Рішення

від 28.11.2012 по справі 5017/2907/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р.Справа № 5017/2907/2012

За позовом: Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Голден Ейкс"

про стягнення 36 104,80 грн. за мировою угодою

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Орєшкова Н.В., довіреність №020/7-980 від 31.10.2011р.; Дабіч Н.В., довіреність №020/7-1073 від 01.11.2012р.

Від відповідача: Олешко Н.І., довіреність від 18.10.2012р.;

В засіданні 26.11.2012 р. приймали участь представники:

Від позивача: Дабіч Н.В., довіреність №020/7-1073 від 01.11.2012р.

Від відповідача: Олешко Н.І., довіреність від 18.10.2012р.;

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Голден Ейкс" на користь ДП „Одеський морський торговельний порт" 36 104,80 грн. за мировою угодою, укладеною між ТОВ „Голден Ейкс" та ДП „Одеський морський торговельний порт" та затвердженою ухвалою господарського суду Одеської області від 24.12.2010р. у справі №16/125-10-3371.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 05.11.2012р. за вх.№33486/2012, пояснення від 18.10.2012р. за вх.№31551/2012, клопотання про долучення документів до справи від 01.11.2012р. за вх.№33129/2012, від 05.11.2012р. за вх.№33485/2012, в їх обґрунтування зазначає, що 24.09.2010р. господарським судом Одеської області у справі №16/125-10-3371 прийнято рішення, яким стягнуто з ТОВ „Голден Ейкс" на користь ДП „ОМТП" 37 720,97 грн. заборгованості за договором СР-257 від 15.07.2009р., 6816,64 грн. пені, 445,38 грн. державного мита, 221,81 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, загалом -45 204,80 грн. У процесі виконання зазначеного рішення між сторонами було укладено мирову угоду в порядку ст.121 ГПК України, яку 24.12.2010р. затверджено ухвалою господарського суду Одеської області у справі №16/125-10-3371. За вказаною мировою угодою відповідач визнав свій борг перед ДП „ОМТП" в розмірі 45 204,80 грн. та зобов'язався його сплатити відповідно до встановленого графіку протягом січня-жовтня 2011р.

Однак, в порушення умов укладеної між сторонами мирової угоди, відповідач добровільно сплатив 9100 грн., у зв'язку з чим несплаченою залишилась сума 36 104,80грн. Одеський порт листом №020/1-377 від 14.05.2012р. звернувся до відповідача з проханням виконати умови укладеної мирової угоди. Невиконання позивачем умов мирової угоди зумовило звернення позивачем ухвали суду від 24.12.2010р. до примусового виконання, за результатами чого 21.05.2012р. Другий Малиновський ВДВС Одеського МУЮ виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Враховуючи викладене, позивач на підставі п.3.19 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" звернувся із даним позовом до господарського суду.

Відповідач заявлений позивачем позов не визнає, подав відзив на позов від 25.10.2012р. за вх.№32290 від 25.10.2012р., де вказує на те, що у справі №16/125-10-3371 є судове рішення між тими ж сторонами про той же предмет спору, у зв'язку з чим просить позивачу у позові відмовити. Щодо невиконання умов мирової угоди відповідач зазначив, що таке невиконання пов'язане із важким фінансовим становищем ТОВ «Голден Ейкс».

Клопотання відповідача від 19.10.2012р. за вх.№31595/2012 про відкладення розгляду справи було задоволено ухвалою суду від 22.10.2012р.

У судовому засіданні 26.11.2012р. було оголошено перерву до 28.11.2012р. у відповідності з вимогами ст.77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін та наявні в матеріалах справи документи, суд встановив наступне:

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.09.2010р. у справі №16/125-10-3371 за позовом ДП „ОМТП" до ТОВ „Голден Ейкс" про стягнення 47 387,57 грн., стягнуто з товариства на користь підприємства основний борг в сумі 37 720,97 грн., 6816,64 грн. пені, 445,38 грн. державного мита, 221,81 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Так, на виконання рішення суду від 24.09.2010 р. у справі №16/125-10-3371 було видано відповідний наказ, за результатами звернення якого позивачем до примусового виконання постановою державного виконавця Другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ від листопада 2010 р. відкрито виконавче провадження №В-19/1110, яке закінчено постановою того ж відділу ДВС від 12.05.2011р., у зв'язку із затвердженням судом мирової угоди.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.12.2010р. у справі №16/125-10-3371 затверджено мирову угоду від 08.12.2010р. по справі № 16/125-10-3371, укладену між ДП "Одеський морський торговельний порт" та ТОВ "Голден Ейкс", у відповідності до якої:

- ТОВ "Голден Ейкс" визнає, що його заборгованість перед ДП "Одеський морський торговельний порт" на момент укладання цієї Мирової угоди становить 45204,80 грн. (основний борг у розмірі 37720,97 грн., пеня в розмірі 6816,64 грн., державне мито в сумі 445,38 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 221,81 грн.);

- ТОВ "Голден Ейкс" гарантує ДП "Одеський морський торговельний порт" що з моменту затвердження господарським судом цієї Мирової угоди, повернення коштів у розмірі, визначеному п.1 Мирової угоди, буде здійснюватися згідно наступного графіку: січень 2011р. -4550грн., лютий 2011р. - 4550грн., березень 2011р. - 4550грн., квітень 2011 р. - 4550грн., травень 2011р. - 4550грн., червень 2011р. - 4550грн., липень 2011р. - 4550грн., серпень 2011р. - 4550грн., вересень 2011р. -4550грн., жовтень 2011 р. - 4254,80грн.;

- ДП „ОМТП" заявляє, що з моменту належного та повного виконання ТОВ "Голден Ейкс" Мирової угоди не матиме жодних майнових претензій до ТОВ "Голден Ейкс" з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї Мирової угоди;

- ТОВ "Голден Ейкс" і ДП „ОМТП" домовилися, що будь-які витрати, пов'язані з провадженням, що виникають чи можуть виникнути після затвердження судом цієї Мирової угоди, покладаються на ТОВ "Голден Ейкс";

- ТОВ "Голден Ейкс" і ДП „ОМТП" заявляють, що ані у процесі укладання Мирової угоди, ані у процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, у тому числі й Держави;

- сторони засвідчують, що їм відомі наслідки укладання Мирової угоди; мирова угода набуває чинності з дня винесення ухвали про її затвердження і діє до повного виконання обов'язків, взятих на себе сторонами.

Позивач стверджує, що відповідач сплатив за мировою угодою, затвердженою ухвалою суду №16/125-10-3371 від 24.12.2010р., лише 9 100 грн., в підтвердження чого надав виписки з особового рахунку від 01.04.20122р., 12.04.2011р., засвідчені печаткою ДП «ОМТП».

16.05.2012р. позивач надіслав відповідачу листа за вих.№020/1-377 з вимогою виконати мирову угоду. Однак, доказів надання відповіді з боку відповідача на вказаний лист сторонами до суду не надано.

Постановою Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського МУЮ від 21.05.2012р. відмовлено ДП „ОМТП" в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду №16/125-10-3371 від 24.12.2010р. із посиланням на те, що ст.116 ГПК України передбачає, що виконання судового рішення провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом, згідно Закону України „Про виконавче провадження" мирові угоди можуть бути прийняті та по ним винесені рішення у випадку, якщо суд визнає мирову угоду між стягувачем і боржником в процесі примусового виконання, як окремий виконавчий документ така ухвала не може бути прийнята, так як у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження між сторонами.

Також, в матеріалах справи наявний лист Другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ №9093/0742 від 04.09.2012р., із якого вбачається, що згідно ст.18 Закону України „Про виконавче провадження" однією з вимог до виконавчого документу є резолютивна частина, тоді як, резолютивна частина ухвали №16/125-10-3371 від 24.12.2010р. не містить змісту з якого вбачається чіткий напрямок виконавчих дій органів державної виконавчої служби та підстави для відкриття виконавчого провадження.

Так, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладену ними правову позицію, суд, вважає заявлені ДП «ОМТП»позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 36 104,80 грн. за мировою угодою, укладеною між ТОВ „Голден Ейкс" та ДП „Одеський морський торговельний порт" та затвердженою ухвалою господарського суду Одеської області від 24.12.2010р. у справі №16/125-10-3371, правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Згідно положень ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

При цьому, положення ч.4 статті 121 ГПК України передбачають, що мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до абз.1, 5, 6 п.3.19. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК України). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК України). Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи, зазначивши про це в ухвалі. В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПКУ), а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Згдно абз.8 п.3.19 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Положення абз.9 п.3.19 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 визначають, що наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди: якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Так, наведені вище положення Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 стосуються укладення мирової угоди до вирішення спору по суті та прийняття рішення у справі щодо предмета спору (ст.78 ГПК України), а тому з огляду на те, що спірну мирову угоду, укладено на стадії примусового виконання рішення суду від 24.09.2010 р. у справі №16/125-10-3371, тобто після вирішення спору у справі №16/125-10-3371 по суті, посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на вказану Постанову підлягають аналізу судом з врахуванням положень ст.121 ГПК України, якою регулюється порядок затвердження судом мирової угоди в процесі виконання судового рішення, що підлягає застосуванню з врахуванням приписів ст.78 ГПК України.

Таким чином, мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, виконання судових рішень, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, провадять виконання судового рішення. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульований укладенням мирової угоди на будь-якій стадії процесу, в тому числі в процесі виконання виконавчого документа. На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в процесі виконавчого провадження: укладається в процесі виконання виконавчого документа; укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню судом; не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта. Така позиція суду базується на аналізі чинного законодавства та спірних правовідносин сторін у даній справі, із врахуванням висновків, викладених Вищим господарським судом України у постанові від 24.05.2011р. по справі №5002-7/5513-2010.

Згідно ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст.1 Закон України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюють на підставах, у спосіб та межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення ч.ч.1, 2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження»визначають, що Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази.

Приписи ч.ч.1, 2, 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»передбачають вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Суд встановив, що ухвала господарського суду Одеської області від 24.12.2010р. у справі №16/125-10-3371 про затвердження мирової угоди від 08.12.2010р., укладеної між ДП "Одеський морський торговельний порт" та ТОВ "Голден Ейкс", не містить строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, резолютивної частини рішення (в розумінні того, які саме примусові дії необхідно вжити) та не скріплена гербовою печаткою суду. Однак, з врахуванням того, що мирова угода за своєю правовою природою покликана на мирне врегулювання відносин сторін за взаємною згодою, ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди не може містити положень щодо заходів примусу, оскільки на стадії затвердження мирової угоди не можна заздалегідь встановити в якій саме частині боржник відмовиться чи зволікатиме з її виконанням, у передбачені нею строки.

За відсутності в ухвалі суді від 24.12.2010р. всієї сукупності реквізитів, передбачених ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»суд доходить висновку щодо правомірності відмови Другим Малиновським ВДВС Одеського МУЮ за постановою від 21.05.2012р. в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду №16/125-10-3371 від 24.12.2010р.

Таким чином, положення Закону України «Про виконавче провадження»передбачають порядок виконання судових рішень у порядку примусу, тоді як мирова угода, затверджена судом, у першу чергу спрямована на добровільне її виконання, отже ухвала про її затвердження, як було зазначено вище, може не відповідати ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», але у випадку невиконання стороною умов такої мирової угоди, що укладена на стадії виконавчого провадження, заінтересована сторона не позбавлена права звернутись до господарського суду із відповідною позовною заявою про спонукання відповідача до її виконання.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Приписи ст.12 ГПК України, зокрема п.1, встановлюють, що господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Проте, у разі якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" , то така ухвала не має статусу виконавчого документу і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду.

Частина 1 ст. 55 Конституції України містить імперативний припис, згідно якої кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Вказана правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України у справі "За конституційним зверненням громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124" від 25.12.1997 року N 9-зп.

З врахування наведених положень чинного законодавства суд дійшов висновку, що між сторонами спору було укладено мирову угоду, яку затверджено ухвалою господарського суду Одеської області від 24.12.2010р. у справі №16/125-10-3371, із чого виникли зобов'язання сторін, в т.ч. у відповідача щодо порядку та строків погашення заборгованості, визначеної мировою угодою.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу , а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України , ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України , є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд дійшов висновку, що право позивача на примусове виконання ухвали суду від 24.12.2010р. про затвердження мирової угоди від 08.12.2010р. по справі № 16/125-10-3371, укладеної на стадії виконавчого провадження між ДП "Одеський морський торговельний порт" та ТОВ "Голден Ейкс", може бути реалізовано в межах окремого позовного провадження, саме за рахунок стягнення з відповідача коштів в сумі 36 104,80грн., з огляду на відсутність можливості у позивача захистити порушене право у спосіб, встановлений для виконання ухвали про затвердження мирової угоди у примусовому порядку за невідповідності цієї ухвали вимогам, що пред'являються до виконавчого документа згідно із положеннями Закону України „Про виконавче провадження".

З цих підстав заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з ТОВ „Голден Ейкс" на користь ДП „Одеський морський торговельний порт" 36 104,80 грн. за мировою угодою, укладеною між ТОВ „Голден Ейкс" та ДП „Одеський морський торговельний порт" та затвердженою ухвалою господарського суду Одеської області від 24.12.2010р. у справі №16/125-10-3371, підлягають судом задоволенню.

Таких висновків суд дійшов ще й з врахуванням постанов ВГСУ від 12.06.2012р. у справі №1/5005/7194/2011, від 18.06.2012р. у справі №5015/4702/11

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги ДП „ОМТП", у зв'язку з чим стягненню з ТОВ „Голден Ейкс" підлягає 36 104,80 грн. заборгованості за мировою угодою, укладеною між ТОВ „Голден Ейкс" та ДП „Одеський морський торговельний порт" та затвердженою ухвалою господарського суду Одеської області від 24.12.2010р. у справі №16/125-10-3371.

За таких обставин, згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 1609,50 грн., підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Голден Ейкс" (65005, м.Одеса, вул. Бугаївська,37/7, код 34736802) на користь Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код 01125666) 36 104 (тридцять шість тисяч сто чотири) грн. 80 коп. заборгованості за мировою угодою, укладеною між ТОВ „Голден Ейкс" та ДП „Одеський морський торговельний порт" та затвердженою ухвалою господарського суду Одеської області від 24.12.2010р. у справі №16/125-10-3371, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 29.11.2012р.

Суддя Малярчук І.А.