Рішення

від 23.11.2012 по справі 5011-67/14575-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/14575-2012 23.11.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нил транс Юг» ДоФізичної особи-підприємця Цибулько Миколи Олексійовича Простягнення 6 157,38 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаЛемешинський М.А., Сорока М.М. Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нил транс Юг»(надалі -Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства Фізичної особи-підприємця Цибулько Миколи Олексійовича (надалі -Відповідач) про стягнення 6 157,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору-Заявки №209 на транспортно-експедиційне обслуговування від 20.10.2009 р. позивач надав послуги з організації перевезення керамічної плітки вагою 15 тонн, а відповідач належним чином своє грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2 900,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 781,10 грн. інфляційні збитки у розмірі 476,28 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.10.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.11.2012 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.11.2012 р. у зв'язку із неявкою представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладено до 23.11.2012 р.

В судове засідання представники позивача з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2009 р. між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник) укладено Договір-Заявку №209 на транспортно-експедиційне обслуговування, за змістом якої позивач зобов'язався здійснити перевезення керамічної плітки вагою 15 тонн. (надалі-Заявка).

Пунктом 1 Заявки визначено, що вантажовідправник є ЗАТ «Край Керама», дата та час подачі а/м: 20.10.2009 р. до 17:00, дата розвантаження: 21.10.2009 р. Адреса завантаження м. Буча, київська обл. вул. Заводська, 2 ЗАТ «Край Керама».

Відповідно до п. 2 Заявки вантажоодержувач: м. Южноукраїнськ -м. Херсон, адреса розвантаження відповідно товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 4 Заявки вартість перевезення становить 2 900,00 грн. з ПДВ. Оплата здійснюється після надання ТТН (повного пакету документів: рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної) на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 10 днів. За прострочення оплати у вказані строки замовник сплачує перевізнику штраф у розмірі 0,1% від суми недоплати за кожний день прострочення.

Згідно із п. 8 Заявки за даним перевезенням надається автомобіль: МАН, державний реєстраційний номер ВЕ 39-78 АВ, прицеп, державний реєстраційний номер ВЕ 2112 ХХ.

Факт надання позивачем послуг на виконання умов Заявки від 20.10.2009 р. підтверджується товарно-транспортною накладною 02ААС від 20.10.2009 р., відповідно до якої вантаж доставлено позивачем вантажоодержувачу, про що свідчать відтиски печаток вантажоодержувача про отримання вантажу.

Позивачем за наслідком здійсненого перевезення у відповідності до п. 4 Заявки було надіслано відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000006 від 21.10.2009 р., податкову накладну від 21.09.2009 р., акт виконаних робіт №ОУ-0000006 здачі прийняття-робіт від 21.10.2009 р., які отриманні останнім 03.11.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №10600298.

Однак, відповідач відповіді не направив, оплату послуг з перевезення авнтажу не здійснив.

16.12.2009 р. позивач звернувся до відповідача із претензією №3 на суму 2 900,00 грн. за надані послуги з перевезення вантажів за спірною заявкою, на яку відповіді відповідач також не направив, а заборгованість не погасив.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 2 900,00 грн.

За своєю правовою природою заявка є договором транспортного експедирування, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказана заявка є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі заявки підтверджується товарно-транспортною накладною 02ААС від 20.10.2009 р., відповідно до якої вантаж доставлено позивачем вантажоодержувачу, про що свідчать відтиски печаток вантажоодержувача про отримання вантажу.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з п. 4 Заявки вартість перевезення становить 2 900,00 грн. з ПДВ. Оплата здійснюється після надання ТТН (повного пакету документів: рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної) на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 10 днів.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем на адресу відповідача було направлено пакет документів, якій отримано останнім 03.11.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №10600298.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4 Заявки строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 2 900,00 грн. на підставі Заявки за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 900,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 781,10 грн. та інфляційних збитків у розмірі 476,28 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості перевезення вантажу за заявкою з 14.11.2009 р. по 30.06.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений заявкою строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Із матеріалів справи вбачається, що платіж за заявкою відповідач зобов'язаний був здійснити на протязі 10 днів з моменту отримання пакету документів, яки останній отримав 03.11.2009 р.

Підставою для нарахування штрафу позивач вказує п. 4 Заявки, а із змісту цього пункту вбачається, що штраф нараховуються у розмірі 0,1% від суми несплати за кожний день прострочення.

Згідно частин 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одним із критерієм, який характерний для пені, як різновиду неустойки, є триваючий характер такої санкції .

Закріплена в п. 4 Заявки санкція у розмірі 0,1% відсоток від несплати за кожний день прострочення, яку названо штрафом, за своєю правовою природою є пенею.

Відтак, сторонами передбачено в п. 4 Заявки санкцію у виді пені за порушення грошового зобов'язання, сукупний розмір якої становить 0,1%.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, правомірним є стягнення пені з відповідача на користь позивача з 14.11.2009 р. (початок прострочення виконання грошового зобов'язання, з урахуванням отримання пакету документів та п. 4 Заявки) по 13.05.2010 р. з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відтак, за перерахунком суду з урахуванням викладеного, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 296,44 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 2 484,66 грн. необхідно відмовити оскільки вона обрахована не вірно.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку, розмір інфляційних збитків,що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 478,50 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі, який є меншим, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 2 900,00 грн., пені у розмірі 296,44 грн. та інфляційних збитків у розмірі 476,28 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Цибулько Миколи Олексійовича (02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 16, кв. 27; ідентифікаційний номер 3009406274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нил транс Юг»(54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, буд. 20-В, кв. 49; ідентифікаційний номер 36622028) суму боргу у розмірі 2 900 (дві тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 296 (двісті дев'яносто шість) грн. 44 коп., інфляційні збитки у розмірі 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 28 коп. та судовий збір у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят дві) грн. 03 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 23.11.2012 р.