Рішення

від 19.11.2012 по справі 5015/4449/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.12 справа № 5015/4449/12

за позовом першого заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі

позивача управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради

до відповідача приватне підприємство «Замарстинів»

третя особа Львівське комунальне підприємство «Дім»

про стягнення заборгованості по орендній платі

ціна позову: 244588,89грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від прокурора -Лєонтієва Н.Т., посвідчення №005508;

позивача - Крикус В.В., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -Пелех О.Р., довіреність в матеріалах справи;

від третьої сооби -не з'явився

Суть спору:

Перший заступник прокурора м.Львова в інтересах держави в особі управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства «Замарстинів», третя особа - Львівське комунальне підприємство «Дім», про стягнення заборгованості по орендній платі; ціна позову 244588,89грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 29.10.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 12год. 40хв. 12.11.2012р. В судовому засіданні 12.11.2012р. оголошувалась перерва.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалі господарського суду Львівської області, яку скеровано Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, подав копію довіреності на право здійснення представництва.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, протии позову заперечив повністю з причин та підстав, зазначених у відзиві та просив частково у позові відмовити, а в частині визнаного боргу провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; відзив на позовну заяву від 12.11.2012р. з додатками згідно опису; клопотання про долучення документів від 16.11.2012р. з додатком згідно опису.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила. Проте, 12.11.2012р. директор ЛКП «Дім»в судове засідання з'явився, наддав пояснення, яким підтвердив підписання ним додаткової угоди з Відповідачем від 29.05.2009р. та акту приймання-передачі приміщення від 29.05.2009р.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

14.11.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Третьою особою (Орендар) укладено договір оренди №л-6766-8 нерухомого майна (будівель, споруд, риміщень) (далі -Договір оренди), відповідно до п.1 якого, Позивачем передано Відповідачу в оренду нерухоме майно, а саме: приміщення, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.П.Шафарика, 1а загальною площею 478,80м 2 (далі -Об'єкт нерухомості). Відповідно до п.4.1 Договору оренди, термін договору визначений в два роки 364 дні з 14.11.2008р. по 13.11.2011р. Договір оренди підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради №5-с від 09.01.2009р., дозволено Третій особі передати Відповідачу в суборенду Об'єкт нерухомості.

14.05.2009р. між Третьою особою (Орендарем) та Відповідачем (Суборендарем) укладено договір суборенди №510-1-110/Ш нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (далі -Договір суборенди), відповідно до п.1 якого, Третьою особою передано в судборенду Відповідачу Об'єкт нерухомості.

Відповідно до п.п.3.1-3.3 Договору суборенди, приймання-передача об'єкта здійснюється Орендарем та Суборендарем; при передачі складається акт здачі-приймання; Об'єкт оренди вважається переданим з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання.

Згідно п.4.1 Договору суборенди, термін цього договору визначений з 14.05.2009р. по 30.12.2010р.

Майно передане Третьою особою Відповідачу за Договором суборенди 14.05.2009р. згідно акту здачі приймання.

Відповідно до п.п.4.4, 4.5, 4.8 Договору суборенди, термін оренди та чинність договору можуть бути скорочені за згодою сторін.

Згідно розділу 9 Договору суборенди, після розірвання, дострокового припинення дії Договору суборенди Об'єкт оренди повертається Орендарю за актом приймання-передачі.

Відповідно до додаткової угоди від 29.05.2009р. до Договору суборенди, сторонами договору (Третьою особою та Відповідачем) розірвано Договір суборенди з 29.05.2009р. та Об'єкт оренди повернутий Відповідачем Третій особі за актом приймання-передачі від 29.05.2009р.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, Договором оренди чи Договором суборенди не передбачено обов'язку Відповідача повертати Об'єкт оренди чи інформувати про таке повернення Позивача.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 Договору суборенди, розмір орендної плати за Об'єкт нерухомості складає 4533,97грн., підлягає індексації і коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції; орендна плата сплачується Суборендарем на рахунок Позивача не пізніше 20 числа місяця.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.588 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Згідно ч.1 ст.651 ЦК України, розірвання договору допускається за згодою сторін. Відповідно до ст.202 ГК України та ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Прокурор та Позивач просять стягнути з Відповідача заборгованість з орендної плати за період з моменту укладення Договору суборенди (з 14.05.2009р.) по 01.08.2012р.

Проте, з врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що укладений між Третьою особою та Відповідачем Договір суборенди діяв з 14.05.2009р. по 29.05.2009р. (до моменту розірвання).

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що укладений Договір суборенди припинив свою дію згідно договору про розірвання Договору суборенди від 29.05.2009р. та Об'єкт оренди повернутий Третій особі, а відтак, зобов'язання щодо сплати орендної плати у Відповідача за Договором суборенди припинились, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав до задоволення позову в частині стягнення орендної плати за період після 29.05.2009р. по 01.08.2012р.

Відтак, сума боргу з виплати орендної плати згідно Договору суборенди за період з 14.05.2009р. по 29.05.2009р. становить 2822,18грн. (4533,97грн. (п.5.1 Договору суборенди) * 1,005 (індекс інфляції за травень 2009р.) / 31 (кількість календарних днів у травні 2009р.) * 16 (кількість календарних днів оренди) + 20% ПДВ.

Згідно квитанції №9 (920567) від 14.11.2012р. з відміткою банку про сплату, Відповідачем оплачено згідно Договору суборенди 2823грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення боргу з орендної плати за період з 14.05.2009р. по 29.05.2009р. в розмірі 2822,18грн. слід припинити за відсутністю предмету спору.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

19.11.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 26.11.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 121, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. п.3 ч. 1 ст. 2, ч.3 ст. 2, 4-7, 33, 34, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, стст.82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Замарстинів»(79019, м.Львів, вул.Гайдамацька, 12, ідентифікаційний код 35286588) 56,26грн. судового збору, який зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

3. В частині стягнення 2822,18грн. боргу провадження у справі припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.