Постанова

від 01.10.2012 по справі 2а-8609/12/0170/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2012 р. (16:34 год.) Справа №2а-8609/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Васькін Ігор Анатолійович, довіреність б/н від 01.09.10р., посвідчення водія НОМЕР_1 26.04.95;

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства «Кримфарма»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: Позивач - Приватне підприємство «Кримфарма» звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002632204 від 24.07.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані незаконністю проведеної на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності формування податкового кредиту за березень 2012р., адже витребувані на письмовий запит відповідача пояснення та документи були йому надані.

Також позивач вказує на невідповідність висновків акту перевірки, покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про завищення ним податкового кредиту на суму 159320,00грн. по господарським операціям з Приватним підприємством «Градостройінвест-СВ» та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» через те, що діяльність цих підприємств у березні 2012р. мала ознаки неможливості та нереальності здійснення фінансово-господарських операцій.

Вважає, що господарські операції з даними підприємствами відбувались реально, підтверджені всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, є підтвердження використання отриманого товару в господарській діяльності підприємства, а отже податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин був сформований правомірно.

Позивач, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 31.01.2011р. по справам № 21-42а10 та 21-47а1- за позовами до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області, яка в силу ст. 244-2 КАС України підлягає обов'язковому застосуванню судами у судовій практиці, а також практику Європейського суду з прав людини, вважає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливі порушення законодавства, допущені іншими юридичними особами. На господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та вони не наділяються правом контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Позивач також вважає, що висновки відповідача не узгоджуються ані з принципом презумпції невинуватості, передбаченим ст. 62 Конституції України, ані з принципом презумпції правомірності рішення платника податків, закріпленим у п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, ані з принципом презумпції правомірності угоди, що міститься у ст. 204 Цивільного кодексу України.

Крім того, на думку позивача, не можуть братися до уваги доводи відповідача відносно первинних документів, адже вони не приведені відповідачем в акті, а отже зміст первинних документів по угодам позивача з вищевказаними контрагентами слід вважати такими, що відповідають ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є документами, що містять відомості про бухгалтерські операції та підтверджують їх здійснення.

За таких обставин, позивач вважає, що висновки відповідача викладені в акті перевірки формально та безпідставно, адже у порушення п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р., факти виявлених порушень викладені нечітко, з елементами припущень, без посилань на первинні або інші документи та обставини, які б перебували у причинно-наслідковому зв'язку з порушеннями, виявленими відповідачем.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.08.2012р. було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2012р. закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позов (том 1 а.с. 34-35).

Вважає, що його висновки про завищення позивачем у березні 2012р. податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Градостройінвест-СВ» та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» є законними та обгрунтованими, адже, як було встановлено під час перевірки з отриманої від ДПІ у м. Херсоні та Переяслав-Хмельницької ОДПІ податкової інформації, діяльність цих підприємств у березні 2012р. містила ознаки фіктивності і була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди іншими суб'єктами господарювання, адже ці підприємства за місцезнаходженням не перебували та не надали документів, які б свідчили про трудові та технічні можливості зберігання товару та фактичного здійснення господарської діяльності.

Таким чином, правочини, укладені від імені цих підприємств, не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільства. На підставі цього податкова інспекція дійшла висновку, що ПП «Кримфарма» не могло отримувати товар (роботи, послуги) у цих підприємств, а тому відображення господарських операцій лише на папері, без фактичного, реального та товарного їх здійснення призвело до завищення позивачем податкового кредиту у загальній сумі 159320грн.

У зв'язку з цим, спірне податкове повідомлення-рішення вважає винесеним законно та обґрунтовано.

Провадження у справі зупинялось у порядку, передбаченому ст. 156 КАС України.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ зі змінами та доповненнями (який був чинним на період проведення перевірки та прийняття спірного ППР) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи були правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим ДПС у зв'язку з прийняттям такого повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що позивач - Приватне підприємство «Кримфарма» зареєстроване виконавчим комітетом Київської районної ради м. Сімферополя 16.12.1996р., що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідкою ГУ статистики в АР Крим АА № 525290 від 08.02.2012р., а також Статутом ПП «Кримфарма» у новій редакції, державну реєстрацію змін до якого проведено 06.02.2012р., номер запису 1882050007008854 (том 1 а.с. 108, 109, 111-128).

Приватне підприємство «Кримфарма» взято на облік як платника податків в ДПІ у м. Сімферополі 23.12.1996р. за № 5314 (том 1 а.с. 106).

18.07.1997р. Приватне підприємство «Кримфарма» зареєстровано як платник податку на додану вартість в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 200037248 (том 1 а.с. 110).

Таким чином, судом встановлено, що Приватне підприємство «Кримфарма» є суб'єктом господарювання, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що 19.04.2012р. Приватне підприємство «Кримфарма» надало до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за березень 2012р., в якій відобразило податкові зобов'язання в розмірі 184351,00грн., податковий кредит в розмірі 602121грн., та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 417770,00грн. (том 1 а.с. 103-105).

При цьому, згідно розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ), до податкового кредиту позивача звітного періоду - березень 2012р. була включена сума ПДВ 91400,00грн. по взаємовідносинам з контрагентом ІПН 345551821030, яким є ПП «Градостройінвест-СВ» та сума ПДВ 67920,00грн. по взаємовідносинам з контрагентом ІПН 375173210326, яким є ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» (том 1 а.с. 102).

10.07-12.07.2012р. на підставі наказу «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» від 09.07.2012р. № 1323, виданого ДПІ у м. Сімферополі, на підставі п. 79.1 ст. 79, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 20 Податкового кодексу України, відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ПП «Кримфарма» з питань достовірності формування податкового кредиту за березень 2012р., за результатами якої був складений акт № 3966/22-3/24507005 від 12.07.2012р. (том 1 а.с. 7-19).

Перевіркою ПП «Кримфарма» встановлено порушення п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1 а ст. 187, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р., яке виразилося у завищенні податкового кредиту за березень 2012р. у сумі 159320грн., в результаті чого зменшено суму від'ємного значення р. 19, р. 20.2 на суму 159320грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0002632204 від 24.07.2012р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 159320грн. за березень 2012р. (том 1 а.с. 6).

Дослідивши доводи позивача про відсутність передбаченої п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України підстави для проведення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС спірної перевірки, суд вважає їх обгрунтованими.

Так, судом встановлено, що згідно Наказу № 1323 від 09.07.2012 року відповідачем на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79, ст. 20 Податкового кодексу України вирішено провести саме документальну позапланову невиїзну перевірку позивача по справі (том 1 а.с. 50).

Згідно зі ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Виключний перелік обставин, за наявності хоча б однієї з яких здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка, наведено у п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Згідно пункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України, на який міститься посилання у наказі «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» № 1323 від 09.07.2012 року, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, обов'язковою передумовою законності призначення перевірки за вказаною обставиною є направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень та ненадання платником податків протягом 10 днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

При цьому, в силу п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Ч. 2 та ч. 4 ст. 71 КАС України визначають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

В матеріалах справи містяться адресовані позивачу запити ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС за вих. № 8181/10/07-50 від 23.05.2012р., № 8182/10/07-50 від 23.05.2012р.про надання інформації по взаємовідносинам з ПП «Градостройінвест-СВ» та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» у строк до 31.05.2012р., тобто у значно менший строк, ніж передбачено п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (том 1, а.с.53-55), які отримані позивачем 28.05ю2012 року.

До того ж, відповідачем по справі не надано суду доказів вручення позивачу даних запитів, а також доказів ненадання ним протягом передбачених Податковим кодексом України 10 робочих днів з дня отримання запитів пояснень та їх документальних підтверджень.

Разом з тим, в силу п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, оскільки рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України приймається виключно якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби, суд вважає проведення такої перевірки відносно позивача протиправним.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

Як зазначено в акті перевірки, висновки якого були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення № 0002632204 від 24.07.2012р. про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 159320грн. за березень 2012р., перевіркою повноти визначення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Градостройінвест-СВ» за березень 2012р. встановлено його завищення у сумі 91400 грн. ПДВ та з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» встановлено його завищення у сумі 67920 грн. ПДВ. Всього встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 159320 грн.

Такі порушення були виявлені у зв'язку з тим, що згідно отриманого від ДПІ у м.Херсоні акту від 01.06.2012р. № 90/15-3/34555182 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Градостройінвест-СВ» (ЄДРПОУ 34555182) щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2012р. по 30.04.2012р., встановлено неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки СГД має стан платника відмінний від основного, а саме - стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Відповідей на надіслані до Херсонського БТІ, МВ РЕР ДАІ у м. Херсоні та Управління Держкомзему у м. Херсоні запити не отримано. Більше того, в ході відпрацювання СГД здійснено виїзд за юридичною адресою м.Херсон, вул. Суворова, буд. 49 кв.5, де встановлено багатоповерховий будинок, а працівники сусідніх будинків в усній бесіді повідомили, що ПП «Градостройінвест-СВ» за вказаною адресою не знаходиться, фінансово-господарської діяльності не здійснює. Проведеним аналізом звітності ПП «Градостройінвест-СВ» та баз даних ДПС України наявності у ПП «Градостройінвест-СВ» фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів, найманих працівників не встановлено, директор Миргородський Б.М. надати документи щодо діяльності його підприємства за березень 2012р. категорично відмовився, що свідчить про наявність у даного підприємства ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

На думку відповідача, вказане свідчить про те, що дане підприємство надавало послуги по формуванню незаконного податкового кредиту іншим суб'єктам підприємницької діяльності, зокрема ПП «Кримфарма», шляхом укладення нікчемних правочинів.

Крім того, відповідачем зазначено, що згідно отриманого із Переяслав-Хмельницької ОДПІ акту від 18.06.2012р. № 76/23-1/37517328 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» (код за ЄДРПОУ 37517328) з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р. встановлено, що на момент складення акту стан підприємства ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 14.06.2012р. Відповідно до автоматизованої інформаційної системи «Податки» основним видом діяльності ТОВ «Фірми Радіус Інвест» є неспеціалізована оптова торгівля.

Разом з тим, відповідно до даних останньої податкової звітності (форма 1-ДФ за І квартал 2012 року), наданої даним підприємством до Переяслав-Хмельницької ОДПІ (вх.№9024074522 від 04.05.2012 року), загальна чисельність працюючих у ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» становила 2 особи, що є неможливим для здійснення господарської діяльності. За даними Декларацій з податку на прибуток основні фонди на підприємстві відсутні.

Таким чином, встановлена відсутність у ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» фізичних та технічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій, а отже за березень 2012р. господарська діяльність даного підприємства мала ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено: 1) неможливість фактичного здійснення ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» господарських операцій через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу робіт (послуг); 2) відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів; 3) порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» з постачальниками та покупцями; 4) відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.185, ст.187, ст.188, ст.198, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ.

Отже, за висновком відповідача, діяльність ПП «Кримфарма» (ЄДРПОУ 24507005) по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Градостройінвест-СВ (ЄДРПОУ 34555182) та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» (код за ЄДРПОУ 37517328) за березень 2012р. була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди, а тому ним, у порушення п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р., завищено податковий кредит за березень 2012р. у загальній сумі 159320грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення р. 19, р. 20.2 податкової декларації з ПДВ на суму 159320грн.

Проте, вказані висновки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Передусім, слід зазначити, що відповідно до акту перевірки № 3966/22-3/24507005 від 12.07.2012р., висновки якого покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, під час перевірки використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Облік платників податків та платежів», пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України, «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформації, отриманої від ВПМ ДПІ у м. Сімферополі, а також інформації, отриманої від інших ДПІ: ДПІ у м. Херсоні - акт від 01.06.2012р. № 90/15-3/34555182 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Градостройінвест-СВ» (ЄДРПОУ 34555182) щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2012р. по 30.04.2012р. та від Переяслав-Хмельницької ОДПІ - акт від 18.06.2012р. № 76/23-1/37517328 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» (код за ЄДРПОУ 37517328) з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р.

При цьому, як слідує з акту перевірки, первинна документація по взаємовідносинам ПП «Кримфарма» з ПП «Градостройінвест-СВ» та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» взагалі не досліджувалась, а висновки про порушення податкового законодавства та завищення податкового кредиту з ПДВ зроблені відповідачем виключно на підставі інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та актів зустрічних звірок і перевірок вищевказаних підприємств.

Суд вважає, що це суперечить вимогам податкового законодавства, яке регулює порядок проведення документальних перевірок платників податків, зокрема, п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N34/18772, яким встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та акти зустрічних звірок і перевірок контрагентів платника податків, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Досліджуючи документи на підтвердження спірних господарських операцій, судом встановлено, що 04.12.2011р. між Приватним підприємством «Кримфарма» (Замовник) та Приватним підприємством «Градостройінвест-СВ» (Виконавець) був укладений договір №687 про надання юридичних послуг, предметом якого є надання Виконавцем за завданням Замовника юридичних послуг: розробка документів, пов'язаних із забезпеченням комерційної таємниці підприємства; підготовка програми нормативних документів по трудовому законодавству; розробка проектів трудових договорів з працівниками; підготовка форм типових бланків обліку і звітності; кодифікація нормативно-правових актів, пов'язаних із статутною діяльністю Замовника; судова практика за зверненням до господарського суду та вирішення господарських спорів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю; консультації з питань організації та ведення діловодства; розробка типових договорів маркетингу, купівлі-продажу, послуг; супровід договорів з покупцями (том 1 а.с. 69-70).

П. 1.3 договору передбачено, що приймання виконаних послуг оформлюється письмово за актом у міру здачі виконаних послуг або окремих етапів при наданні послуг. Акт є підставою для оплати за договором. Результати роботи можуть передаватися на паперових або електронних носіях і можуть бути знищені Замовником у разі відсутності подальшої необхідності в їх використанні.

Вартість послуг складає 320 000грн. (п. 3.1 договору).

Як свідчать матеріали справи, 28.03.2012р. сторонами підписано акт надання послуг № 69 на суму 318000,00грн., в т.ч. ПДВ 53000,00грн. (том 1 а.с. 71).

28.03.2012р. ПП «Градостройінвест-СВ» виписано податкову накладну № 69 на суму 318000,00грн., в т.ч. ПДВ 53000,00грн. (том 1 а.с. 72).

Оплата отриманих юридичних послуг за договором в розмірі 318000,00грн., в т.ч. ПДВ 53000,00грн., здійснена позивачем платіжним дорученням № 5018 від 11.04.2012р. (том 1 а.с. 74).

Крім того, 21.12.2011р. між Приватним підприємством «Кримфарма» (Замовник) та Приватним підприємством «Градостройінвест-СВ» (Виконавець) був укладений договір №165 про надання послуг, предметом якого є надання Виконавцем послуги щодо проведення разового дослідження - Аналіз ринку товару, зокрема за такими секторами товарів: будівельні матеріали, будівельна хімія (том 1 а.с. 75-76).

Термін надання послуг з моменту підписання договору становить з 21.09.2011р. до 31.03.2012р. (п. 2 договору).

Плата за надання послуг Виконавця за цим договором складає 240 000,00грн. з ПДВ (п. 3 договору).

П. 5 договору було обумовлено, що на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг за цим договором складається відповідний акт приймання-передачі робіт у строк до 31.03.2012р.

Як свідчать матеріали справи, 28.03.2012р. сторонами підписано акт приймання-передачі за договором № 165 від 21.12.2011р. на суму 230400,00грн. з ПДВ (том 1 а.с. 77).

29.03.2012р. ПП «Градостройінвест-СВ» виписано податкову накладну № 70 на суму 230400,00грн., в т.ч. ПДВ 38400,00грн. (том 1 а.с. 78).

Оплата отриманих послуг за договором в розмірі 230400,00грн., в т.ч. ПДВ 38400,00грн., здійснена позивачем платіжним дорученням № 5019 від 11.04.2012р. (том 1 а.с. 80).

Доказом фактичного надання обумовлених договором № 165 від 31.12.2011р. послуг є наявний в матеріалах справи Аналіз експорту та імпорту харчової та хімічної сировини за 1 квартал 2012р. (том 2 а.с. 1-62).

Що стосується господарських відносин ПП «Кримфарма» з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», то, як свідчать матеріали справи, 11.01.2012р. між ПП «Кримфарма» (Замовник) та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» (Виконавець) був укладений договір № 56 про надання послуг, предметом якого є надання Виконавцем послуги щодо проведення разового дослідження - Вивчення попиту на товар, зокрема за такими секторами товарів: будівельні матеріали, будівельна хімія (том 1 а.с. 86-87).

Термін надання послуг з моменту підписання договору становить з 11.01.2012р. до 31.03.2012р. (п. 2 договору).

Плата за надання послуг Виконавця за цим договором складає 180 000,00грн. з ПДВ (п. 3 договору).

П. 5 договору було обумовлено, що на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг за цим договором складається відповідний акт приймання-передачі робіт у строк до 31.03.2012р.

Як свідчать матеріали справи, 30.03.2012р. сторонами підписано акт приймання-передачі за договором № 56 від 11.01.2012р. на суму 175200,00грн. з ПДВ (том 1 а.с. 88).

30.03.2012р. ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» виписано податкову накладну № 114 на суму 175200,00грн., в т.ч. ПДВ 29200,00грн. (том 1 а.с. 89).

Оплата отриманих послуг за договором в розмірі 175200,00грн., в т.ч. ПДВ 29200,00грн., здійснена позивачем платіжним дорученням № 5011 від 10.04.2012р. (том 1 а.с.91).

Доказом фактичного надання обумовлених договором № 56 від 11.01.2012р. послуг є наявний в матеріалах справи Перелік виробників та найкрупніших постачальників антибіотиків для ветеринарії та Аналіз експорту та імпорту лимонної кислоти за 1 квартал 2012р. (том 1 а.с. 129-209).

07.02.2012р. між ПП «Кримфарма» (Замовник) та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» (Виконавець) був укладений договір № 82 про надання послуг, предметом якого є надання Виконавцем послуги щодо проведення разового дослідження - Проведення моніторингу по товарам, зокрема за такими групами товарів: ветеринарна та харчова сировина (том 1 а.с. 92-93).

Термін надання послуг з моменту підписання договору становить з 07.02.2012р. до 31.03.2012р. (п. 2 договору).

Плата за надання послуг Виконавця за цим договором складає 235 000,00грн. з ПДВ (п. 3 договору).

П. 5 договору було обумовлено, що на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг за цим договором складається відповідний акт приймання-передачі робіт у строк до 31.03.2012р.

Як свідчать матеріали справи, 30.03.2012р. сторонами підписано акт приймання-передачі за договором № 82 від 07.02.2012р. на суму 232320,00грн. з ПДВ (том 1 а.с. 94).

30.03.2012р. ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» виписано податкову накладну № 113 на суму 232320,00грн., в т.ч. ПДВ 38720,00грн. (том 1 а.с. 95).

Оплата отриманих послуг за договором в розмірі 232320,00грн., в т.ч. ПДВ 38720,00грн, здійснена позивачем платіжним дорученням № 5012 від 10.04.2012р. (том 1 а.с.97).

Доказом фактичного надання обумовлених договором № 82 від 07.02.2012р. послуг є наявний в матеріалах справи «Огляд ринку вивчення попиту лікарських засобів від головної болі в 2010р.», «Ринок ветеринарних хімфармпрепаратів для сільськогосподарських тварин та птиці в Україні в 2009-2011р.р.», «Аналіз продажу фармацевтичної сировини в Україні за 2009-2011р.р.» (том 1 а.с. 210-297).

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи (договори, акти здачі-прийомки наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення), суд вважає, що вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Як слідує з матеріалів справи, ПП «Градостройінвест-СВ» під час виписки податкових накладних був зареєстрований як платник ПДВ, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 30584005 від 18.09.2006р. (том 1 а.с. 63).

ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» під час виписки податкових накладних також було зареєстровано як платник ПДВ, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 200015669 від 20.12.2011р. (том 1 а.с. 85), а його свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, відповідно до акту перевірки, було анульовано тільки 14.06.2012р., тобто після виписки спірних податкових накладних.

Таким чином, судом встановлено, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 159320,00грн. по господарським операціям з ПП «Градостройінвест-СВ» та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» підтверджується податковими накладними, складеними платниками ПДВ відповідно до вимог, передбачених Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 696, та містять всі необхідні реквізити.

Що стосується використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, то, як встановлено судом, відповідно до довідки з ЄДРПОУ Головного управління статистики в АР Крим АА № 525290 від 08.02.2012р., основними видами діяльності позивача є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля фармацевтичними товарами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; оптова торгівля хімічними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля.

В силу п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за № 27/4248, з наступними змінами і доповненнями, до адміністративних витрат відносяться, зокрема такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); інші витрати загальногосподарського призначення.

Таким чином, понесені позивачем витрати на юридичні послуги та послуги щодо проведення разових досліджень є загальногосподарськими витратами, а відтак сплачені у складі їх вартості суми ПДВ були правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту у березні 2012р.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладених позивачем з ПП «Градостройінвест-СВ» та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» договорів.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Градостройінвест-СВ» та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Проте, з цих підстав спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

Інших підстав для визнання укладених правочинів нікчемними відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

До того ж, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Однак, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України

Суд вважає, що відсутність у податковій звітності ПП «Градостройінвест-СВ» та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» відомостей про основні фонди та трудові ресурси не є беззаперечним доказом неможливості даних підприємств здійснювати господарські операції з надання послуг, адже можливість надання спірних послуг не зумовлюється обов'язковою наявністю основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів та найманих працівників.

Крім того, суд вважає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст.38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит у березні 2012р. відповідно до вимог чинного законодавства, реальність вчинених ним операцій з придбання послуг повністю підтверджена матеріалами справи, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного віднесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 159320,00грн., є безпідставними.

П. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) період (п. 200.3).

Як слідує з наданої позивачем податкової декларації з ПДВ за березень 2012р., у рядку 19 декларації «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду та у рядку 20.2 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду зазначена сума 417770грн., у складі якої, як слідує з акту перевірки - 159320грн. по спірним господарським операціям з вищевказаними контрагентами.

Беручи до уваги правильність формування позивачем податкового кредиту по спірним господарським операціям в розмірі 159320грн., суд вважає також правильним заповнення позивачем рядків 19 та 20.2 податкової декларації з ПДВ щодо даного розміру від'ємного значення ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПП «Кримфарма» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним відшкодувати позивачу витрати на сплату судового збору в розмірі 1594,00грн.

У зв'язку зі складністю справи судом 01.10.2012 року проголошена вступна та резолютивна частини постанови, а 05.10.2012 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002632204 від 24.07.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Кримфарма» судовий збір в розмірі 1594,00грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.