Рішення

від 22.11.2012 по справі 5011-75/9724-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/9724-2012 22.11.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тунч Телеком"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Телеком Україна"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5209,22 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Морозюк Д.О. довіреність №222 від 09.08.2012.

від відповідача-1 - не з'явилися .

від відповідача-2 - не з'явилися.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тунч Телеком" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5209,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою потерпілого Одінцова М.В., а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України отримано право зворотної вимоги до відповідача-1 у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2012 змінено найменування позивача на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2012 залучено до участі у справі у якості відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс Телеком Україна", як орендаря транспортного засобу, яким спричинено ДТП.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 25.10.2012 справу № 5011-75/9724-2012 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2012, на підставі ст. 86 ГПК України, справу №5011-75/9724-2012 прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи призначено на 05.11.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.10.2012 р. справу № 5011-75/9724-2012 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2012, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 5011-75/9724-2012 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено розгляд справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідачів в судові засідання не з'являлися, хоча про час і місце судових засідань повідомлялися належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, з відмітками про отримання; про причини неявки представників суд не повідомили; відзив на позов, клопотань або заяв до суду не надіслали.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідачі в процесі розгляду справи так і не скористалися правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 22.11.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2007 між ТОВ «Тунч Телеком», як орендодавцем, та ТОВ «Плюс Телеком Україна», як орендарем, укладено договір оренди транспортного засобу, відповідно п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування транспортний засіб, зокрема, «ВАЗ», реєстраційний номер АА 7581 АМ.

24.07.2008 між ВАТ «Страхова компанія «Нова», як страховиком, та ТОВ «Тунч Телеком», як страхувальником, укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі -поліс № ВВ/3690742), за яким позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом -автомобілем -«ВАЗ 21114», реєстраційний номер АА 7581 АМ, рік випуску 2006.

Строк дії полісу ВВ/3690742 з 25.07.2008 по 24.07.2009.

31.10.2008 о 12 год. 10 хв. по вулиці Вишгородській, біля електроопори № 63 в місті Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля «ВАЗ 21114»та автомобіля «ЗАЗ», а саме: Парамошин О.В. керуючий автомобілем «ВАЗ 21114», реєстраційний номер АА 7581 АМ під час руху не стежив за технічним станом автомобіля, після чого раптово загальмував, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ», реєстраційний номер 062-50 КН, під керуванням Одінцова М.В., в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні ушкодження.

Отже, ДТП сталася в результаті порушення водієм Парамошиним Олександром В'ячеславовичем вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Одінцов Максим Васильович на момент ДТП на законних підставах керував автомобілем «ЗАЗ», реєстраційний номер 062-50 КН, що підтверджується довіреністю № 3313 від 07.09.2008, наявною в матеріалах справи.

Парамошин Олександр В'ячеславович, як працівник ТОВ «Плюс Телеком Україна», на момент ДТП на законних підставах керував автомобілем «ВАЗ 21114», реєстраційний номер АА 7581 АМ, що підтверджується наказом про прийняття на посаду монтажника № 13/08-вк від 15.08.2008 та подорожнім листом службового легкового автомобіля наявними в матеріалах справи.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 05.12.2008 у справі № 3-35981/08 встановлено порушення Парамошина Олександра В'ячеславовича п.п. 2.3, 12.1 Правил дорожнього руху України, Парамошина Олександра В'ячеславовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу № 324/11/08 від 08.10.2008, складеного оцінювачем Гончаруком Миколою Вікторовичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 5271 від 08.09.2007) вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «ЗАЗ», реєстраційний номер 062-50 КН в результаті його пошкодження при ДТП складає 6863,06 грн.

15.12.2008 потерпілий у спірній ДТП звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування страхового відшкодування на розрахункових рахунок ФОП Духненко В.М.

Пунктом 37.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

У зв'язку з цим, позивачем 15.07.2009 був складений та підписаний страховий акт № 2532, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля «ЗАЗ», реєстраційний номер 062-50 КН, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати потерпілій особі страхове відшкодування в розмірі 5209,22 грн.

На підставі складеного страхового акту № 2532 ВАТ «СК «Нова»сплатило потерпілому суму страхового відшкодування в розмірі 5209,22 грн., перерахувавши вказану суму на рахунок ФОП Духненко В.М., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 6009 від 16.07.2009 на суму 1800,00 грн., № 6010 від 16.07.2009 на суму 1800,00 грн. та № 6403 від 30.07.2009 на суму 1609,22 грн..

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , згідно підпункту 38.1.1 пункту 38.1 якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху ; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону .

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено альтернативне право страховика (позивача у справі) визначати особу до якої подавати регресний позов - до страхувальника або безпосередньо до винної особи.

Відтак, виходячи з того, що до позивача в межах суми страхового відшкодування виплаченого потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги, особою відповідальною за регресною вимогою в даному випадку, за вибором позивача, є ТОВ «Тунч Телеком»як страхувальник внаслідок укладення з позивачем договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Частиною 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «ЗАЗ», реєстраційний номер 062-50 КН з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 6863,06 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми в розмірі 5209,22 грн.

Позивач претензією № 337/0/17-12 від 03.02.2012 звертався до відповідача-1 з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП, виплачену позивачем потерпілій особі у розмірі 5209,22 грн.

Однак, відповідач у встановлений законом строк відшкодування не здійснив.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача та зважаючи на вимоги статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5209,22 грн. саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Тунч Телеком», як страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного з позивачем у справі та відсутності, у зв'язку з цим, підстав для покладення відповідальності у спірних правовідносинах на Товариство з обмеженою відповідальністю «Плюс Телеком Україна».

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачі під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надали доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог до ТОВ «Тунч Телеком», з покладенням судового збору на відповідача-1, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, позивач при зверненні до суду із заявленими позовними вимогами повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1609,50 грн., а сплатив в розмірі 1653,00 грн. про що свідчать наявні в матеріалах справи оригінали платіжних доручень № 0004213 від 21.06.2012 та № 0004438 від 02.07.2012.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню зайво сплачений судовий збір в розмірі 43,50 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тунч Телеком»про стягнення 5209,22 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тунч Телеком»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 34964854) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 11; ідентифікаційний код 31241449) суму страхового відшкодування у розмірі 5209 (п'ять тисяч двісті дев'ять) грн. 22 коп. та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В частині стягнення 5209,22 грн. шкоди з Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс Телеком Україна»відмовити.

4. Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Нова»(02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 11; ідентифікаційний код 31241449) з Державного бюджету України 43 (сорок три) грн. 50 коп. зайво сплачений судовий збір, перерахований платіжними дорученнями №0004213 від 21.06.2012 та № 0004438 від 02.07.2012, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.11.2012.

Суддя Т.В.Васильченко