Постанова

від 26.11.2012 по справі 2а/1270/8670/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/8670/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Матвєєвої В.В.,

при секретарі: Захаровій Ю.О.,

за участю сторін:

представника позивача - ДПІ у м. Сумах

Державної податкової служби: не з'явився,

представника відповідача - ТОВ «Ариан»: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах Державної податкової служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариан» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 170,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

05 листопада 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у м. Сумах Державної податкової служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариан» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 170,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач - ТОВ «Ариан» зареєстроване виконавчим комітетом Сумської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сумах Державної податкової служби з 28.01.2011.

19.04.2012 фахівцями податкової інспекції було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, поданої відповідачем за лютий 2012 року. За результатами перевірки складено акт, на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання із зазначеного податку за штрафними санкціями в сумі 170,00 грн. Станом на 19.09.2012 відповідач має заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 170,00 грн. - штрафні санкції. Заборгованість перед бюджетом утворилася внаслідок неподання (несвоєчасним поданням) податкової звітності з податку на додану вартість. ДПІ у м. Сумах Державної податкової служби з метою погашення податкового боргу платника податків вживалися заходи з погашення податкового боргу, а саме: на юридичну адресу відповідача була направлена податкова вимога від 04.07.2012 № 652, що не була виконана.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариан» суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 170,00 грн.

Представник позивача ДПІ у м. Сумах Державної податкової служби у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином (а. с. 20, 23), у позовній заяві зазначив про надіслання рішення за результатами розгляду справи за його адресою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час судового розгляду подання був повідомлений, ані заяви про визнання позовних вимог, ані заперечень до суду не надходило, про причини неявки суду невідомо. 14.11.2012 та 21.11.2012 на адресу суду повернулися конверти з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до п. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

У зв'язку з тим, що будь-яких відомостей відносно зміни місця реєстрації відповідач державному реєстратору не надав, записи до реєстру не вносились, суд позбавлений можливості повідомити відповідача про розгляд даної справи за іншою адресою.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ариан» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконавчим комітетом Сумської міської ради 27.01.2011 за № 16321020000008219 та знаходиться за адресою: 94404, Луганська область, м. Краснодон, проспект 60-річчя СРСР, 32 (а. с. 14-15). Перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сумах Державної податкової служби з 28.01.2011 за № 48025.

ТОВ «Ариан» перебував на податкову обліку як платник податку на додану вартість з 17.05.2011 № 100337126 (а. с. 26).

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Сумах 19.04.2012 було проведено камеральну перевірку даних ТОВ «Ариан», задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, про що складений акт № 407/15-319/375249906 від 19.04.2012 (а. с. 11), згідно якого виявлено порушення:

- п. п. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України - неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

Інформації щодо надання заперечень до акту перевірки суду надано не було.

Відповідно до акту від 19.04.2012 свідоцтво відповідача як платника податку на додану вартість було анульовано 26.03.2012.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сумах Державної податкової служби винесено податкове повідомлення - рішення № 0003771503/15183 від 21.05.2012 про стягнення податку на додану вартість в загальній сумі 170,00 грн., у тому числі за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними санкціями - 170,00 грн. (а. с. 8), що було надіслано рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу відповідача (а. с. 10). Проте виконано не було, оскільки на адресу ДПІ у м. Сумах повернувся конверт із зазначенням «за зазначеною адресою не проживає» (а. с. 10). У зв'язку з цим фахівцями позивача складено акт № 402/15-319/37524906 від 12.06.2012 про неможливість вручення податкового повідомлення - рішення від 21.05.2012 № 0003771503/15183 (а. с. 9).

Зазначений бор підтверджується розрахунком суми податкового боргу (а. с. 6) та витягом з картки особового рахунку (а. с. 7), долучених позивачем до матеріалів адміністративного позову.

З метою погашення податкового боргу платника податків на юридичну адресу відповідача була направлена податкова вимога від 04.07.2012 № 652 (а. с. 12). Зазначена вимога не була виконана, у встановленому законом порядку не оскаржувалась.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового Кодексу України зазначено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Податкового Кодексу України передбачено невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до ст. 180 Податкового Кодексу України, платниками податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку

Відповідно до ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. п. 49.18.1 та п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Як вбачається з акту камеральної перевірки № 407/15-319/37524906 від 19.04.2012, відповідачем не було подано (несвоєчасно подано) податкову звітність з податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0003771503/15183 від 21.05.2012 та застосовано штрафну санкцію в сумі 170,00 грн.

ДПІ у м. Сумах Державної податкової служби з метою погашення податкового боргу платника податків на юридичну адресу відповідача була направлена податкова вимога від 04.07.2012 № 652. Зазначена вимога не була виконана, у встановленому законом порядку не оскаржувалась. З вищевикладеного впливає, що сума податкового боргу є узгодженою.

Зазначені вище заходи не призвели до позитивних результатів, сума боргу в добровільному порядку відповідачем до теперішнього часу не сплачена.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 20.1.18 Податкового кодексу України, органи Державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового Кодексу України, у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до зазначених вище матеріалів справи, якими підтверджується наявність податкового боргу з податку на додану вартість, відповідач до теперішнього часу не сплатив зазначений податок у розмірі 170,00 грн.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Податковим Кодексом України, статтями 2, 6, 7, 17, 18, 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Сумах Державної податкової служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариан» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 170,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариан» (юридична адреса: 94404, Луганська область, м. Краснодон, проспект 60 річчя СРС, 32, код ЄДРПОУ 37524906) з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, на користь Державного бюджету м. Суми податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 170,00 грн. (сто сімдесят гривень 00 копійок); стягнені кошти перерахувати на р/р 31111029700002, ГУ ДКСУ в Сумській області, МФО 837013, код одержувача 37970593.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 30 листопада 2012 року.

СуддяВ.В. Матвєєва