Рішення

від 15.11.2012 по справі 5011-9/11426-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/11426-2012 15.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК БУД ЛТД"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "НВЦ Будальянс"

про стягнення 154563,74 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Кожарко О.О. (дов. б/н від 14.08.2012р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 15.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК БУД ЛТД" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВЦ Будальянс" (далі по тексту -відповідач) про стягнення 154463,74грн., з яких 137615,51 грн. основної заборгованості за Договором №34 від 02.01.2007р., 1376, 15 грн. інфляційних збитків, 1719,12 грн. трьох відсотків річних, 13752,96 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/11426-2012, розгляд справи призначено на 16.10.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2012 року продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів на підставі ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 01.11.2012 року відповідно до ст. 77 ГПК України, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю надання додаткових матеріалів та пояснень по справі.

В судовому засіданні 01.11.2012 ркоу позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 102615,51 грн. основного боргу, 1376, грн. 376, 15 грн. інфляційних збитків, 1719,12 грн. трьох відсотків річних, 13752,96 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, тобто зменшує суму основного боргу до 102615,51 грн., в зв'язку з частковим погашенням боргу відповідачем після порушення провадження у справі.

Суд приймає дану заяву до розгляду відповдно до норм ст. 22 ГПК України, а отже заявлені позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви від 01.11.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2012 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 15.11.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю належного повідомлення відповідача та витребування додаткових доказів по справі.

14.11.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про застосування строку позовної давності.В судове засідання 15.11.2012 року відповідач не з'явився.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що відповідач як юридична особа не був позбавлений права та можливості на направлення іншого представника в судове засідання. Крім того, відповідача було завчасно повідомлено про розгляд справи , що свідчить про достатність часу для підготовки відповідачем відзиву щодо заявлених вимог та можливість відрядити уповноважену довіреністю особу до Господарського суду міста Києва для участі в судовому засіданні.

Представником позивача надано додаткові документи по справі, надано оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні, також представником позивача надано усні заперечення проти застосування строків позовної давності.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік-Буд», як продавцем та відповідачем, як покупцем було укладено договір № 34 (далі за текстом -договір), відповідно до умов якого продавець передає покупцю товари (піностірольні плити само затухаючі -ПСБ-С) в його власність, а покупець приймає і сплачує їх вартість згідно специфікацій (накладних), узгоджених по асортименту, цінам та кількості, які є невід'ємною частиною даного договору, на умовах, що викладені в даному договорі.

На підставі укладеного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вік-Буд» поставило відповідачу товар на загальну суму 419 804, 47 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями накладних, наявними в матеріалах справи, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

10 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік-Буд»як цедентом та позивачем як цесіонарієм укладено Договір № 270 уступки вимоги (цесії) (далі за текстом -договір цесії), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором № 34 від 02.01.2007 року між цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВЦ Будальянс» (інд. код 33542057).

Відповідно до п. 8 договору цесії, цедент або цесіонарій зобов'язаний повідомити боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «НВЦ Будальянс» про уступку вимоги протягом 10 днів з моменту підписання цього договору.

10 листопада 2009 року Листом Вих. № 234 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вік-Буд» повідомило відповідача про укладання договору цесії та що станом на 10.11.2009 року загальна сума заборгованості відповідача перед ним становить 413101, 6 грн.

16 листопада 2009 року відповідач Листом Вих. № 16/11/09 погодився з переуступкою права вимоги за договором № 34 від 02.01.2007 року на загальну суму 413101, 36 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що протягом грудня 2009 року по вересень 2012 року відповідач виконав частково свої зобов'язання по договору № 34 від 02.01.2007 року по оплаті поставленого товару та перерахував позивачу 310 485, 85 грн.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, непогашена заборгованість відповідача перед позивачем по договору становить 102615, 51 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також просить стягнути з відповідача

Відповідач своїм правом на подання відзиву з контррозрахунком позовних вимог не скористався.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік буд ЛТД»з урахуванням зменшення позовних вимог підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та 3 % річних залишенню без розгляду відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України з наступних підстав.

Позивач у справі набув право вимоги до відповідача на підставі договору № 270 уступки вимоги (цесії) від 10.11.2009 року, відповідно до якого позивачеві було відступлено право вимоги ТОВ "Вік-Буд", яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 34 від 02.01.07 року, укладеного між ТОВ "Вік-Буд" як продавцем та відповдіачем як Покупцем.

Відповідно до приписів ст.ст. 513, 514, 516, 517 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Матеріали справи підтверджують поставку товару первісним кредитором - ТОВ "Вік-Буд" товару відповідачеві (містять договір купівлі-продажу та видаткові накладні по ньому) та винекнення зобов'язань відповідача по оплаті товару, а отже дійсність вимоги, переданої по договору цесії від 10.11.09 року.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що свої зобов'язання по договору цесії перед новим кредитором відповідач виконав частково, сплативши на користь позивача 310485,85 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за договором цесії становить на момент розгляду справи за розрахунком позивача, викладеному у заяві про зменшення позовних вимог, 102 615, 51 грн. і відповідачем не погашена.

Відповідач в судове засідання не з'явився, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, викладеного в позовній заяві не спростував. На підставі наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент розгляду справи становить 102615, 51 грн., і відповідачем не погашена, при цьому строк виконання зобов'язання настав. Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу по договору, в розмірі 102 615, 51 грн. обґрунтовані, доведені, і відповідно підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що враховуючи укладення договору цесії 10.11.2009 року та наявний в матеріалах справи Лист відповідача Вих. 16/11/09 від 16.11.2009 року про згоду з переуступкою права вимоги на загальну суму 413 101, 36 грн., позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права щодо стягнення основної суми боргу в межах строку позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України, оскільки позов подано 29.08.2012 року.

Відповідно до умов договору, а саме п. 4.1. договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем по безготівковому розрахунку, протягом 20 банківських днів з дня одержання товару, але не пізніше останнього числа місяця, в якому відбулося відвантаження покупцю. Із матеріалів справи вбачається, що останнє відвантаження покупцю за договором відбулося 25 грудня 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що останнє відвантаження товару відбулося в грудні 2008 року, за позовними вимогами про стягнення пені сплив строк позовної давності, встановлений ст. 258 ЦК України. При цьому, в матеріалах справи міститься заява про застосування строків позовної давності, а отже суд на підставі ст. 267 ЦК України відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені з відповідача, в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 719, 12 грн. трьох відсотків річних та 1 376, 15 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Суд неодноразово своїми ухвалами по справі зобов'язував позивача надати обґрунтований розрахунок позовних вимог з посиланням на чинне законодавство, при цьому за час розгляду справи судом позивач не надав суду обґрунтованого розрахунку інфляційних витрат, нарахованих на суму боргу та 3 % річних. Із наданих позивачем документів суд не має можливості встановити з якого періоду і по який відповідач нараховує 3% річних та інфляційні збитки та на яку саме суму. Клопотання про зменшення позовних вимог взагалі не містить формули розрахунку, самого розрахунку ані 3 % річних ані інфляційних нарахувань. При цьому, із матеріалів справи вбачається здійснення часткової оплати відповідачем за поставлений товар протягом грудня 2009 року - вересня 2012 року.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його не з'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Поряд з цим, враховуючи неподання позивачем документів, необхідних для розгляду позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань, зокрема обґрунтованого (детального з зазначенням календарних дат) розрахунку позовних вимог в частині стягнення 3% річхни та інфляційних суд позбавлений можливості розглянути вказані позовні вимоги за наявними в справі матеріалами та порахувати встановлений законом строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Відповідно до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

За таких обставин, неподання позивачем повторно без поважних причин витребуваних господарським судом розрахунків з зазначенням календарних дат та років, необхідних для вирішення спору, позбавляє суд можливості встановлення первірки правильності нарахування 3% річних та інфляційних витрат, що є підставою для залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України в частині стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань на суму боргу без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 81, 82-85 ГПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВЦ Будальянс»(01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, б. 11, літ. Б; код ЄДРПОУ 33542057; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Буд ЛТД»(03680, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 92; код ЄДРПОУ 36581628) 102 615 (сто дві тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 51 коп. основної заборгованості за договором та 2 052 (дві тисячі п'ятдесят дві) грн. 31 коп. судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені - відмовити.

4. Позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних збитків - залишити без розгляду.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22 .11.2012р.

Суддя Г.П. Бондаренко