Постанова

від 20.11.2012 по справі 2а-12964/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2012 року № 2а-12964/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Безсчасній Я.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірлен голд ЛТД», третя особа Державний реєстратор Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визнання установчих документів недійсними.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва ДПС (далі по тексту також -Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірлен голд ЛТД»(надалі -Відповідач), третя особа Державний реєстратор Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визнання установчих документів недійсними.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що державна реєстрація Відповідача здійснена з порушенням норм чинного законодавства України, господарська діяльність здійснювалась від імені ТОВ «Ірлен голд ЛТД»не уповноваженими особами з метою надання іншим суб'єктам господарювання необхідних умов для ухилення від сплати податків. За таких обставин, Позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позиції щодо заявленого позову не виклав, свого повноважного представника у судове засідання не скерував, про час, місце і дату судового розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов задоволенню не підлягає, з огляду про наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірлен голд ЛТД" код 37515891 зареєстроване Дарницькою районною у м. Києві державної адміністрацією 20.01.2011р. в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва взято на облік за адресою: м. Київ. вул. Княжий затон, 4 кв.307.

Відповідно до статуту засновниками (учасниками) ТОВ «Ірлен голд ЛТД»є ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Позивач стверджує про те, що в ході проведеного ГВПМ аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ірлен голд ЛТД»було встановлено, що ОСОБА_1, яка значиться засновником підприємства фактично ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, а діяльність, спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави, від імені підприємства ведеться не встановленими особами.

Відповідно до висновків науко - дослідного експертно-криміналістичного центру встановлено, що ТОВ «Ірлен голд ЛТД»було з реєстроване в державних органах на підставі неправдивих відомостей про засновників підприємства. Ніякого відношення до державної реєстрації немає, підписів на жодному з фінансово -господарських документів ТОВ «Ірлен голд ЛТД» не ставила.

За таких обставин, Позивач вважає, що правочин у формі створення установчих документів та державної реєстрації ТОВ «Ірлен голд ЛТД»є нікчемним.

При вирішенні справи, Суд виходив з наступного.

Згідно з частиною другою статті 38 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Суд зазначає, що даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (пункт другий частини першої). Згідно з частиною другою зазначеної правової норми, вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

З огляду на викладене, Суд приходить до висновків, що право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, передбачене пунктом 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", не включає права на вимоги щодо визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Такого висновку Суд дійшов з урахуванням норм статті 110 Цивільного кодексу України, якими чітко визначено обмежений перелік кола суб'єктів, що мають право заявляти вищезазначені вимоги.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Частиною другою зазначеної правової норми визначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

На підставі викладеного випливає , що у випадку подання позову суб'єктом владних повноважень з перевищенням наданих йому повноважень, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Отже, позовні вимоги про визнання недійсними установчих документів «ТОВ «Ірлен голд ЛТД»з мотивів порушення, допущених при її створенні, задоволенню не підлягають з огляду на відсутність компетенції позивача щодо звернення з зазначеним позовом.

Щодо посилання позивача на здійснення відповідачем протиправної діяльності, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд доходить висновків, що згідно з вищенаведеною нормою процесуального права, доказом вчинення злочину може бути лише документ передбачений Кримінально -процесуальним кодексом України, зокрема, постанова слідчого (прокурора) або вирок, якими, у визначеному Законом порядку, встановлюється можлива або доведена участь особи у вчиненні злочину.

Позивач посилається на створення відповідача без мети зайняття підприємницькою діяльністю з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що є злочином, , передбаченим статтею 205 Кримінального кодексу України; участі відповідача в проведенні фінансових операцій, направлених на легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, що є злочином, передбаченим статтею 209 КК України; участі відповідача в ухиленні від сплати податків, що є злочином, передбаченим статтею 212 КК України.

Проте, позивачем не надано жодних доказів порушення кримінальних справ, відносно діяльності, здійснюваної Відповідачем. При цьому, Висновок спеціаліста від 03.09.2012р. №408, на який посилається Позивач не є доказом вчинення злочину у розумінні чинного законодавства, а відтак Судом не береться до уваги.

Згідно з частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку, суд витребовує названі документи та матеріали.

Отже, Позивач належними доказами не довів факт ухилення відповідача від сплати податків, у зв'язку з чим суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними установчих документів «ТОВ «Ірлен голд ЛТД».

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державній податковій інспекції у Дарницькому районі міста Києва ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірлен голд ЛТД», третя особа Державний реєстратор Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визнання установчих документів недійсними, відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур