Постанова

від 24.10.2012 по справі 2а/0470/8772/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/8772/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛяшко О.Б. при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача Любимої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000122343 від 23.07.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 533760,25 грн., в тому числі за основним платежем - 526205,00 грн. та за штрафними санкціями - 7555,25 грн. та № 0000132343 від 23.07.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 65836,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби була проведена виїзна планова документальна перевірку ТОВ «МФ «Фаворит», код ЄДРПОУ 13451782, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки № 245/225/13451782 від 13.07.2012 року. На підставі зазначеного акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення № 0000122343 від 23.07.2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 533760,25 грн., в тому числі за основним платежем - 526205,00 грн. та за штрафними санкціями - 7555,25 грн. та № 0000132343 від 23.07.2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 65836,00 грн. Позивач вважає висновки викладені в акті перевірки необґрунтованими та безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, таким, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит» зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 11.02.2000 року та перебуває на податковому обліку у Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби як платник податків.

На підставі наказу від 24.05.2012 року № 262, повідомлення від 24.05.2012 року № 124 та направлень від 08.06.2012 р. №№ 000262, 000263, 000264, 000265, 000266, 000267, 000268, 000269, 000270 було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «МФ «Фаворит» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 245/225/13451782 від 13.07.2012 року, в якому Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби встановлено наступні порушення:

- ст.ст. 203, 205, 208, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.8.1 п. 138.8, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 65836 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2011 р. у сумі 21543 грн., за ІІ квартал у сумі 44293 грн.;

- ст.ст. 203, 205, 208, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, підприємством ТОВ «МФ «Фаворит» в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі 526205,00 грн., у т.ч. за квітень 2011 року у сумі 176966,00 грн., за травень 2011 року у сумі 112283,00 грн., за червень 2011 року у сумі 206747,00 грн., за липень 2011 року у сумі 18693,00 грн., за серпень 2011 року у розмірі 11516,00 грн.

- абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого нарахована фінансова санкція 1020 грн.

На підставі акту перевірки від 13.07.2012 року № 245/225/13451782 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000132343 від 23.07.2012 року про збільшення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 65836,00 грн.;

- № 0000122343 від 23.07.2012 року про збільшення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 533760,25 грн., в тому числі за основним платежем - 526205,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7555,25 грн.

Суд вважає такі податкові повідомлення-рішення відповідача необґрунтованими та протиправними з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідачем у акті перевірки № 245/225/13451782 від 13.07.2012 року (р.3.2.2) зроблено висновок, що на порушення до п. 198.1, п. 198.6. cт. 198, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодекс країни від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), підприємством ТОВ «МФ «Фаворит» завищено податковий кредит всього у сумі 500183,0 грн., у т.ч. за квітень 2011 року у ті 173416,0 грн., за травень 2011 року у сумі 109825,0 грн., за червень 2011 року у сумі 204240,0 грн., за липень 2011 року у сумі 1186,0 грн., за серпень 2012 року у розмірі 11516,0 грн.

Даний висновок зроблений у зв'язку з ненаданням позивачем до перевірки податкових накладних, котрі були включені до складу податкового кредиту на суму 500183,00 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, даний факт щодо відсутності податкових накладних, котрі були включені ТОВ «МФ «Фаворит» до складу податкового кредиту на суму 500183,00 грн. спростовується наданими позивачем та дослідженими судом зазначеними податковими накладними, які перелічені у р. 3.2.2 акту перевірки № 245/225/13451782 від 13.07.2012 року.

Отже, податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000122343 від 23.07.2012 року, в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 500183,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зробив висновок про нікчемність та недійсність правочинів ТОВ «МФ «Фаворит» з ТОВ «Пакра-Україна», ТОВ «Союз Лівс», ТОВ «Оріол».

Відповідно до р. 3.1.2 акту перевірки № 245/225/13451782 від 13.07.2012 року за даними перевірки, встановлено порушення cт.cт. 203, 205, 208, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п.п.138.1.1. п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, внаслідок чого завищено валові витрати на загальній сумі 130110 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2011р. у сумі 42575 грн., за III квартал у сумі 87535 грн., за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів ТОВ «МФ «Фаворит» з ТОВ «Пакра-Україна» (порушення описане у розділі 3.0.1 даного акту), з ТОВ «Союз Лівс» (порушення описане у розділі3.0.2 даного акту) та з ТОВ «Оріол» (порушення описане у розділі 3.0.3 даного акту).

В розділі 3.2.2 акту перевірки № 245/225/13451782 від 13.07.2012 року зазначено, що за даними перевірки, встановлено порушення ст.ст. 203, 205, 208, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 №2755-VІ, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 26022 грн., у т.ч. за квітень 2011 року у сумі 3550 грн., за травень 2011 року у сумі 2458 грн., за червень 2011 року у сумі 2507 грн., за липень 2011 у сумі 17507 грн., за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів ТОВ «МФ «Фаворит» з ТОВ «Пакра-Україна» (порушення описане у розділі 3.0.1 даного акту), з ТОВ «Союз Лівс» (порушення описане у розділі 3.0.2 даного акту) та з ТОВ «Оріол» (порушення описане у розділі 3.0.3 даного акту).

Зокрема, відповідачем у акті перевірки зроблено висновок про нікчемність договору поставки № 25-10/208 від 24.10.2008 р. між ТОВ «МФ «Фаворит» та ТОВ «Пакра-Україна», посилаючись на те, що ТОВ «Пакра-Україна» придбавало ТМЦ у ТОВ «Укртрансзапчастина», при цьому згідно висновку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва у акті від 06.12.2011р. №1450/3-23-60 ТОВ «Укртрансзапчастина» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, відповідач робить висновок, що договори укладені між ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит» та ТОВ «Пакра-Україна» мають протиправний характер, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків, спрямовані на заниження об'єктів оподаткування, несплату податків, отже, є нікчемними. Документи, якими оформлені зазначені в довідці операції, не мають юридичної сили та доказовості.

Також у акті перевірки зроблено висновок про нікчемність договору поставки №16/04-1 від 16.04.2011 р. з ТОВ «Союз Лівс», а саме договори, укладені між ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит» та ТОВ «Союз Лівс» мають протиправний характер, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків, спрямовані на заниження об'єктів оподаткування, несплату податків, отже, є нікчемними. Документи, якими оформлені зазначені в довідці операції, не мають юридичної сили та доказовості. Даний висновок обґрунтований посиланням відповідача на постанову прокуратури Дніпропетровської області про призначення документальної перевірки ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит» за період 01.01.2010 р. по 01.01.2012 р., в якій зазначено (мовою оригіналу): «Прокуратурой Днепропетровской области расследуется уголовное дело № 70129022, возбужденное по факту злоупотребления служебным положением, а также по факту служебного подлога, совершенных должностными лицами ООО «Виннер Телеком» (код ЕГРПОУ 34316710) по признакам преступлений, предусмотренных ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 УК Украины. В ходе досудебного следствия, а также по материалам проверки Государственного комитета финансового мониторинга Украины, а также ГНА в Днепропетровской области установлена схема связанных предприятий: ООО «Скречкартсервис» (код ЕГРПОУ 33575124), ООО ТОРГСИ» (код ЕГРПОУ 24432738), ЧП «Промспецтех» (код 36841884), ООО «Валисей» (код 24232471), ООО «Союз Ливс» (код 35808940), ООО «Торгсервиспостач (код 37001827), ООО «Технобудальянс» (код 37190526), ЧП «Техпром-СТ» (код 37085336), ООО «Будтранс-2009 (код 36622229), ООО «Транс Гарант Сервис» (код 35639320) и др., которые имеют признаки фиктивности либо были задействованы в незаконных схемах бестоварных операций, обналичивания денежных средств и легализации имущества, полученного преступным путем. В ходе досудебного следствия установлено предприятие ООО "М'ясна фабрика Фаворит" (код ЕГРПОУ 13451782), которое использовало в своей схеме товарно-денежных потоков указанные предприятия».

Таким чином, Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби дійшла висновку, що договори, укладені між ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит» та ТОВ «Союз Лівс» мають протиправний характер, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків, спрямовані на заниження об'єктів оподаткування, несплату податків, отже, є нікчемними.

Також судом встановлено, що відповідачем в акті перевірки від 13.07.2012 року № 245/225/13451782 зроблено висновок про нікчемність правовідносин між ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит» та ТОВ «Оріал». В акті перевірки зазначено, що ТОВ «МФ «Фаворит» надало до перевірки рахунок №18/4 від 18.04.2011 р., відповідно до якого ТОВ «Оріал» оформило видаткову накладну №18/4 від 18.04.2011 на суму 7140 грн., в т.ч. ПДВ 1190 грн. Взаємовідносини між ТОВ "М'ясна фабрика «Фаворит» та ТОВ «Оріал» мають протиправний характер, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків, спрямовані на заниження об'єктів оподаткування, несплату податків, отже, є нікчемними. Документи, якими оформлені зазначені в акті операції, не мають юридичної сили та доказовості. Таким чином відповідач робить висновок про те, що на порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПКУ підприємством протягом перевіряємого періоду віднесено протягом липня 2011 року до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, витрати, по отриманим документам у ІІ кварталі 2011 року, якими оформлені зазначені в довідці операції, не мають юридичної сили та доказовості на загальну суму 5950,00 грн. На порушення п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п. 137.4. ст. 137 Податкового кодексу України ТОВ «МФ «Фаворит» занижено суму доходів у вигляді вартості товарів безоплатно отриманих від невстановленої особи у ІІ кварталі 2011 року на суму 7140,00 грн. В обґрунтування наведених висновків Дніпропетровська МДПІ Д/о ДПС посилається на акт від 10.02.2012 р. № 328/236-36917523 Алчевської ОДПІ м. Алчевська за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р., відповідно до якого господарські операції між ТОВ «Оріал» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. ТОВ «Оріал» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань. Також, відповідач посилається на акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 06.12.2011 р. №1450/3-23-60, яким встановлено порушення з боку ТОВ «Оріал», а саме відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань.

Проте, з такими висновками податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем з ТОВ «Пакра-Україна», ТОВ «Союз Лівс» та ТОВ «Оріал» угод суд погодитись не може.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочинів, вчинених позивачем та ТОВ «Пакра-Україна», ТОВ «Союз Лівс» у перевіряємий податковим органом період.

В свою чергу, позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання копій первинних документів. Зокрема, судом встановлено факт укладення договору поставки № 25-10/208 від 24.10.2008 р. між ТОВ «МФ «Фаворит» та ТОВ «Пакра-Україна», відповідно до якого ТОВ «Пакра-Україна» зобов'язується поставити у встановлений строк товари у власність ТОВ «МФ «Фаворит», ціни, кількість й асортимент яких вказані у накладних, а ТОВ «МФ «Фаворит» зобов'язується прийняти товари і оплатити їх. Виконання вищезазначеної угоди підтверджуються наявними в матеріалах справи документами. Крім того, позивачем використаний товар, що отриманий за договором № 25-10/208 від 24.10.2008 р., у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Також судом встановлено факт укладення договору поставки №16/04-1 від 16.04.2011 р. ТОВ «МФ «Фаворит» з ТОВ «Союз Лівс», відповідно до якого ТОВ «Союз Лівс» зобов'язується в порядку та строки, встановлені договором, передати товар у власність ТОВ «МФ «Фаворит», а ТОВ «МФ «Фаворит» зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах визначених в даному договорі. Виконання вищезазначеної угоди підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, прибутковими накладними, транспортними звітами з накладними на внутрішнє переміщення, що знаходяться в матеріалах справи, які оформлені у відповідності до норм чинного законодавства. Позивачем використаний товар, що отриманий за договором №16/04-1 від 16.04.2011 р., у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Наведене відповідає положенням листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», в якому зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Реальність господарських операцій, здійснених ТОВ «МФ «Фаворит» з ТОВ «Пакра-Україна», ТОВ «Лівс», ТОВ «Оріал» з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, а саме фактичне набуття матеріальних цінностей та результатів послуг, а також використання позивачем у власній господарській діяльності наведених результатів господарських операцій, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначено, що правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Відповідачем не надані докази щодо наміру порушити публічний порядок сторонами правочину, а саме не надано відповідного вироку суду, як доказу вини.

Судом відхиляються доводи відповідача стосовно нікчемності взаємовідносин ТОВ «МФ «Фаворит» з ТОВ «Оріал» з посиланням на акт від 10.02.2012 р. № 328/236-36917523 Алчевської ОДПІ м. Алчевська за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р. стосовно того, що господарські операції між ТОВ «Оріал» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів, оскільки для того, щоб здійснювати купівлю-продаж товарів не є обов'язковим наявність трудових ресурсів, транспортних засобів, технічного персоналу тощо.

Відповідно до п.п 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги - товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме, зокрема з прямих матеріальних витрат.

Як передбачено підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 13.07.2012 року № 245/225/13451782 щодо нікчемності угод, укладених ТОВ «МФ «Фаворит» з ТОВ «Пакра-Україна», ТОВ «Лівс», ТОВ «Оріал» та заниження податку на прибуток у сумі 65836,00 грн. є недоведеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000132343 від 23.07.2012 року, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000122343 від 23.07.2012 року, в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26022,00 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів ТОВ «МФ «Фаворит» з ТОВ «Пакра-Україна», ТОВ «Лівс», ТОВ «Оріал», суд вважає таке рішення протиправним з наступних підстав.

Висновку щодо нікчемності угод, укладених ТОВ «МФ «Фаворит» з ТОВ «Пакра-Україна», ТОВ «Лівс», ТОВ «Оріал» Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби дійшла на підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 06.12.2011 р. № 1450/3-23-60, який містить висновок щодо наявності ознак нікчемності правочинів, здійснених ТОВ «Пакра-Україна» з ТОВ «Укртрансзапчастина», постанови прокуратури Дніпропетровської області про призначення перевірки ТОВ «МФ «Фаворит» в рамках розслідування кримінальної справи № 70129022, в котрій зазначено, що ТОВ «МФ «Фаворит» використовувало в своїй схемі товарно-грошові потоки, в тому числі з ТОВ «Лівс», котре має ознаки фіктивності або було задіяно в незаконних схемах безтоварних операцій, оприбуткування грошових коштів коштів та легалізації майна, отриманого злочинним шляхом, акту перевірки Алчевської ОДПІ м. Алчевська № 328/236-36917523 від 10.02.2012 р., який містить висновок щодо наявності ознак нікчемності правочинів, здійснених ТОВ «Оріал» з контрагентами з підстав не підтвердження господарських операцій стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, акту ДПІ У Голосіївському районі м. Києва від 06.12.2011 р. № 1450/3-23-60, яким встановлено порушення з боку ТОВ «Оріал», а саме відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань.

Однак, на підставі наведених вище встановлених судом обставин та перевірених судом доказів, зазначені висновки податкового органу щодо нікчемності угод ТОВ «МФ «Фаворит» з ТОВ «Пакра-Україна», ТОВ «Лівс», ТОВ «Оріал» спростовуються.

Встановлені судом обставини та перевірка підтвердженості їх доказами узгоджується з позицією викладеною у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», у відповідності до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або

юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади,

незаконне заволодіння ним.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 цієї ж статті встановлено, що Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Позивачем було надано всі необхідні та належним чином складені первинні документи, тобто податкові накладні, видаткові накладні, акти отримання вантажу що підтверджується матеріалами справи. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди та на підставі них здійснювалося формування податкового кредиту за даний період.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Пакра-Україна», ТОВ «Лівс», ТОВ «Оріал» було правомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 26022,00 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000122343 від 23.07.2012 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 526205,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 7555,25 грн. є необґрунтованим та протиправним.

Відповідно до п. 6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 984 від 22.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відповідачем не доведені висновки щодо порушень позивачем норм чинного законодавства та відповідно правомірність своїх рішень.

Згідно листів Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року та № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року вбачається, що саме до компетенції судів віднесено дослідження та встановлення факту реальності здійснення господарської операції та руху активів у процесі господарської діяльності.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень № 0000122343 від 23.07.2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 533760,25 грн., в тому числі за основним платежем - 526205,00 грн. та за штрафними санкціями - 7555,25 грн. та № 0000132343 від 23.07.2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 65836,00 грн., а тому вважає за необхідне позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит» задовольнити та скасувати такі рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000122343 від 23.07.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 533760,25 грн., в тому числі за основним платежем - 526205,00 грн. та за штрафними санкціями - 7555,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000132343 від 23.07.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 65836,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 29 жовтня 2012 року.

Суддя О.Б. Ляшко