Рішення

від 15.11.2012 по справі 2610/12067/2012

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2610/12067/2012

Провадження №2/2610/6537/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 листопада 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Грищенко А.В., Солошенко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Міжнародної громадської організації «Інтерньюз-Україна»до ОСОБА_1 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, просив визнати за ним право власності на домоволодіння, що складається з двох жилих будинків: жилий будинок під літ. «А»загальною площею 132,30 кв.м, житловою площею 36,6 кв.м, жилий будинок під літ. «Б», загальною площею 703,40 кв.м, житловою площею 484,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 2 квітня 1998 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований на Товарній біржі «Українська біржа Десятинна»за реєстраційним номером №2596-929. Відповідно до даного договору ОСОБА_1 продав, а позивач придбав домоволодіння АДРЕСА_1, що складається з двох жилих будинків: житлового будинку літ. «А»(зі стінами з шлакоблоків, житловою площею 36, 60 кв.м.) та житлового будинку літ. «Б»(зі стінами з цегли, недобудований, готовністю 66%. Земельна ділянка площею 1000 кв.м, на якій розташовані житлові будинки, належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №129753 від 28 січня 2003 року, виданого Головним управлінням земельних ресурсів КМДА, та, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01-8-00007. На даний час ним відповідно до вимог чинного законодавства проведено реконструкцію домоволодіння та прийнято його в експлуатацію. Однак, у зв?язку з тим, що договір купівлі-продажу не був зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації, він не має можливості оформити право власності та отримати свідоцтво про право власності на реконструйоване домоволодіння, внаслідок чого позбавлений можливості реалізувати права власника в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позов в повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 2 квітня 1998 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований на товарній біржі «Українська біржа Десятинна»за реєстраційним номером №2596-929.

Згідно з п. п. 1,2 договору ОСОБА_1 продав, а позивач придбав домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з двох жилих будинків: жилого будинку літ. «А»(зі стінами з шлакоблоків, житловою площею 36, 60 кв.м.) та житлового будинку літ. «Б»(зі стінами з цегли, недобудований, готовністю 66%), розташованих на земельній ділянці площею 1000 кв.м.

Відповідно до п. 8 договору право власності на домоволодіння Громадською організацією «Інтерньюз-Україна» набувається після підтвердження ОСОБА_1 отримання коштів в сумі 320000,00 гри., про що на договорі здійснюється відповідний напис, що підписується продавцем.

Відповідно до п. 11 договору позивач зобов?язався добудувати житловий будинок літ. «Б»у відповідності до затвердженого проекту та здати його в експлуатацію в установленому законом порядку. Згідно з п. 13 Договору у відповідності до ст. 227 Цивільного кодексу України на підставі даного Договору позивачу належить зареєструвати перехід права власності на житловий будинок літ. «А»в Київському міському бюро технічної інвентаризації, а після здачі в експлуатацію житлового будинку літ. «Б»- також і на цей будинок.

28 квітня 1998 року ОСОБА_1 було зроблено на договорі напис про те, що він підтверджує, що передбачена договором сума була ним отримана, у зв'язку з чим з цієї дати право власності на домоволодіння перейшло до позивача.

Однак, не дивлячись на те, що право власності на домоволодіння виникло у позивача з моменту підтвердження ОСОБА_1 отримання коштів за договором, позивачем умови договору щодо державної реєстрації переходу права власності на житловий будинок літ. «А» за договором купівлі-продажу в Київському міському бюро технічної інвентаризації виконані не були.

В період з IV кварталу 1997 року по 31 грудня 2009 року позивач здійснив реконструкцію домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі проектної документації (будівельного паспорту), дозволу на виконання будівельних робіт від 4 липня 1997 року №200-ШВ, виданого Управлінням ДАБК м. Києва, та дозволу Інспекції ДАБК у м. Києві від 28 травня 2009 року №1396-ШВ/С.

23 червня 2011 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві було прийнято в експлуатацію домоволодіння (житлові будинки літ. «А»і «Б») по АДРЕСА_1 шляхом реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації №КВ 14211008773.

Після проведеної реконструкції домоволодіння має наступні характеристики: житловий будинок літ. «А»(загальна площа - 132, 3 кв.м., житлова площа - 36, 6 кв.м.), житловий будинок літ. «Б»(загальна площа - 703, 4 кв.м., житлова площа - 484,10 кв.м.). Загальна дійсна вартість домоволодіння становить 2 109 008,00 гривень. Дані обставини підтверджуються технічним паспортом, виготовленим Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна 21 січня 2010 року, з урахуванням відкоригованих результатів технічної інвентаризації від 8 липня 2011 року

Земельна ділянка, на якій розташовані житлові будинки (літ. «А» і «Б») по АДРЕСА_1, площею 0,1000 га, з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 8000000000:91:053:0041, належить позивачу на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ №129753 від 28 січня 2003 року, виданого Головним управлінням земельних ресурсів КМДА та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01-8-00007. Державний акт був виданий позивачу на підставі рішення Київської міської ради від 5 липня 2001 року №386/1363 та договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 6 серпня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

18 липня 2011 року позивач звернувся до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна з заявою №4478 (ПБ-2011) про державну реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Листом від 27 липня 2011 року за вих. №36471 (И-2011) Київське міське технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна повідомило позивача про відсутність правових підстав для проведення державної реєстрації права власності на вказаний у заяві об'єкт нерухомого майна, оскільки в договорі купівлі-продажу від 2 квітня 1998 року вказано житловий будинок (літ. «Б») готовністю 66%, а відповідно до даних технічної інвентаризації, житловий будинок (літ. «Б») добудовано та введено в експлуатацію.

28 липня 2011 року позивач звернувся до Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) з заявою та пакетом документів щодо оформлення свідоцтва про право власності на домоволодіння у складі жилих будинків літ. «А»та «Б»за адресою: АДРЕСА_1.

Листом від 8 серпня 2011 року за вих. №110/916-837 Комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс»за дорученням ГУ житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомило позивача про неможливість оформлення права власності на житловий будинок літ. «Б», оскільки ним не дотримано вимог діючого законодавства в частині проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок літ. «А») - згідно технічного паспорту власником будинку літ. «А»значиться ОСОБА_1 (продавець за договором), реєстрація за яким станом на 5 серпня 2011 року не знята.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України гарантується, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 128 ЦК УРСР, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 227 ЦК УРСР, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Частиною 1 статті 182 ЦК України унормовано, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону піддягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. п. 2, 11 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011р. №461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначено у Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Згідно з п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Відповідно п. п. 2.1, 2.2, 3.9 Тимчасового положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник, інший правонабувач або уповноважена ним особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи, їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням. Державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права.

У відповідності до п. 1 ст. 18 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається, зокрема: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

П. п. 6, 7, 8.1 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.10.2009р. №1227 визначено, що для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна до відповідного органу подається заява, а також матеріали поточної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, оформлені Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. Для оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності додатково до документів, зазначених в пунктах 6 і 7 цього Положення, до Головного управління комунальної власності м. Києва надаються на збудовані, перебудовані (переплановані), реконструйовані, реставровані нежитлові будівлі, їх частини (приміщення), споруди: а) документи, що підтверджують право власності на об'єкт нерухомого майна на момент початку перебудови (перепланування), реконструкції, перепланування або реставрації; б) документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт (за винятком випадків оформлення права власності на приміщення); в) дозвіл на виконання будівельних робіт; г) документи щодо прийняття об'єкта в експлуатацію (свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та акт готовності об'єкта до експлуатації (акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта); д) перелік інвесторів, які брали участь в будівництві, перебудові, реконструкції чи реставрації, затверджений замовником (забудовником) будівництва; е) документи про передачу функцій замовника (у відповідних випадках); є) документи, що підтверджують фінансування будівництва, перебудови (перепланування) або реконструкції об'єкта (платіжні доручення або інші документи); ж) рішення відповідного органу про присвоєння поштової адреси; з) документи, що підтверджують сплату пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва або відстрочення його сплати; і) письмова згода співвласників (власників) об'єкта (його частин) про оформлення права власності з видачею свідоцтв про право власності на об'єкти, що перебувають у спільній сумісній власності чи спільній частковій власності.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, приймаючи до уваги вищенаведені норми цивільного права, суд приходить до висновку про те, що позивач є власником домоволодіння (житлові будинки літ. «А»та «Б») по АДРЕСА_1, оскільки право власності на нього було ним набуто правомірно на підставі правочину.

Судом встановлено, що позивачем на законних підставах та у відповідності до вимог чинного законодавства було проведено реконструкцію домоволодіння (житлових будинків літ. «А»і «Б») по АДРЕСА_1, та після завершення реконструкції прийнято об'єкти нерухомості в експлуатацію.

При проведенні позивачем реконструкції домоволодіння права третіх осіб не порушувались. Проте, договір купівлі-продажу від 2 квітня 1998 року, що підтверджує право власності позивача на домоволодіння на момент початку реконструкції, не був зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації, в зв'язку з чим позивач не має можливості провести державну реєстрацію права власності на реконструйоване домоволодіння, оскільки не може подати до відповідного органу всі необхідні документи для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, передбачені п. 6, 7, 8.1 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 жовтня 2009 року №1227. Також, позивач не має можливості зареєструвати правовстановлюючий документ (договір купівлі-продажу від 2 квітня 1998 року) в Київському міському бюро технічної інвентаризації, оскільки на момент початку реконструкції домоволодіння складалося з двох жилих будинків: жилий будинок літ. «А»(зі стінами з шлакоблоків, житловою площею 36, 60 кв.м.) та житловий будинок літ. «Б»(зі стінами з цегли, недобудований, готовністю 66%), а внаслідок проведеної реконструкції були створені нові об'єкти нерухомості з новими характеристиками, що містяться в технічному паспорті за результатом проведеної станом 8 липня 2011 року технічної інвентаризації.

У зв'язку з неможливістю оформлення права власності та отримання свідоцтва про право власності на реконструйоване домоволодіння порушуються законні права та інтереси позивача як власника: домоволодіння (житлові будинки літ. «А»та «Б») по АДРЕСА_1 з моменту придбання і по теперішній час перебуває у власності позивача; утримується ним, було реконструйовано та прийнято в експлуатацію на підставі відповідних проектних та дозвільних документів за рахунок позивача; використовується ним у господарській діяльності, проте згідно даних технічного паспорту на садибний (житловий) будинок власником домоволодіння значиться ОСОБА_1, внаслідок чого фактично не визнається компетентними державними органами (через відмову в проведенні державної реєстрації права власності у встановленому законом порядку), в зв'язку з чим позивач не може ним розпоряджатися.

Статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За таким обставин, суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що позов ґрунтується на нормах чинного законодавства України, а тому є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Міжнародної громадської організації «Інтерньюз-Україна»до ОСОБА_1 про визнання права власності задовольнити.

Визнати за Міжнародною громадською організацією «Інтерньюз-Україна»(ідентифікаційний код 23731143, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ризька, 15) право власності на домоволодіння, яке складається з двох жилих будинків: жилий будинок під літ. «А» загальною площею 132,30 кв.м, жилою площею 36,6 кв.м, та жилий будинок під літ. «Б», загальною площею 703,40 кв.м, житловою площею 484,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: