Постанова

від 21.11.2012 по справі 2-а-5472/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2-а-5472/11/1470     ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД —————————————————————— П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 21 листопада 2012 р.Справа № 2-а-5472/11/1470 Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого –судді Скрипченка В.О., суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська будівельна компанія –Плюс»до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправними дії, зобов'язання повернути надміру сплачені страхові внески, В С Т А Н О В И В: 20 липня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська будівельна компанія –Плюс»звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дії, зобов'язання повернути надміру сплачені страхові внески в сумі 31662,92 грн. (а.с. 3-7). В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування. За період з 01.04.2007 р. по 31.12.2007 р., з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р., 01.04.2009 р. по 31.12.2009 р., 01.04.2010 р. по 31.12.2010 р. виникла сума надміру сплачених страхових внесків до ПФУ в сумі 31662,92 грн. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва щодо відмови повернути надміру сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївська будівельна компанія Плюс»страхові внески до солідарної системи на суму 31662,92 грн. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва повернути надміру сплачені страхові внески до солідарної системи Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївська будівельна компанія Плюс», вул. Потьомкінська, 4, м. Миколаїв, код 33682730 на суму 31662,92 грн. (а.с. 239-241). Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва  подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. В зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до ПФУ в Центральному районі м. Миколаїв № 4 від 12.01.2009 р. з листом про повернення зайво перерахованих коштів, зарахованих до страхових внесків при сплаті єдиного податку в сумі 16000 грн. Позивач звертався до ПФУ в Центральному районі м. Миколаєва листом № 24 від 22.06.2009 р. про повернення зайво перерахованих коштів, зарахованих до страхових внесків при сплаті єдиного податку в сумі 19616,36 грн. Листом від 01.07.2009 р. відповідач повідомив позивача про те, що при поверненні платникам переплат внесків на прийняття рішення про повернення коштів необхідно врахувати висновок управління праці та соціального захисту населення (а.с. 202). 08.10.2010 р. позивач звернувся до відповідача з листом про повернення страхових внесків в складі єдиного податку в розмірі 29021,58 грн. Листом від 26.10.2010 р. відповідач запропонував позивачу зарахувати передплату в рахунок майбутніх платежів та визначитись з доцільністю повернення перерахованих коштів. 12.04.2011 р. позивач звернувся до голови правління ПФУ про повернення страхових внесків в сумі 31663 грн. 07.06.2011 р. ПФУ повідомив позивача про те, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»являє собою нормативний акт, сфера дії якого розповсюджується на податкові відносини. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески не включаються до складу податків, тому на ці внески не поширюється податкове законодавство. Акт звіряння розрахунків за нарахованими та сплаченими страховими внесками до ПФУ в 2011 р. між позивачем та відповідачем станом на 23.03.2011 р. свідчить, що переплата позивача складає 31662,92 грн. Акт підписаний інспектором ПФУ Соколовою. Суд першої інстанції вирішив, що позов підлягає задоволенню. Однак, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке. Відповідно до пункту 3 Указу № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(чинного на час виникнення спірних відносин) суб'єкти підприємницької діяльності – юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України –20 відсотків; до місцевого бюджету –23 відсотки; до Пенсійного фонду України –42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування –15 відсотків. Оскільки позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідна частина єдиного податку зараховувалась Управлінням ПФУ на погашення зобов'язань з їх сплати. Спір зводиться до встановлення права на повернення частини єдиного податку, яка перерахована до Управління ПФУ та за розміром перевищує суму належних до сплати страхових внесків за відповідний період. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на положення частини тринадцятої статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(Закон № 1058-IV), якою встановлено право осіб на повернення надміру сплачених страхових внесків. Згідно з цією статтею суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду. Також позивач посилається на більш конкретизоване правило, яке містилось у підпункті 17 пункту 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (Інструкція). Відповідно до наведеної норми  (в редакції, чинній до 22 жовтня 2010 року) суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків. Колегія суддів зазначає, що спірна частина єдиного податку не є страховими внесками, відтак на неї не поширюються наведені правила Закону № 1058-IV. А в Інструкції йдеться про повернення частини єдиного податку лише у тому випадку, якщо його сплачено у більшому розмірі. Зазначений висновок базується на тому, що використання єдиного податку на погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків не змінює правової природи сплачених коштів, оскільки для платника вони залишаються податком. Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV (в редакції, що діяла протягом накопичення спірної суми) страхові внески –кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Відповідно до частини четвертої статті 18 цього ж Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. З системного аналізу наведених норм Закону вбачається, що на спірні відносини не поширюється дія правових норм, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, оскільки ними врегульовано повернення лише страхових внесків. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що сплата єдиного податку за відсутності посилань на неправильність його розрахунку, унеможливлює для платника вплив на подальший рух відповідних коштів, адміністрування яких є повноваженням спеціальних владних суб'єктів. За таких обставин висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах матеріального права, у зв'язку з цим позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська будівельна компанія –Плюс»задоволенню не підлягає. Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду довів та обґрунтував. Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Зважаючи на зазначене судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують правильність висновків суду. З огляду на таке апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва підлягає задоволенню. Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва –задовольнити повністю. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року –скасувати та прийняти нову постанову суду. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська будівельна компанія –Плюс»до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва визнання протиправними дії, зобов'язання повернути надміру сплачені страхові внески –відмовити повністю. Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції. Головуючий                                                                      В.О. Скрипченко Суддя                                                                                О.С. Золотніков Суддя                                                                                Ю.В. Осіпов