Рішення

від 20.11.2012 по справі 5020-1066/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 року справа № 5020-1066/2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99045, АДРЕСА_1),

до товариства з обмеженою відповідальністю «Гора Гасфор»

(99053, м. Севастополь, проїзд Лесі Українки,10),

про стягнення грошових коштів за договором ,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача -ОСОБА_2, довіреність б/н від 12.10.2012;

представника відповідача -Дворяткіна О.В., відомості з спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,

Суть спору:

20.09.2012 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гора Гасфор», в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання послуг від 05.04.2012 у розмірі 35000,00 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статі 193 ГК України, статті 530, 610, 625, 837 Цивільного кодексу України, обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за надані послуги по договору від 05.04.2012, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 35000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24.09.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначений розгляд справи на 15.10.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 15.10.2012 на 12.11.2012 та 12.11.2012 оголошувалась перерва до 20.11.2012.

У судове засідання 20.11.2012 з`явились представник позивача, який наполягав на задоволенні позовних вимог. Також в судове засідання з`явився представник відповідача, який заперечував проти задоволення позовних вимог, раніше надавав відзив, в якому посилається на те, що позивачем були отримані грошові кошти у вигляді авансу в розмірі 20000,00 грн., однак останній не передав відповідачу про це розписку. Крім того позивач вказував, що ним для погашення залишку суми перед позивачем у розмірі 15000,00 грн. були передана сума, яка складає 1500,00 грн., що підтверджується копіями записів відповідача про отримання зазначених коштів в щоденнику позивача.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 14.11.2012 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

05.04.2012 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гора Гасфор»(далі -відповідач) було укладено договір, відповідно до п.1.1. якого, відповідач у порядку та на умовах, передбачених даним Договором, доручає виконавцю. А виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по виготовленню помостів для рибалки відповідно до ескізу (додаток №1) у строки, відповідно до додатку №3 (а.с. 9-10).

Згідно графіку здійснення оплат та строки виконання робіт, що одночасно є додатком №3 до цього Договору, ціна договору складається з авансу у розмірі 20000,00 грн., що підлягає сплаті на протязі двох днів з моменту підписання договору та оплати-рахунку за виконані роботи у розмірі 15000,00 грн., що підлягають сплаті 14.04.2012.

Відповідно до п.2.3. Договору, відповідач зобов'язався своєчасно прийняти та оплатити надану позивачем послугу.

Позивач був зобов'язаний надати для підписання відповідачу акт прийому-передачі виконаних робіт в строк не пізніше 21.04.2012 (пункт 3.1. Договору).

Як вбачається з акту про надання послуг №1 від 16.04.2012, позивачем були виконані роботи за договором від 05.04.2012 та передані відповідачу, вартість яких склала 35000,00 грн. Також вбачається, що у відповідача не виникло претензій щодо отриманих послуг, та зазначений акт був підписаний позивачем та представником відповідача і скріплений печатками (а.с.12).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу аванс у строки згідно додатку №3 до Договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору, відповідач сплачує позивачу винагороду за даним Договором на протязі трьох календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт за кожний виріб.

Таким чином, на думку позивача відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за договором щодо сплати авансу у розмірі 20000,00 грн. та виплати грошових коштів за виконані роботи у розмірі 15000,00 грн. а всього на суму 35000,00 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі.

30.04.2012, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія щодо сплати суми заборгованості за вказаним договором. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Зазначене стало підставою для звернення позивачем до суду з відповідними вимогами.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Закон не розкриває змісту робіт, які можуть виконуватися за договором підряду. Безперечним, однак, є те, що предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, оскільки робота виконується з матеріалів сторін і здається у вигляді, придатному для оцінки. Предметом договору підряду може бути будь-яка робота, у процесі виконання якої створюється результат, що передається замовнику.

Істотними у договорі підряду є умови, що стосуються його предмета, ціни та строку виконання. Саме вони визнають зміст підряду, його особливості.

Отже, підтвердженням виконання договору підряду є передача результату робіт замовникові.

Згідно з частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вже зазначалось, актом про надання послуг №1 від 16.04.2012, було підтверджено виконання робіт позивачем за договором від 05.04.2012, які були передані відповідачу, вартість яких склала 35000,00 грн., у відповідача в свою чергу не виникло претензій щодо отриманих послуг.

Крім того, відповідач у своєму відзиві підтвердив факт отримання зазначеного акту.

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором щодо сплати авансу у розмірі 20000,00 грн. та виплати грошових коштів за виконані роботи у розмірі 15000,00 грн. а всього на суму 35000,00 грн.

Щодо посилання представника відповідача на ті обставини, що ним на виконання умов договору була здійснена плата авансу позивачу у розмірі 20000,00 грн., а також на те, що виконання позивачем послуг за договором є підтвердженням факту того, що аванс ним був отриманий, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а також з відзиву та пояснень представника відповідача, останнім був переданий позивачу аванс у вигляді грошових коштів у розмірі 20000,00 грн., однак підтвердити цей факт він не в змозі, оскільки передача авансу була здійснена на підставі усної домовленості, без написання відповідної розписки або відмітки у акті про надання позивачем послуг від 16.04.2012.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Приписами частин 1-3 статті 1088 Цивільного кодексу України унормовано, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Одночасно, господарський суд зазначає, що Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" містить види платіжних інструментів та розрахункових документів, за допомогою яких здійснюються розрахунки між суб'єктами господарювання.

Відповідно до п. 1.35 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ - це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Як визначено п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Крім цього, за приписами ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги вищенаведене, суд зазначає, що факт проведення відповідачем розрахунків за договорами повинен бути підтверджений належними доказами, зокрема, відповідними розрахунковими документами: чи то платіжними дорученнями, розрахунковими чеками, платіжними вимогами, чи іншими документами.

Однак, доказів сплати вартості наданих послуг за договором відповідач суду не надав,а відтак факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати взятих на себе договірних зобов'язань доведено позивачем належними та допустимими доказами, а посилання представника відповідача на те, що виконання позивачем послуг за договором є підтвердженням сплати відповідачем авансу не можуть бути прийняті судом, оскільки це право позивача, яке не обмежене договором або законом.

Також щодо посилань представника відповідача на те, що згідно записів у його щоденнику підтверджений факт часткової сплати позивачу суми за надані ним послуги на загальну суму 1500,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з наданих представником відповідача копії виписок із щоденника за 30 червня та 19 липня, є відмітка про сплату боргу на загальну суму 1000,00 грн. Однак з вказаних виписок не вбачається ким і в погашення якого боргу сплачені кошти зазначені кошти. Між тим, з копії виписки щоденника за 18 червня взагалі не зрозуміло, що проводилась яка не будь сплата, а є тільки позначка з вказівкою суми 500,00 грн.

Таким чином представник відповідача всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду належних та допустимих доказів часткового погашення суми заборгованості за надані послуги в зазначеному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що вимоги позивача щодо стягнення суми за надані послуги за вказаним договором у розмірі 35000,00 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також в судовому засіданні 20.11.2012 позивачем була надана письмова заява, в якій він просив включити у понесені ним судові витрати -витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 2500,00 грн. із одночасним стягненням цих витрат з відповідача.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються, зокрема з оплати послуг адвоката.

В якості понесення відповідних витрат, позивачем надано копію квитанції прибуткового касового ордеру №1019, виданої адвокатом ОСОБА_4

Частиною 3 статті 48 цього Кодексу встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно статті 30 цього Закону, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано договору про надання правової допомоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат, понесених на оплату послуг, оскільки позивачем не надано суду доказів представництва його інтересів адвокатом, а саме договір про надання правової допомоги із визначенням обсягу повноважень.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85, 115, 116 ГПК України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гора Гасфор» (99053, м. Севастополь, пр. Лесі Українки,10, ідентифікаційний код 34420315) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99045, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість за договором у розмірі 35 000,00 грн. (тридцять п'ять тисяч грн. 00 коп.).

3 . Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гора Гасфор» (99053, м. Севастополь, пр. Лесі Українки,10, ідентифікаційний код 34420315) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99045, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев`ять грн. 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 27.11.2012.

Суддя C.О.Щербаков