Постанова

від 05.11.2012 по справі 2а-11366/12/0170/27

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2012 р. (11:34) Справа №2а-11366/12/0170/27

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., при секретарі судового засідання Залюбовсбкої Л.В., за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1,

від відповідача - Джемилова Л.Ш.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Відділу Держкомзему у Білогірському районі АРК

про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій

Обставини справи: ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділу Держкомзему у Білогірському районі (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування викладеного у листі від 29.05.2012 року №830/01-20 рішення Відділу Держкомзему у Білогірському районі АРК про відмову ОСОБА_3 в проведенні державної реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 0,18 га у м. Білогірськ, вул. Феодосійська для розміщення оптово-торгового складу з продажу будівельних матеріалів; зобов'язання Відділу Держкомзему в Білогірському районі АРК зареєструвати в Поземельній книзі земельну ділянку кадастровий № 0120710100:01:009:0224 та відповідний договір оренди №22/10 від 16.11.2010 року, укладений між ОСОБА_3 та Білогірською міською радою на підставі рішення останньої від 25.10.2010 року № 727.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю відмови відповідача, яка викладена у листі від 29.05.2012р №830/01-20, в державній реєстрації договору оренди земельної ділянки, яка передана в оренду позивачу згідно рішення Білогірської міської ради, для розміщення оптово-торгового складу з продажу будівельних матеріалів.

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 15.10.12р. відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

02.11.2012 року представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив викласти пункт 2 позовних вимог в наступній редакції: "Зобов'язати Відділ Держкомзему у Білогірському районі АР Крим зареєструвати договір оренди земельної ділянки кадастровий №01207100:01:009:0224 від 16.11.2010 №22/10 року, укладений між ОСОБА_3 та Білогірською міською радою на підставі рішення цієї ради від 25.10.2010 року № 727".

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, письмових заперечень до суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Білогірської міської ради 04-ї сесії 5-го скликання від 19.07.2006 року №80/2 ОСОБА_3 дозволена розробка проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,18 га у АДРЕСА_1 для розміщення оптово-торговельного складу з продажу будівельних матеріалів.

На замовлення позивача відповідний проект було розроблено та складено технічний звіт по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) суб'єктом господарювання, який має ліцензію Держземагентства від 21.02.2008 року серія АВ №390525 на проведення землевпорядних робіт. 19.04.2010 року відповідачем проведена перевірка обмінного файлу і на відповідних аркушах розробленої документації із землеустрою проставлена відмітка у вигляді спеціального штампу про визначення земельній ділянці кадастрового номера 0120710100:01:009:0224.

В порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України, розроблений проект землеустрою був позитивно погоджений Комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, про що свідчить висновок Комісії від 24.09.2010 року №207/03-13/02.

25 жовтня 2010 року рішенням Білогірської міської ради за №727 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 0,18 га у АДРЕСА_1 для розміщення оптово-торговельного складу з продажу будівельних матеріалів, та передано в оренду строком на 49 років приватному підприємцю ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,18 га у АДРЕСА_1 для розміщення оптово-торговельного складу з продажу будівельних матеріалів.

28.02.2012 року з метою державної реєстрації договору оренди, ОСОБА_3 була підготовлена заява та направлена до Відділу Держкомзему в Білогірському районі АРК.

Листом від 29.05.2012 року №830/01-20 відповідач відмовив позивачу у державній реєстрації договору оренди земельної ділянки комунальної форми власності та присвоєнні кадастрового номеру, посилаючись на пункт 3 Перехідних положень Закону України від 16.09.2008 року № 509-ІУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" та вважаючи, що оскільки рішення Білогірської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду прийняте 25.10.2010 року, тобто після спливу 14.10.2010 року встановленого зазначеним законом граничного строку дії попереднього рішення цієї ж ради, яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, то передача в оренду земельної ділянки повинна здійснюватися за результатами земельних торгів у формі аукціону.

У зв'язку з незгодою з відмовою відповідача, викладеної у листі від 29.05.2012р. №830/01-20, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.2008 року Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища.

Судом встановлено, що Відділ Держкомзему в Білогірському районі АР Крим є органом виконавчої влади АР Крим, яке входить до єдиної системи державних органів земельних ресурсів.

Оскільки Відділ Держкомзему в Білогірському районі АР Крим є територіальним органом Державного комітету земельних ресурсів, та підзвітне і підконтрольне Державному комітету земельних ресурсів України, здійснюючи свої завдання та функції у правовідносинах з фізичними та юридичними особами, воно є суб'єктом владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поняття землі визначено у ст.1 Земельного Кодексу України №2768-III від 25.10.2001, де зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 Земельного Кодексу України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Стаття 84 Земельного кодексу України визначає, що у державній власності знаходяться всі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч.1 ст.118 Конституції України місцеві державні адміністрації здійснюють виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі.

Статус та повноваження місцевих державних адміністрацій визначаються насамперед ст. 118 Конституції України, а також Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеві державні адміністрації".

Положеннями ст.17 Земельного Кодексу України, ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належать в тому числі і розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Ці положення вказують на те, що місцеві державні адміністрації можуть розпоряджатися землями у випадку: набуття права власності та право користування громадянами та юридичними особами на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності (ст. 116 Земельного кодексу України), вилучення та надання у власність та користування земельних ділянок державної власності у випадках, визначених ч.ч.3-5 ст.122, ст.ст.149, 150 Земельного кодексу України; у разі продажу земельних ділянок державної власності (ст.128 Земельного кодексу України).

Серед передбачених ст.122 Земельного кодексу України повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування встановлено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для: сільськогосподарського використання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Поняття, підстави набуття та особливості оренди землі в України визначені Законом України від 06.10.1998р. № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон № 161), відповідно до ст. 1 якого, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 3 Закону № 161 передбачено, що об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Частиною 2 ст. 4 Закону № 161 визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 161 орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону № 161 визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі (ст. 14 Закону № 161). Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченомуЗемельним кодексом України, або за результатами аукціону (ст. 16 Закону № 161). Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі (ст. 17 Закону № 161). Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону № 161).

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 1,2 ст.116 ЗК України (в редакції, яка діяла на час надання відповідачем відмови позивачу) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до положень частин 1,2 ст. 124 ЗК України (в редакції, яка діяла на час надання відповідачем відмови позивачу), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідач відмовляючи в державній реєстрації договору оренди земельної ділянки комунальної форми власності та присвоєння кадастрового номеру, посилався на п. 3 Перехідних положень Закону України від 16.09.2008 року № 509-ІУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" та вважаючи, що оскільки рішення Білогірської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду прийняте 25.10.2010 року, тобто після спливу 14.10.2010 року встановленого зазначеним законом граничного строку дії попереднього рішення цієї ж ради, яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, то передача в оренду земельної ділянки повинна здійснюватися за результатами земельних торгів у формі аукціону.

Зі змісту вказаного листа вбачається, що відмова у реєстрації договору оренди обумовлена невідповідністю рішення Білогірської міської ради від 25.10.2010 року вимогам діючого законодавства.

Таким чином, у якості основної підстави для відмови у реєстрації договору оренди позивачу є незгода відповідача з рішенням міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду.

Оцінюючи правомірність позиції відповідача, суд зазначає, що компетенція відповідача в частині реєстрації договорів оренди землі чітко визначена діючим законодавством.

Так, відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до статті 204 Земельного кодексу України державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", який регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N43, зареєстрованим у Мінюсті 4 червня 1999 р. за N 354/3647, затверджена Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі. За пунктом 3.3. Порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі встановлюється наказом Держкомзему України.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" N 174 від 02.07.2003 року, зареєстрованим Міністерством юстиції України 25.07.2003 за №641/7962, із змінами та доповненнями, затверджений Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджено форму книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі у складі наступних розділів: розділ 1 - Записи державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб; розділ 2 - Записи державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку юридичних осіб; розділ 3 - Записи державної реєстрації державних актів на право постійного користування земельною ділянкою; розділ 4 - Записи державної реєстрації договорів оренди землі.

Пунктом 2.8 розділу 2 вказаного Тимчасового порядку, передбачено, що видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації.

З 01.01.2011 набув чинності Порядок ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021 (надалі - Порядок).

Таким чином, на час звернення позивача до компетенції територіальних органів Держкомзему віднесені повноваження щодо реєстрації договорів оренди земельної ділянки

З огляду на вказане, суд наголошує, що ані Державний комітет України із земельних ресурсів, ані його територіальні органи, зокрема, Управління Держкомзему у Білогірському районі АР Крим не уповноважені надавати оцінку рішенням органу місцевого самоврядування, які є діючими та не скасовані у встановленому законом порядку, до компетенції відповідача входить лише реєстрація цього договору оренди з передбачених нормативно-правовими актами підстав.

З матеріалів справи, а саме довідки Білогірської міської ради АР Крим від 24.10.2012р. вих. № 1882/03-16 вбачається, що вищенаведені рішення ради не скасовувалися і не оскаржуються в судах; окремих рішень щодо передачі у власність, надання у користування іншим особам не приймалось; станом на 24.10.2012 року земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 не застроєна (а.с. 33). Крім того, відповідачем проведена перевірка обмінного файлу і на відповідних аркушах розробленої документації із землеустрою проставлена відмітка у вигляді спеціального штампу про визначення земельній ділянці кадастрового номера 0120710100:01:009:0224.

Також, суд не погоджується з позицією відповідача викладену у письмовій відмові позивачу у реєстрації договору оренди земельної ділянки, викладеної у листі від 29.05.2012 року №830/01-20 з наступних підстав.

До набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" процедура передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, не передбачала проведення аукціонів, а здійснювалась відповідно до ст.124 Земельного кодексу України за проектами відведення у порядку, встановленому ст.ст. 118,123 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України (у редакції що діяла до 01.01.2008), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до абзацу 3 п. 1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 № 509-VI), у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01.01.2008 передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Відповідно до положень п.2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 № 509-VI вказана норма діє протягом 1 року з моменту набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" опубліковано у виданні Голос України 14.10.2008 N195. Таким чином вказана норма діяла до 14.10.2009.

Водночас п. 3 зазначеного Розділу передбачено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 14.10.2010).

ЗакономУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла» N 2367-VI був прийнятий 29 червня 2010 року (надалі - Закон № 2367), який вступив 23.07.2010 року, зазначений вище пункт 3 викладено в такій редакції: "Прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розглядаються в установленому порядку".

Враховуючи вищенаведене, оскільки 24.09.2010 року, тобто до спливу 14.10.2010 року, висновком комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою № 207/03-13/02 позивачу погоджено розроблений проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,18 га у м. Білогірськ вул. Федосійська для розміщення оптово-торговельного складу з продажу будівельних матеріалів, а також те, що ОСОБА_3 звернувся до Білогірської міської ради у вересні 2010 року, що підтверджується копією наданої заяви (а.с. 35), суд робить висновок про те, що передача земельної ділянки в даному випадку здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів), а посилання відповідача про необхідність придбання права оренди земельної ділянки за результатами аукціону через втрату чинності дозвільного документу на виготовлення проекту землеустрою, суперечить чинній редакції пункту 3 розділу II"Прикінцевих положень" Закону України від 16.09.2008 №509-VІ "Про внесенні змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву".

Таким чином, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування відмови Відділу Держкомзему в Білогірському районі АР Крим, викладеної в листі від 29.05.2012р. №830/01-20 в проведенні державної реєстрації договору оренди від 16.11.2010р. №22/10 земельної ділянки площею 0,18 га у АДРЕСА_1 для розміщення оптово-торговельного складу з продажу будівельних матеріалів.

Оскільки усі підстави, з яких позивачу відмовлено у реєстрації договору оренди, досліджені судом та визнані необґрунтованими, а будь-яких інших підстав для відмови відповідачем не наведено, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги і в іншій частині.

Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи документів суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Суд вважає можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 32,19 гривень судових витрат.

Під час судового засідання, яке відбулось 05.11.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАСУ постанову в повному обсязі складено 12.11.2012 року.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати відмову Відділу Держкомзему у Білогірському районі АР Крим, викладену в листі від 29.05.2012р. №830/01-20 в проведенні державної реєстрації договору оренди від 16.11.2010р. №22/10 земельної ділянки площею 0,18 га у АДРЕСА_1 для розміщення оптово-торговельного складу з продажу будівельних матеріалів, кадастровий номер 0120710100:01:009:0224.

3. Зобов'язати Відділ Держкомзему у Білогірському районі АР Крим зареєструвати договір оренди земельної ділянки кадастровий №01207100:01:009:0224 від 16.11.2010 №22/10 року, укладений між ОСОБА_3 та Білогірською міською радою на підставі рішення цієї ради від 25.10.2010 року № 727.

4. Стягнути на користь ОСОБА_3 (ід.код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 32,19 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Відділу Держкомзему у Білогірському районі АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Аблякимов Е.Е.