Рішення

від 20.11.2012 по справі 5011-5/7900-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/7900-2012 20.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмашінструмент"

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про стягнення 35 791,08 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмашінструмент" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (далі - відповідач) про стягнення 35 791,08 грн. заборгованості за поставлений на підставі усних домовленостей товар.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/7900-2012, розгляд справи призначено на 09.07.2012 р.

04.07.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі, а також письмові пояснення, відповідно до яких він зазначає, що рахунки-фактури № 2211 від 24.05.2012 р., № 2170, № 2370 від 03.06.2012 р. надати немає можливості в силу їх відсутності. Заборгованість відповідача виникла за видатковими накладними № 1358 від 24.05.2011 р. на суму 34 461, 48 грн. та № 1524 від 08.06.2011 р. на суму 1 329, 60 грн.

09.07.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 25.07.2012 р.

25.07.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування від позивача оригіналів довіреностей № 101 та № 118 на ім'я Зайцева Арсенія Миколайовича, а також оригінал гарантійного листа (замовлення) № 484 від 27.05.2011 р. та накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 1358, № 1524.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2012 р. клопотання відповідача про витребування доказів задоволено, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 15.08.2012 р.

10.08.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.08.2012 р., у зв'язку з перебування судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 5011-5/7900-2012 передано для розгляду судді Мельнику С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2012 р. суддею Мельником С.М. прийнято справу № 5011-5/7900-2012 до свого провадження та призначено її до розгляду на 18.09.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.08.2012 р., у зв'язку з виходом з відпустки, справу № 5011-5/7900-2012 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 5011-5/7900-2012 до свого провадження.

10.09.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.

18.09.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 03.10.2012 р.

28.09.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли клопотання про розгляд справи у відсутність його представника та письмові пояснення, відповідно до яких він зазначає, що надати письмові договори № 2211 від 24.05.2012 р. та № 2370 від 03.06.2012 р. він надати змоги не має, оскільки такі не укладались між сторонами, а відповідні відомості в графах податкових накладних відповідають реквізитам рахунків-фактур.

02.10.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові документи у справі, клопотання про відкладення розгляду справи, письмові пояснення, в яких він звертає увагу, що позивач має довести обставини, на які він посилається, в тому числі надати всі необхідні документи, а також клопотання про витребування від позивача оригіналів рахунків-фактур № 2211, 2170, 2373, договорів купівлі-продажу № 2211 від 24.05.2011 р. та № 2373 від 03.06.2011 р., довіреностей № 101 та № 118 на ім'я Зайцева Арсенія Миколайовича, а також оригінал гарантійного листа (замовлення) № 484 від 27.05.2011 р. та накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 1358, № 1524.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін, було відкладено на 23.10.2012 р. Розгляд клопотання про витребування доказів у справі судом відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

23.10.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає про те, що з метою виконання вимог суду щодо надання довідки про отримання/неотримання товарно-матеріальних цінностей за накладною № 1358 від 24.05.2011 р. відповідачем направлено запит до відокремленого структурного підрозділу ПАТ "Мостобуд" Мостобудівельного загону № 27.

У судовому засіданні 23.10.2012 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 30.10.2012 р.

30.10.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 20.11.2012 р.

Після закінчення судового засідання 30.10.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

12.11.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, в якій він вказує на те, що всі дії відповідача щодо подання клопотань про відкладення розгляду справи спрямовані на її затягування, у зв'язку з чим просить більше не відкладати розгляд справи.

16.11.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про розгляд справи у відсутність його представника та письмові пояснення, відповідно до яких він зазначає, що відокремленим структурним підрозділом ПАТ "Мостобуд" Мостобудівельним загоном № 27 була надана відповідь про отримання від позивача товару на суму 34 461, 48 грн. на підставі накладної № 1358 від 28.05.2011 р.

Представник сторін в судове засідання 20.11.2012 р. не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Судом розглянуто клопотання про витребування доказів у справі, заявлене представником відповідача та вирішено залишити його без задоволення, оскільки клопотання про витребування від позивача оригіналів довіреностей № 101 та № 118 на ім'я Зайцева Арсенія Миколайовича, а також оригінал гарантійного листа (замовлення) № 484 від 27.05.2011 р. та накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 1358, № 1524 вже судом розглядалось та було задоволено ухвалою від 25.07.2012 р., а що стосується витребування рахунків-фактур № 2211, 2170, 2373 та договорів купівлі-продажу № 2211 від 24.05.2011 р. та № 2373 від 03.06.2011 р., то відповідно до пояснень позивача такі рахунки у нього відсутні, а відповідні договори у формі окремих документів не складались, і відповідачем протилежного не доведено.

У судовому засіданні 20.11.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2011 р. відповідач звернувся до позивача з листом за № 484 з проханням здійснити відпуск продукції відповідно до рахунка-фактури № 2211 від 24.05.2011 р. з відстрочкою платежу до 31.05.2011 р. та гарантував його оплатити.

Позивач здійснив поставку продукції на користь відповідача загальною вартістю 34 361, 48 грн., що було оформлено, згідно його пояснень, Накладною № 1358 від 24.05.2011 р. та у зв'язку чим позивачем було виписано відповідачу Податкову накладну № 344 від 24.05.2011 р.

Вказана продукція отримана представником відповідача Зайцевим А.М. за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 101 від 24.05.2011 р.

Також, позивач поставив відповідачу товар згідно з Накладною № 1524 від 08.06.2011 р. на суму 1 329, 60 грн. та у зв'язку з чим позивач виписав відповідачу податкову накладну №121 від 08.06.2011 р.

Вказаний товар був отриманий представником відповідача Зайцевим А.М. за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 118 від 24.05.2011 р.

13.10.2011 р. позивач направив відповідачу Претензію про оплату вартості товару на суму 35 791, 08 грн., яка була отримана 14.10.2011 р.

Оскільки зазначена вимога була залишена без задоволення, позивач вирішив звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Під час розгляду справи постало питання щодо відмінності підпису представника відповідача на накладній № 1358 від 24.05.2011 р. з підписом гр. Зайцева Арсенія Миколайовича, якому видавалась довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 101 від 24.05.2011 р.

Однак, Довідкою за № 1485/02-12 віл 14.11.2012 р. відповідач підтвердив, що його відокремленим структурним підрозділом ПАТ "Мостобуд" Мостобудівельним загоном № 27 була надана відповідь про отримання від позивача товару на суму 34 461, 48 грн. на підставі накладної № 1358 від 28.05.2011 р.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем під час розгляду справи не було жодним чином спростовано обставин спірних поставок товару, зокрема, шляхом надання доказів невідображення у власній податковій звітності даних фінансово-госопдарських операцій за податковими накладними, які складались позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи , сплатила відповідну суму грошей тощо ), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Оскільки накладні № 1358 від 24.05.2011 р. та № 1524 від 08.06.2011 р., а також відповідні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, містять найменування товару, його кількість та ціну, слід дійти висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки сторонами не було обумовлено строків оплати товару за вказаними вище накладними, до спірних правовідносин в цій частині мають застосовуватись положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з відповідною вимогою шляхом надіслання претензії, яка була отримана відповідачем 14.10.2011 р.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Паньківська, будинок 5, код ЄДРПОУ 01386326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмашінструмент" (61001, Харківська обл., місто Харків, Червонозаводський район, проспект Гагаріна, будинок 15, код ЄДРПОУ 31236989) 35 791 (тридцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто одну) грн. 08 коп. основного боргу та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.11.2012 р.

Суддя В.С. Ломака