Рішення

від 12.11.2012 по справі 5015/4221/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.12 Справа№ 5015/4221/12

за позовом Приватного підприємства «Берлин»

до відповідача Державного підприємства «Львівський військовий комбінат»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 40786,67грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Кіт У.В., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -не з'явився

Суть спору:

Приватне підприємство «Берлин» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат»про стягнення заборгованості; ціна позову 40786,67грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 11.10.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 15год. 00хв. 22.10.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 22.10.2012р.

Представнику Позивача по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані (оголошені) Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення Сторін про оголошення ухвали), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; заяву від 12.11.2012р. про долучення копій документів до матеріалів справи з додатками згідно опису; довідку про включення Позивача в ЄДРПОУ; акт звірки взаємних розрахунків станом на 17.10.2012р.; податкові накладні з реєстрами внесення.

Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області щодо подання документів, в тому числі відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

19.10.2012р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з проходженням стажування представника Відповідача у Львівському міському управлінні юстиції в період з 22.10.2012р. по 31.10.2012р.

З приводу даного клопотання суд зазначає наступне.

В силу норм ст.28 ГПК України, Відповідач не обмежений одним представником для здійснення представництва.

Крім того, до клопотання не надано жодних доказів на підтвердження зазначених доводів.

Також, судом забезпечено можливість Відповідачу підготовки відзиву на позовну заяву, - перевірено отримання ним позовної заяви з додатками, надано можливість (якою представник Відповідача скористався) знайомитися з матеріалами справи, завчасно скеровано ухвали про порушення та відкладення розгляду спору. Проте, незважаючи на наведене та вимоги ухвал суду по даній справі, Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, а також не вказано про причини неподання такого.

Крім того, представник Позивача категорично заперечив проти відкладення розгляду справи, заявивши, що Відповідач безпідставно затягує розгляд справи.

З врахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи та задоволення клопотання, як безпідставного та необґрунтованого.

Проте, наведене не порушило прав Відповідача, оскільки розгляд справи відкладався згідно ухвали суду від 22.10.2012р.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 36095,19грн. основного боргу.

15.06.2011р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір поставки №30/06 (далі -Договір 1), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар і вчасно здійснювати оплату на умовах даного Договору; предметом поставки є комплектуючі до систем опалення .

Відповідно до п.п.4.2, 4.3 Договору 1, Покупець оплачує Постачальникові товар на підставі рахунків або накладних на товар; загальна сума даного Договору складає 53346,90грн.

Згідно п.п.5.1, 5.2 Договору 1, Покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату товару згідно рахунків; розрахунки за пратію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування суми, зазначеної в рахунках на партію товару, на банківський рахунок Постачальника.

Відповідно до п.6.1 Договору 1, даний договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до 31.12.2011р. включно. У Договорі 1 зазначено банківські реквізити Постачальника.

Крім того, 09.08.2011р. між Позивачем (Підрядник) та Відповідачем (Замовник) укладено договір №38 про виконання робіт з монтажу системи опалення (далі -Договір 2), відповідно до п.1.1 якого, Підрядник в межах договірної ціни зобов'язується на свій ризик за допомогою матеріалів Замовника і власних засобів в погоджені сторонами строки виконати роботи по монтажу системи опалення в адміністративних приміщеннях Відповідача.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору 2, кошторисна вартість по даному Договору визначається на підставі кошторису і складає 29979,37грн.; кошторисна вартість є динамічною.

Згідно п.п.4.1, 4.2, 4.3 Договору 2, ціна робіт за даним Договором становить суму в розмірі 29979,37грн., в тому числі ПДВ; ціна, встановлена Договором, є орієнтовною і може бути змінена в процесі виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним договором шляхом оцінки фактично виконаних Підрядником робіт; оплата по даному договору здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Підрядник на протязі 1-го банківського дня з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт.

Відповідно до п.10.1 Договору 2, даний договір діє з дати його підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Спільний розгляд даних позовних вимог обумовлюється тим, що поставлене Позивачем Відповідачу за Договором 1 обладнання 24.11.2011р. змонтоване Позивачем за Договором 2 25.11.2011р., відтак, існували правовідносини між Сторонами щодо поставки товару та виконання робіт з монтажу цього ж поставленого товару.

Відповідно до видаткових накладних №РН-0000048 від 30.06.2011р. на суму 9800грн., №РН-0000050 від 22.07.2011р. на суму 10000грн.; №РН-000079 від 27.10.2011р. на суму 25000грн.; №РН-0000089 від 24.11.2011р. на суму 14662,72грн., Позивачем поставлено, а Відповідачем отримано згідно наявних в матеріалах справи довіреностей на підставі рахунків-фактур товар на загальну суму 59462,72грн.

Згідно довідки про вартість виконаних робіт за листопад 2011р. від 25.11.2011р. та акту №38/1 приймання виконаних будівельних робіт за Договором 2 за листопад 2011р. від 25.11.2011р., Позивачем виконано та передано Відповідачу роботи на підставі Договору 2 на загальну суму 29979,37грн.

З врахуванням вищенаведеного, Позивачем поставлено Відповідачу товар та виконано роботи на загальну суму 89442,09грн. (59462,72+29979,37).

Наведені поставки та виконані роботи, їх договірний характер, підтверджуються, в тому числі, наявними в матеріалах справи податковими накладними Позивача та реєстрами виданих податкових накладних за відповідні періоди.

Згідно доводів Позивача, Відповідачем сплачено Позивачу на виконання Договорів 29.06.2011р. 9800грн., 11.07.2011р. 10000грн., 13.10.2011р. 15000грн., 17.10.2011р. 10000грн., разом, - 44800грн.

Сторонами, в тому числі Відповідачем, підписано та скріплено відбитками печаток акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2012р., відповідно до якого, борг Відповідача перед Позивачем становить 44642,09грн. Крім того, в наведеному акті звірки відображено всі вищенаведені видаткові накладні, виконані та прийняті Відповідачем роботи та здійснені часткові оплати.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що доводи Позивача про наявність у Відповідача боргу за укладеними Договорами в розмірі 44642,09грн. станом на 25.11.2011р. знаходять своє підтвердження.

Крім того, згідно доводів Позивача, 05.04.2012р. Відповідачем на виконання Договорів також оплачено 8546,90грн.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що доводи Позивача про наявність у Відповідача перед останнім боргу в розмірі 36095,19грн. (44642,09-8546,90) також знаходять своє підтвердження.

Позивачем скеровано Відповідачу претензію від 15.05.2012р. про необхідність сплати 39771,42грн. заборгованості (в тому числі 36095,19грн. основного боргу). Листом №262 від 25.06.2012р. Відповідач повідомив Позивача, що заборгованість визнає та зобов'язується погасити її до закінчення третього кварталу 2012р.

Проте, згідно доводів Позивача та наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків станом на 17.10.2012р. (підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін), борг в розмірі 36095,19грн. Відповідачем не погашено.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно ж до ч.1 ст.692 ЦК України (глава 54 Купівля-Продаж), покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що норми ст.692 ЦК України є спеціальними до відносин Сторін із Договору 1 (поставки) по відношенню до ст.530 ЦК України, суд зазначає, що обов'язок щодо здійснення оплати отриманого товару виник у Відповідача не пізнішен дня здійснення поставок.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.

Пунктом 4 статті 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами; при цьому, у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу у Відповідача перед Позивачем в розмірі 36095,19грн., чи здійснення повної або часткової оплати такого, беручи до уваги також визнання боргу Відповідачем в адресованому Позивачу листі та шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 36095,19грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 3269,31грн. пені, 1019,05грн. 3% річних та 403,12грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 Договору 1, у випадку порушення строків оплати за даним договором, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день протермінування; та суму боргу з врахуванням індексу інфляції і 3% річних.

Згідно п.7.3 Договору 2, у випадку прострочення Замовником вчинення повного розрахунку на умовах цього Договору, Замовник сплачує Підряднику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від ціни Договору, за кожен день прострочення проведення такого розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що Позивач вправі заявляти вимоги до стягнення з Відповідача за Договорами 1, 2 пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Так, в розрахунку до ціни позову Позивач розраховує пеню з суми боргу 44642,09грн. за період з 25.11.2011р. по 22.03.2012р. (119 днів), застосовуючи розмір подвійної облікової ставки НБУ -15,5%; з суми боргу 44642,09грн. за період з 23.03.2012р. по 05.04.2012р. (14 днів) з величини подвійної облікової ставки НБУ 15,0%, та з суми боргу 36095,19грн. з 05.04.2012р. по 25.05.2012р. (51 день) із 15,0% величини подвійної облікової ставки НБУ.

3% річних Позивач розраховує з суми боргу 44462,09грн. за період з 25.11.2011р. по 04.04.2012р. (133 дні), та з суми боргу 36095,19грн. за період з 05.04.2012р. по 30.09.2012р. (179днів).

Інфляційні нарахування Позивач розраховує з суми боргу 44462,09грн. за період з грудня 2011р. по березень 2012р.

Проте, відповідно до п.4.3 Договору 2, оплата здійснюється протягом 1 банківського дня з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт. Згідно довідки про вартість виконаних робіт за листопад 2011р. від 25.11.2011р. та акту №38/1 приймання виконаних будівельних робіт за Договором 2 за листопад 2011р. від 25.11.2011р., Позивачем виконано та передано Відповідачу роботи на підставі Договору 2 на загальну суму 29979,37грн. З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що пеню та 3% річних із суми боргу за виконані роботи по Договору 2 слід розраховувати з 29.11.2011р., оскільки згідно Договору 2 Відповідач вправі був здійснити розрахунок без прострочення включно по 28.11.2011р. (25.11.2011р. -п'ятниця, наступний банківський день -28.11.2011р. -понеділок).

Крім того, пеню Позивач розраховує з суми боргу 44642,09грн. по 05.04.2012р., проте, як зазначено вище в мотивувальній частині рішення суду щодо стягнення основного боргу, 05.04.2012р. Відповідачем на виконання Договорів також оплачено 8546,90грн., відтак, 05.04.2012р. слід не враховувати при розрахунку пені з суми боргу 44642,09грн. Відтак, кількість днів за період з 23.03.2012р. по 04.04.2012р. становитиме 13 (Позивач ж зазначає 14, при цьому враховує 05.04.2012р. як при розрахунку пені за період з 23.03.2012р. по 05.04.2012р., так і при розрахунку за період з 05.04.2012р. по 25.05.2012р.). Проте суд зазначає, що в подальшому в розрахунку Позивач розраховує пеню з суми боргу 36095,19грн. (44462,09-8546,90) з 05.04.2012р., а розрахунок 3% річних з суми боргу 44642,09грн. здійснює включно по 04.04.2012р., що відповідає матеріалам справи.

Крім того, Позивачем невірно розраховано інфляційне збільшення, а саме, не розраховано середній індекс інфляції за період стягнення.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд зазначає, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені підлягають до задоволення в розмірі 3194,02грн., щодо стягнення 3% річних -в розмірі 1005,52грн., інфляційних нарахувань -в розмірі 401,78грн.; в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

12.11.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 19.11.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача, оскільки розмір незадоволених позовних вимог складає менше відсотка від ціни позову.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.121, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 2, 4-7, 33, 34,43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат»(79034, м.Львів, вул..Луганська, 3, ідентифікаційний код 07361304) на користь приватного підприємства «Берлин»(79026, м.Львів, Франківський р.-н, вул.Ак.Лазаренка, 8, кв.12, ідентифікаційний код 30918715) 36095,19грн. основного боргу, 3194,02грн. пені, 1005,52грн. 3% річних, 401,78грн. інфляційних нарахувань, 1609,50грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.