Постанова

від 26.11.2012 по справі 0870/10182/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 року 14:46 Справа № 0870/10182/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Шмаріні І.О., за участю представників позивача - Мажарі О.О. (довіреність від 19 січня 2012 року №18-15), Береговій С.М. (довіреність від 10 січня 2012 року №18-3), представника відповідача - Ратієва Д.С. (довіреність від 08 червня 2012 року №52/10), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

26 жовтня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» (далі іменується - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 №0000560026.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентами, оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Ухвалою судді від 29.10.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

26.11.2012 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов, правову позицію щодо предмета спору та просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 26.11.2012.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (а.с. 11-24).

На підставі наказу від 17.09.2012 №393 фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби проведено перевірку Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив», за результатами якої складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ «Запоріжвогнетрив» (00191885) з питань реальності та правомірності відображення в податковому обліку правових відносин з платниками податків у періоді з 01.12.2011 по 31.01.2012 з ТОВ «Велдінг Груп» (код за ЄДРПОУ 37358952) та у періоді з 01.12.2010 по 31.12.2010 з ТОВ «Одемара-Інтер» (код за ЄДРПОУ 23869953)» від 28.09.2012 №391\26-0\00191885 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 33).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет за грудень 2011 року на суму в розмірі 5782 грн. 00 коп. та за січень 2012 року на суму в розмірі 9028 грн. 00 коп.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 №0000560026, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 18512 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 14810 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 3702 грн. 50 коп. (а.с. 58). Обчислення сум штрафних санкцій наведена в Розрахунку (а.с. 59).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в Акті перевірки від 28.09.2012 №391\26-0\00191885, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року від 20.01.2012 позивачем визначено податковий кредит на суму в розмірі 5781606 грн. 00 коп., у тому числі 5782 грн. 16 коп. за спірними правовідносинами (а.с. 61). Відповідно до додатку №5 до декларації з ПДВ за грудень 2011 року позивачем в розділі 2 «Податковий кредит» відображено формування податкового кредиту за контрагентом ТОВ «Велдінг Груп».

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2012 року від 20.02.2012 позивачем визначено податковий кредит в розмірі 1733231 грн. 00 коп., в тому числі 9028 грн. 38 коп. за спірними правовідносинами (а.с 69). Відповідно до додатку №5 до декларації з ПДВ за січень 2012 року позивачем в розділі 2 «Податковий кредит» відображено формування податкового кредиту за контрагентом ТОВ «Велдінг Груп».

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Запоріжвогнетрив» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Велдінг Груп» був укладений договір від 07.12.2011 №18-1597 (далі іменується - Договір №18-1597) (а.с. 89), предметом якого являлась поставка та передача у власність позивачу товару, асортимент, кількість та ціна якого визначена в специфікаціях. Згідно умов Договору №18-1597 між сторонами підписано специфікацію №\001 (а.с. 93).

На підставі заявок на поставку товару (а.с. 94-97) позивач отримав товар за наданими видатковими накладними від 16.12.2011 №РН-0000067 на суму в розмірі 4548 грн. 96 коп., в тому числі ПДВ - 758 грн. 16 коп. (а.с. 99); від 08.12.2011 №РН-0000060 на суму в розмірі 30144 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 5024 грн. 00 коп. (а.с. 105); від 17.01.2012 №РН-0000003 на суму в розмірі 47066 грн. 92 коп., в тому числі ПДВ - 7844 грн. 49 коп. (а.с. 111); від 25.01.2012 №РН-0000007 на суму в розмірі 7103 грн. 38 коп., в тому числі ПДВ - 1183 грн. 90 коп. (а.с. 116). Товар отриманий уповноваженою особою Єршовою Н.І. за довіреностями згідно реєстру (а.с. 121-125).

Судом досліджені рахунки-фактури на оплату товару на суми, що відповідають даним видаткових накладних: від 16.12.2011 №СФ-0000064 (а.с. 100), від 08.12.2011 №СФ-0000059 (а.с. 106), від 17.01.2012 №СФ-0000004 (а.с. 112) та від 25.01.2012 №СФ-0000010 (а.с. 117).

Позивачем також надано суду податкові накладні від 16.12.2011 (а.с. 98), від 08.12.2011 (а.с. 104), від 17.01.2012 (а.с. 110), від 25.12.2012 (а.с. 115).

За приписами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі іменується - ПК України), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з визначених способів, зокрема, у паперовому вигляді.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Велдінг Груп» був зареєстрований платником податку на додану вартість протягом якого спірного періоду.

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд встановив, що перевезення придбаного товару здійснювалось контрагентом позивача -ТОВ «Велдінг Груп», оскільки такий обов'язок був передбачений умовами Договору №18-1597. Поставка товару здійснювалась на склад покупця - позивача власними силами постачальника, а відтак питання способу та порядку транспортування товару не встановлювало обов'язку позивача в оформленні відповідних документів (умови СРТ в редакції Інкотермс 2000).

За умовами поставки товару CPT (CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва мiсця призначення)), продавець здiйснює поставку товару шляхом його передання перевiзнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого мiсця призначення.

Позивачем надані суду товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт перевезення товару на склад покупця, а саме: від 16.12.2011 (а.с. 101), від 08.12.2011 (а.с. 107), від 17.01.2012 (а.с. 113) та від 25.01.2012 (а.с. 118).

Отримання товару безпосередньо на склад покупця - позивача підтверджується прибутковими ордерами - первинними документами, які застосовують для обліку матеріальних цінностей, що надходять від постачальників або після перероблення на склад підприємства, організації чи установи. Прибутковий ордер виписують в одному примірнику і використовують для кількісно-сумарного обліку матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство.

Судом досліджено прибуткові ордери про отримання товару - від 16.12.2011 №16521\11\1792 (а.с. 102), від 08.12.2011 №16521\11\1755 (а.с. 108), від 17.01.2012 №16521\12\0018 (а.с. 114) та від 25.01.2012 №16521\12\0050 (а.с. 119).

На вимогу суду позивачем надані роздруківки з електронного реєстру прибуткових ордерів (а.с. 185-187), що підтверджує виконання позивачем обов'язку ведення реєстру прибуткових ордерів.

Зі змісту вказаних вище прибуткових ордерів вбачається, що поставлений товар приймався безпосередньо працівниками підприємства ОСОБА_5 (наказ від 21.05.2003 №177а про призначення завідуючою складом (а.с. 193); Договір від 13.05.2003 про матеріальну відповідальність за передані матеріальні цінності (а.с. 194)); та ОСОБА_6 (наказ від 27.11.2006 №344 про прийом на роботу (а.с. 188); Договір від 27.12.2006 №527 про матеріальну відповідальність за передані матеріальні цінності (а.с. 190)).

Таким чином, суд приходить до висновку, що дослідження факту перевезення доставки товару здійснене в повному обсязі та підтверджене рядом документів, які знаходяться в матеріалах справи.

Позивачем на виконання умов Договору №18-1597 здійснена оплата за придбаний товар, що підтверджується копіями банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 103, 109, 114, 120).

За приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Оцінивши сказаний правочин за правилами ст. 86 КАС України, суд відзначає, що він укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, його предметом є речі, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони правочину мають правовий статус платників ПДВ.

Суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідач вказує на наявність з боку позивача порушень податкового законодавства, посилаючись на доводи, викладені в актах перевірок ТОВ «Велдінг Груп» від 16.08.2012 №1778/23/37358952, та від 13.07.2012 №1587\23\37358952, що є неприпустимим, оскільки контролюючий орган зобов'язаний при проведенні перевірки самостійно досліджувати всі обставини правових відносин між платниками податків та перевіряти їх реальність.

Суд зазначає, що наведені посилання в Акті перевірки не являються підтвердженням факту порушення позивачем норм податкового законодавства та не можуть застосовуватись контролюючим органом як обставина, яка підтверджує наявність можливих порушень, з огляду на наступне.

Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Тобто, акт перевірки повинен не тільки фіксувати, а й містити змістовний опис порушень платником податку норм податкового законодавства, а також посилання на досліджені під час перевірки первинні документи, які засвідчують факти та обставини виявлених порушень.

Посилання на інші акти перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення норм податкового законодавства при перевірці, обставини якої перевіряються в даній справі, оскільки будь-яка перевірка повинна оформлюватися окремим актом відповідно до норм Порядку №984 з чітким та конкретним змістовним описанням суті встановлених порушень.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач при фіксації правопорушень за Актом перевірки та спірним податковим повідомленням-рішенням необґрунтовано використав неузгоджені висновки актів перевірок ТОВ «Велдінг Груп» від 16.08.2012 №1778/23/37358952 та

Крім того, представником відповідача, на підтвердження факту обґрунтованості його мотивів та доводів, надані пояснення про те, що оскільки в ТОВ «Велдінг Груп» відсутні трудові ресурси, автотранспортні засоби, виробничі потужності для здійснення поставки товарів, вбачається проведення операцій, які не мають реального товарного характеру.

При чому, представник відповідача зазначив, що вказані обставини самим контролюючим органом не досліджувались, а висновки про такі обставини зроблені на підставі пояснень директора ТОВ «Велдінг Груп», що є неприпустимим, оскільки формування таких висновків контролюючим органом повинно бути здійснено виключно на підставі належних та допустимих документів.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податквого кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податково го кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розра хованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстро ченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розра хована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшко дуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

За приписами ст. 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, оцінивши докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини, викладені в Акті перевірки, та не спростовані докази позивача.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 16 жовтня 2012 року №0000560026.

Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» суму сплаченого судового збору в розмірі 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 13 (тринадцять) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська