а.с. 33).

З матеріалів справи, згідно специфікації, суд вбачає, що предметом зазначеного договору купівлі-продажу були, зокрема, баки розширювальні (17 шт.); крани шарові газові муфтові діам. 15 мм. (21 шт.), крани шарові газові діам. 25 мм (8 шт.), насоси (17 шт.), лічильники (4 шт.), труби стальні діам. 20 мм (55,5 м), труби стальні діам. 57 мм (15,8 м), труби (різні) (9,5 м; 16 м; 20м; 13 м); труби екопласт нар. діам. 25 мм (319 м); вугольники (93; 87; 465 шт.); опори ЖБ для ВЛ-10кВ (2 шт.); кабель АВБвШВ (4х50 мм) мм2 (288 м); трансформатор трьохфазовий (1 шт.); підстанція трансформаторна КТП-100-6, 10/0,4,У1 (1 шт.).

Строки і порядок поставки товару, передбачені розділом 2 Договору, відповідно до якого продукція поставляється Продавцем (ТОВ «ВКК «Протон»). На підтвердження даної угоди позивачем були надані копії наступних документів: договіру купівлі - продажу; податкові та видаткові накладні.

Договірні взаємовідносини регулюються чинним законодавством України, зокрема, Цивільним кодексом України.

Згідно до ст 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві визначений ст 662 Цивільного кодексу України, відповідно до якої продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2655-УІ, із змінами та доповненнями, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням актів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товаров.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум по датку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6. ст. 198 Податкового кодесу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідач зазначає, що до перевірки не було надано документи, які б підтверджували фактичне транспортування придбаних товарів, згідно договору купівлі - продажу №11/10-11 від 10.2011 року, а саме: товарно - транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей на отримання товару, які засвідчують факт відвантаження зазначених товарів та подорожні листи, що підтверджують факт перевезення товарів.

Статтею 48 Закону України від 05.04.2001 року N 2344-Ш «Про автомобільний транспорт», із змінами та доповненнями, розділом І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 визначено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначений перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, зазначеною нормою передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна

накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - ліцензійна картка, свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

У відповідності до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до розділу 1 зазначених Правил Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Оформлення перевезень вантажів за товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля, (п. 11.4 вищезазначеного порядку). Товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох примірників, а (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно - транспортної накладної підписом, при необхідності - печаткою (штампом) (п.1 1.5).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій та четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передаються Перевізнику.

Таким чином, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

З матеріалів справи вбачається, що товар, придбаний підприємством позивача у ТОВ «ВКК «Протон», передбачає спеціалізовані автоперевезення.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року № N 996-ХІУ. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні ікументи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення зазначеної господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закон України від 16.07.1999 року № N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на перелічені норми, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними первинними документами.

Факт транспортування товару від постачальника до ПП «Бумеранг-2» не підтверджено первинними документами, тому не можливо визначити факт транспортування товару по території України, яка в свою чергу передбачає спеціалізовані автоперевезення.

Судом з'ясовано, що ПП «Бумеранг» на запит документів щодо транспортування ТМЦ та подальшого їх використання у господарській діяльності не надано.

Перевіркою встановлено, що ПП «Бумеранг-2» на підставі укладеного договору, видаткових та податкових накладних до складу податкового кредиту у жовтні 2011р. віднесено суму податку на додану вартість по операціям з придбання будівельних товарів у ТОВ «ВКК «Протон» у загальній сумі 15 934,0 грн.

Пунктом 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків вїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, з огляду наведених норм законодавства, виключним обов'язком платника податків є надання перевіряючим особам всіх документів, що стосуються предмета.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що за приписами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків - є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії) прийняте за результатами проведеної перевірки. З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що прийняте відповідачем на підставі акту перевірки № 62/15-228/30794677 від 20.03.12р. податкове повідомлення-рішення №0000461502, прийняте 04.04.2012 року, є обґрунтованим та таким, що прийняте у відповідності до вимог законодавства.

Позивач не надав належних доказів по справі, не довів правомірність своєї позиції. Копії наданих документів не спростовують висновків, зроблених відповідачем в акті перевірки.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями ст. 94 КАС України, у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Бумеранг-2" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26.11.12р.

Суддя Заічко О.В.