Рішення

від 22.11.2012 по справі 5023/4837/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р.Справа № 5023/4837/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Захарченко О.В.

розглянувши справу

за позовом ПП "Фірма "Стратос", с. Манченки до ВАТ"Харківшляхбуд" в особі Валківської філії управління механізації шляхового будівництва № 2 ВАТ "Харківшляхбуд", м. Харків простягнення 101217,91грн.

за участю представників сторін:

позивача - Залуцька Л.Г., довіреність б/н від 01.10.10 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 71989,97грн. основного боргу, 863,88грн. інфляційних, 2159,70грн. 3% річних та 26204,36грн. неустойки. Свої вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов*язань за договором № 4 від 01.01.2011р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

В судовому засіданні представник позивача підтримує заявлений позов, просить суд його задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне у матеріалах справи. 06.11.2012р. за вх. № 18326 через канцелярію суду від керуючого санацією ВАТ "Харківшляхбуд" надійшов відзив на позов, у якому він пред*явлені позовні вимоги визнає частково на суму 71989,97грн.; проти нарахування штрафних та інших санкцій заперечує, посилаючись на мараторій на задоволення вимог гредиторів, введений ухвалою господарського суду Харківської області по справі № Б-39/147-10.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.01.2011р. між сторонами укладено договір № 4 (надалі - Договір).

Відповідно до умов укладеного Договору, позивач (продавець) зобов*язався продати дизпаливо (надалі - товар) у кількості та за ціною, яка вказана у накладній, а відповідач (покупець) в свою чергу, зобов*язався прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.

Відповідно до п.2.2. Договору оплата за товар проводиться покупцем на протязі 3-х днів з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 86302,82грн., що належним чином підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № РН-0000971 від 30.09.2011р. та довіреністю № 76 від 01.09.2011р.

Однак відповідач, в порушення умов Договору та взятих на себе зобов*язань отриманий від позивача товар оплатив лише частково, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 71989,97грн., яка до цього часу не погашена. Заборгованість відповідача перед позивачем на суму 71989,97грн. також підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом звірки розрахунків станом на 31.03.2012р., та визнається відповідачем у відзиві на позов від 06.11.2012р. (вх. № 18326).

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 71989,97грн. боргу за поставлений товар обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 863,88грн. та 3% річних в сумі 2159,70грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо посилань відповідача на те, що інфляційні нарахування та 3% річних є фінансовими санкціями тому вони не можуть бути стягнуті у зв*язку з введенням мараторію слід зазначити наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею інфляційні та 3% річних є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки (штрафу, пені), не є штрафними та іншими фінансовими санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 2.3. Договору за порушення строків оплати покупець сплачує продавцю неустойку в розмірі 0,2% за кожен день прострочення. Однак, обставини справи та надані відповідачем документи свідчать про те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2010р. (справа № Б-39/147-10) порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Харківшляхбуд" (відповідач) та введено мараторій на задоволення вимог кредиторів, в тому числі заборонено нарахування неустойки (штрафу, пені) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов*язань.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Абзац сьомий статті 1 названого Закону передбачає, що при визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Таким чином, оскільки на момент розгляду справи діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, то нарахування позивачем неустойки у сумі 26204,36грн. за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання та її стягнення у період дії мораторію, є неправомірним, тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 1500,27грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківшляхбуд" в особі Валківської філії управління механізації шляхового будівництва № 2 ВАТ "Харківшляхбуд" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, в тому числі р/р 26004060711183 в Харківському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 03450502) на користь Приватного підприємства "Фірма "СТРАТОС" (62447, Харківська обл., Харківський р-н, с. Манченки, вул. Лісна, 4, в тому числі р/р 26008000131757 в Філії АТ «Укрєксімбанк» у м. Харкові, МФО 351618, код ЄДРПОУ 24471106) 71989,97грн. основного боргу, 863,88грн. інфляційних, 2159,70грн. 3% річних та 1500,27грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В частині стягнення 26204,36грн. неустойки в позові відмовити.

Повне рішення складено 26.11.2012 р.

Суддя Присяжнюк О.О.