Рішення

від 26.11.2012 по справі 5011-53/13441-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/13441-2012 26.11.12 За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобрат"

до Приватного підприємства "Дальнобійник"

про стягнення 6086,93 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: Гуменюк А.В.

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобрат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Дальнобійник" про стягнення боргу у розмірі 6086,93 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №ІІ-09 від 09.01.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.11.2012 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Представник відповідача в судове засідання 05.11.2012 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 26.11.2012, про що виніс відповідну ухвалу від 05.11.2012.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 26.11.2012 повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 05.11.2012 та 26.11.2012 від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 26.11.2012 та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.11.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд,-

ВСТАНОВИВ:

09.01.2011 між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобрат" та Приватним підприємством "Дальнобійник" укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №ІІ-09, відповідно до умов якого перевізник та експедитор виступають від свого імені і за дорученням організацій, з якими мають прямі договори і які являються самостійними юридичними особами.

Відповідно до п.2.3. договору відповідач для здійснення конкретних перевезень подає позивачу по факсу або по електронній пошті заявки на перевезення вантажів, з подальшим обміном на оригінал. У заявці вказується: дата і точна адреса завантаження/розвантаження, відомості про вантаж, вагу брутто, об'єм; необхідний рухомий склад; вартість ставки (фрахту) за здійснене перевезення; назву митного переходу на кордоні України, експедиторські фірми по оформленню вантажів на митному переході кордону; контактні телефони відповідального за виконання заявки; вартість вантажу; додаткові умови.

Згідно з п. п. 2.4., 2.5. договору заявка підписується уповноваженою особою експедитора, заявки на перевезення вантажів є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.2. договору відповідач сплачує перевізникові вартість перевезення відповідно до погоджених ставок.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що оплата рахунків проводиться протягом 5-ти банківських днів від дня розвантаження автомобіля, якщо інший строк оплати не зазначений в заявці.

Відповідно до п.6.2. договору за прострочення по оплаті рахунків, експедитор виплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не оплачених послуг за кожну добу затримки за весь термін несплати (ст. 625 Цивільного кодексу України).

У п. 9.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до Заявки № 54 від 14.07.2011, яка підписана позивачем та відповідачем та скріплена печатками юридичних осіб, належним чином завірена копія якої знаходиться в матеріалах справи, перевізник (позивач) повинен був здійснити перевезення вантажу по маршруту Італія-Україна (місце завантаження: Blowtherm SPA. Via Borgo Padova 89.35012 Camosampiero (PD), місце розвантаження: м. Київ, ТГО 1, («фрозен фрио»вул. Богатирська, 1-д) за винагороду 1100 євро+200 грн. печатки (по курсу НБУ на момент митного очищення), зі строком оплати 5 банківських днів.

Відповідно до дати на штампі Київської регіональної митниці на CMR (міжнародній товарно-транспортній накладній) № 0176462, вантаж, який згідно договору № ІІ-09 від 09.01.2011 та Заявки № 154 від 14.07.2011 перевозився з Італії до України, було доставлено перевізником -Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобрат" на митницю призначення 02.08.2011, належним чином завірена копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Згідно курсу НБУ, як вказано в позовній заяві та встановленого на день розмитнення 02.08.2011, 1 євро = 11,490485 грн. Отже, за розрахунком позивача вартість перевезення відповідно до Заявки № 154 від 14.07.2011 становить 13 356,60 грн. (1100 євро (вартість перевезення) х 11,490485 (курс 1 євро встановлений НБУ) + 200,00 грн. + 45,00 євро сплачені водієм при митному оформлені в Італії = 13356,60 грн).

Відповідно до даного до матеріалів справи рахунку-фактури № 177 від 02.08.2011, виставленого на підставі Заявки № 54 від 14.07.2011за надані позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобрат" міжнародні транспортні послуги за маршрутом Італія-Україна вартість наданих послуг складає 13 356,60 грн.

Матеріли справи свідчать, що виставлений позивачем рахунок був частково оплачений відповідачем на суму 8 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1449 від 15.09.2011.

Позивачем було складено та направлено відповідачу претензію від 16.09.2011

№ 13/05 про сплату заборгованості по вищевказаним Договору та Заявці, проте, згідно пояснень представника позивача, відповідь на зазначену претензію не надійшла та не було проведено розрахунків за надані послуги.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №ІІ-09 від 09.01.2011, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 5356,60 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 524,61 грн. та 3% річних у сумі 205,72 грн.

Відповідач в судові засідання не з'явився, заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарським кодексом України у статті 175 визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а друга сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку і визначені майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 316 Господарського кодексу України та статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 527 вищезазначеного кодексу визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивач, на виконання заявки № 54 здійснив перевезення вантажу за маршрутом Італія -Україна, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною А № 0176462.

На виконання умов договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 177 від 02.08.2011 на оплату наданих послуг на суму 13 356,60 грн., який був оплачений відповідачем частково на суму 8 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1449 від 15.09.2011. Не сплаченим залишився борг у розмірі 5 356,60 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з п. 5.1. договору та заявки № 54 від 14.07.2011 сторони погодили, що оплата наданих послуг проводиться протягом 5-ти банківських днів від дня розвантаження автомобіля.

Згідно з СМR А№0176462 автомобіль було розмитнено та розвантажено 02.08.2011.

Таким чином, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за заявкою №54 від 14.07.2011 з 10.08.2011.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання зобов'язань у строки, встановлені договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № ІІ-09 від 09.01.2011.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № ІІ-09 від 09.01.2011, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення 5 356,60 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 524,61 грн. за період з 10.08.2011 по 15.09.2011, з 16.09.2011.по 22.03.2012 та з 22.03.2012 по 24.09.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

З наданого позивачем розрахунку суми пені вбачається, що останнім невірно здійснено розрахунок.

За здійсненим судом перерахунком сума пені, що може бути стягнута перевищує розмір пені, який заявлений позивачем, однак враховуючи ч. 2 ст. 83 ГПК України, стягненню підлягає пеня у розмірі 524,61 грн. заявленому позивачем до стягнення.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 205,72 грн. трьох відсотків річних за період з серпня 2011 по вересень 2012.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з підповідача 3% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних, підлягають задоволенню згідно з розрахунком позивача перевіреним судом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобрат" підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 43,50 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір" позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 1 609,50 грн., однак сплатив -1 653,00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Дальнобійник" (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А, код 31984244) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобрат" (04111, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53, код 30856125) 5356 (п'ять тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 60 коп. основного боргу, 524 (п'ятсот двадцять чотири) грн. 61 коп. пені, 205 (двісті п'ять) грн. 72 коп. 3% річних та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобрат" надмірно сплачений судовий збір у розмірі 43 (сорок три) грн. 50 коп., перерахований згідно з платіжним дорученням № 187 від 27.09.2012. Оригінал платіжного доручення № 187 від 27.09.2012 залишити в матеріалах справи № 5011-53/13441-2012.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 28.11.2012

Суддя О.А.Грєхова