Рішення

від 19.11.2012 по справі 5011-41/15073-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/15073-2012 19.11.12

За позовомСелянського (фермерського) господарства «Ярославна» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інвест-Груп» Простягнення 65 195,56 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Грищак В.В. -голова; Цицюра О.В. -дов. № 12 від 16.11.12р.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське (фермерське) господарство «Ярославна»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інвест-Груп»про стягнення 44 100,00 грн. -основного боргу, 11 095, 56 грн. -пені, 10 000, 00 грн. -моральної шкоди.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача судовий збір та 2 000, 00 грн. -витрат на юридичні послуги.

Ухвалою від 22.10.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 19.11.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2012 року надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

19.11.2012 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.11.2012 року на підставі ст. 85 ГПК оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2011 року між Селянським (фермерським) господарством «Ярославна»(далі -покупець, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інвест-Груп»(далі -продавець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 14-02/11(далі -договір), пунктами 1.1 та 1.2 якого сторони узгодили, що продавець зобов'язується передати покупцю трактор МТЗ «Беларус»892 (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. Відомості про товар: - найменування -трактор МТЗ; - модель -МТЗ «Беларус»892; - кількість одиниць -одна; - вартість одиниці -147 000 гривень.

Відповідно до пункту 1.3 договору, загальна вартість договору складає 147 000(сто сорок сім тисяч грн. 00 коп.) гривень, в т.ч. ПДВ 20% - 24 500(двадцять чотири тисячі грн. 00 коп.) гривень.

Згідно з пунктів 2.1., 2.2. та 2.3. договору, товар передається покупцю відповідно до накладних, які видає продавець. Дата передачі -відповідно до накладної. Сторонами узгоджений наступний порядок оплати:

2.3.1. Покупець на протязі трьох банківських днів з моменту підписання договору, проте не пізніше 22 лютого 2011 року включно, перераховує на поточний рахунок продавця передоплату в розмірі 30 % вартості товару в сумі 44 100 (сорок чотири тисячі сто грн. 00 коп.) гривень. Підставою для платежу покупця є даний договір та рахунок на оплату, який виставляється продавцем покупцю в день підписання договору обома сторонами.

Пунктом 2.4. договору сторони узгодили, що продавець поставляє (передає) товар, передбачений в п. 1.2. даного договору покупцю, в строк до 04 березня 2011 року включно.

Відповідно до пункту 4.6. договору, дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником.

Згідно до пункту 2.8. договору, залишкову частину вартості товару покупець оплачує на протязі 5-ти років (60 місяців) рівними частинами в сумі не менше, ніж 27 108 (двадцять сім тисяч сто вісім грн. 00 коп.) гривень один раз в рік. В тому числі комісія складає 6 528 (шість тисяч п'ятсот двадцять вісім грн. 00 коп.) гривень в рік (544(п'ятсот сорок чотири грн. 00 коп.) гривень в місяць). Дострокова оплата платежів повністю або частково допускається без додаткових комісій за залишковий період дії договору.

Пунктом 3.1. договору сторони узгодили, що продавець зобов'язаний:

3.1.1. поставити товар покупцю.

3.1.2. передати товар по акту прийому-передачі.

3.1.3. передати покупцю наступні документи: податкову накладну, видаткову накладну на відпуск товару, довідку-рахунок, акт приймання-передачі товару, сервісну книжку, копію вантажної митної декларації, копію сертифікату відповідності.

Відповідно до пункту 9.1. договору, даний договір вступає в силу після його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

На виконання умов договору, відповідно до виставленого відповідачем рахунку № 14/02-11 РФ від 18.02.2012 року, позивач перерахував відповідачу передоплату в сумі 44 100, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 22.02.2011 року, копія якого міститься у матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач товар не поставив, тим самим порушив свої зобов'язання, передбачені п.2.4. договору.

Позивач, направив відповідачу претензії від 06.05.2011 року, від 06.02.2012 року та від 10.08.2012 року з вимогою виконати своє зобов'язання по договору та поставити товар.

Проте, зазначені претензії залишені відповідачем без належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді передплату відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 44 100,00грн.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 2 ст. 693 Цивільного Кодексу України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення передплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 44 100,00 грн.

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що за прострочку передачі або неповну передачу товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості перерахованих грошових коштів на рахунок продавця за кожен день прострочки передачі товару.

Оскільки відповідач прострочив поставку товару, позивач керуючись п. 4.1. договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 11 095,56 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З наведених вище норм вбачається, що підставою для застосування неустойки у вигляді пені, може бути лише прострочення грошового зобов'язання, а тому пеня визначена п. 4.1 за порушення узгоджених строків поставки обладнання не може бути застосована та відповідно стягнута з відповідача.

Зазначена правова позиція підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 26.07.2010 року по справі № 52/468, від 17.08.2010 року по справі № 42/178-52/142, від 09.03.2011 по справі № 42/147-41/22.

Позивач, також, просить стягнути з відповідача 2 000,00 грн. витрат на юридичні послуги.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 ЗУ «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В обґрунтування стягнення витрат у розмірі 2 000,00 грн. позивач посилається на Договір про надання правової допомоги № 9 від 10.08.2012 року, проте не надає доказів сплати цих коштів.

Крім того, як вбачається з тексту зазначеного договору, він укладений між Селянським (фермерським) господарством «Ярославна»та Цицюрою А.В., який є фізичною особою-підприємцем, проте не є адвокатом, оскільки доказів цього не надав, а тому сплачені кошти в сумі 2 000,00 грн. не є адвокатськими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що зазначені кошти в сумі 2 000,00 грн., як юридичні послуги не є адвокатськими витратами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інвест-Груп» 10 000, 00 грн. моральної шкоди, яка виникла у зв'язку з порушенням відповідачем його немайнових прав, які полягають у погіршенні стану його здоров'я та взаємовідносин з односельчанами.

Пунктом 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Підпунктом 4 пункту 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В п. 1 ст. 299 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації.

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними поняттями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців , адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин .

Виключення становить надане в статті 2 Закону України від 7 грудня 2000 року N 2121-III «Про банки і банківську діяльність»поняття ділової репутації, яка визначається як сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону. Зазначене поняття застосовується до правовідносин, на які поширюється цей Закон.

У відповідності до п. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проте позивачем не доведено вини відповідача та нанесення шкоди його діловому іміджу і не зазначено, які саме моральні страждання він поніс і чим обґрунтовується розмір відшкодування немайнової шкоди.

Крім того, правовідносини сторін виникли на підставі договору, що в будь-якому випадку виключає можливість стягнення моральної шкоди за порушення його умов.

За таких обставин, суд відмовляє Селянському (фермерському) господарству «Ярославна» в задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інвест-Груп» 10 000, 00 грн. немайнової шкоди.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інвест-Груп»(місцезнаходження : 03039, м. Київ, Голосіївський р -н, просп. Червонозоряний, буд. 119, код ЄДРПОУ 37308299) на користь Селянського (фермерського) господарства «Ярославна»(місцезнаходження: 53800, Дніпропетровська обл., Апостолівський р-н, м. Апостолове, вул. Тимірязєва, буд. 20, ідентифікаційний код 21907448) 44 100(сорок чотири тисячі сто) грн. 00 коп. -передплати та 1 088(одну тисячу вісімдесят вісім) грн. 71 коп. -судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

23.11.2012 року

Суддя Спичак О.М.