Постанова

від 29.11.2012 по справі 12060/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29.11.2012р. справа № 2а- 12060/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю ТД "Харківмаш" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проскасування рішень , - встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Харківмаш», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, №0000222220 від 10.07.2012р. та №0000212220 від 10.07.2012 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових висновках складеного податковою інспекцією акту перевірки. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на прибуток та податок на додану вартість обчислював правильно, заниження податкових зобов'язань не допускав, господарські взаємовідносини з контрагентами мали реальний характер, зобов'язання за спірними правочинами виконані в повному обсязі, вказане спричинило зміни у стані та структурі активів. Позивач наполягав, що з обставинами здійснення господарської діяльності контрагентів на момент укладення та виконання спірних правочинів був необізнаний, наміру на безпідставне отримання податкової вигоди не мав. Оскільки перевірка була проведена МДПІ на виконання постанови органу досудового слідства, то винесення податкових повідомлень-рішень за її наслідками можливе лише після набрання законної сили відповідним рішенням суду по кримінальній справі. На момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень такого судового рішення не існувало. З огляду на викладене, спірні рішення, на думку позивача, суперечать ч.3 ст.2 КАС України. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідач, Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, у визначеному процесуальним законом порядку повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, проте правом на подачу письмових заперечень проти позову не скористався, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив.

Оскільки визначене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 07.06.2012 р. відповідачем, Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, було видано наказ №583 «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ ТД «Харківмаш»(код ЄДРПОУ 31635652).

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття згаданого наказу суб'єктом владних повноважень обрано положення п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу, а фактичною підставою слугувала постанова органу досудового слідства -слідчого СВ Жовтневого РВ Харківського міського управління ГУМВСУ в Харківській області Мельника І.В. від 26.03.2012 р. «Про проведення позапланової документальної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Гледіс»(код ЄДРПОУ 31850700), ПП «Сунатко»(код ЄДРПОУ 31459088), ПП «Спецстройсистема»(код ЄДРПОУ 36839765) за період з 01.01.2009р. по теперішній час».

Відповідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття згаданого наказу) документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини як: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

З 11.06.2012р. по 14.06.2012р. відповідачем, Індустріальною МДПІ міста Харкова Харківської області ДПС на реалізацію приписів вказаного наказу було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ТД «Харківмаш»(код ЄДРПОУ 31635652) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Гледіс»(код ЄДРПОУ 31850700), ПП «Сунатко»(код ЄДРПОУ 31459088), ПП «Спецстройсистема»(код ЄДРПОУ 36839765) за період 01.01.2009р.-31.03.2012р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №1265/22-207/3652 від 21.06.2012р., в якому викладені висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: формування валових витрат обігу та виробництва і податкового кредиту з ПДВ за рахунок показників первинних документів, складених за господарськими операціями, що відбулись за нікчемними правочинами.

11.07.2012 р. з посиланням на названий акт перевірки відповідачем, Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212220 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2.746.533,50грн. (основний платіж -1.831.022,00грн., штраф -915.511,00грн.) та податкове повідомлення -рішення №00000222220 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1.727.838,00грн. (основний платіж -1.515.892,00грн., штраф -575.946,00грн.).

Перевіряючи законність спірних рішень, суд встановив, що згідно з п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У силу положень ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову .

Керуючись положеннями наведених норм процесуального закону, оцінивши добуті докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що оскільки спірна перевірка була призначена за правилами КПК України, то податкове повідомлення -рішення за наслідками такої перевірки може бути прийнято лише після набрання законної сили відповідним рішенням суду, тобто набрання законної сили обвинувальним вироком суду в кримінальній справі.

У ході розгляду справи судом встановлено, що на момент винесення відповідачем спірних рішень не існувало відповідного рішення суду в розумінні п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України.

Таким чином, спірні рішення були винесені суб'єктом владних повноважень за відсутності передбаченої законом підстави -обвинувального вироку суду в кримінальній справі.

Додатково на виконання вимог ст.ст.11, 71, 159 КАС України суд, вирішуючи адміністративний спір по суті, відзначає, що відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 вказаного Закону).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 цього Закону).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Аналізуючи положення наведених норм закону в кореспонденції з приписами ст.61 Конституції України, ст.ст.202-204 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Таким чином, за змістом наведених норм матеріального закону право платника податку на збільшення валових витрат обігу та виробництва і податкового кредиту з ПДВ обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як 1) фактичне проведення операції з придбання особою у інших суб'єктів господарювання товарів (робіт, послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; 2) підтвердження операції первинним документом, виписаним постачальником; 3) настання змін у складі та структурі активів учасників господарської операції.

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

При цьому, презумпція добросовісності платника податків за загальним правилом означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. В площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Вивчивши зміст акту перевірки №1265/22-207/3652 від 21.06.2012р., суд зазначає, що суб'єктом владних повноважень до моменту винесення спірних рішень не добуто у встановленому законом порядку та не викладено в акті перевірки фактичних даних, які б спростовували презумпцію позивача як добросовісного та сумлінного платника податків.

Обставини діяльності контрагентів позивача за відсутності належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів проведення позивачем та його контрагентами спільних взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на безпідставне отримання податкової вигоди, не мають юридичного значення для оцінки обставин справляння податків позивачем, адже згідно з ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а позивач та його контрагенти в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»є різними суб'єктами права.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ ТД «Харківмаш»до Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішень -задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення -рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000212220 від 11.07.2012р., №00000222220 від 11.07.2012р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сліденко