Рішення

від 22.11.2012 по справі 5006/13/86/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.11.12 р. Справа № 5006/13/86/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "С.С.Р.", м. Донецьк

про: стягнення 41692грн.60коп.

за участю представників сторін:

від позивача: - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт", м. Київ (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.С.Р.", м. Донецьк (далі - відповідач) про стягнення 41692грн.60коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 40000грн.00коп., інфляційних витрат у сумі 440грн.00коп. та 3% річних у сумі 1252грн.60коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 01/10-01 ВЭ-КП 2009 від 01.10.2009р. відносно поставки продукції на всю суму перерахованих позивачем грошових коштів, у зв'язку з чим товар на суму у розмірі 40000грн.00коп. не поставлений.

У зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась на 22.11.2012р., але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві та Витягу з ЄДР за електронним запитом № 15043333 - 83001, м. Донецьк, проспект Маяковського, будинок 9, квартира 4, проте конверт з ухвалою суду повернувся з відміткою органу поштового зв'язку через закінчення терміну зберігання.

За змістом п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зокрема, відповідно до листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

У судове засідання, призначене на 22.11.2012р. позивач не з'явився, однак через канцелярію суду надав клопотання через відпустку представника розглянути справу за наявними в ній доказами без участі представника товариства.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

01.10.2009р. між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) був укладений договір поставки № 01/10-01 ВЭ-КП 2009, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар, згідно умов договору та додатків до даного договору.

Пунктом 4 договору сторони визначили товар, що підлягав поставці - пшениця, врожаю 2009р., в кількості згідно Додатків до даного договору, +/-5% по заліковій вазі.

Відповідно до п. 6 договору ціна товару визначається згідно додатків до даного договору та дійсна протягом строку поставки, вказаного в кожному Додатку.

Згідно із п. 7 договору продавець повинен здійснити поставку товару партіями та в строки, згідно Додатків до даного договору. Датою поставки вважається дата оформлення приймальних документів на складі покупця.

У пункті 9 договору сторони дійшли згоди, що покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця 100% вартості кожної партії товару на умовах та в строки, які вказані у відповідних Додатках до цього договору.

Відповідно до п. 13 договору договір вступає в силу з моменту його належного підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань.

Керуючись умовами договору № 01/10-01 ВЭ-КП 2009 від 01.10.2009р., сторони уклали Додаток № 1 від 01.10.2009р. до нього, яким визначили, що продавець поставляє партію товару - пшениці 6 класу, в кількості 500тн, ціною за одиницю 916грн.67коп. без ПДВ, загальною вартістю 550002грн.00коп., строк поставки даної партії товару: до 15.10.2009р., оплата здійснюється наступним чином: - 90% вартості кожної партії покупець сплачує продавцю протягом 3-х банківських днів з моменту надання продавцем ж/д накладних, копій сертифікатів якості ГХИ та факсимільної копії рахунку-фактури на оплату відвантаженого товару, - 10% вартості кожної партії товару, згідно вазі по зважуванню на підставі приймальних документів Складу покупця, покупець сплачує протягом 3-х банківських днів з моменту надання продавцем документів, вказаних у п. 8 Договору поставки № 01/10-01 ВЭ-КП 2009 від 01.10.2009р.

Додатком № 2 від 15.10.2009р. до договору сторони домовились, що відповідач повинен відвантажити пшеницю 3 класу, в кількості 700тн, ціною за одиницю 1041грн.67коп. без ПДВ, загальною вартістю 875002грн.80коп. в строк до 25.10.2009р., умови оплати вказаної партії товару ти ж самі, що і в Додатку № 1 від 01.10.2009р. до договору.

Договір поставки № 01/10-01 ВЭ-КП 2009 від 01.10.2009р. та додатки до нього скріплені підписами та печатками сторін без будь-яких заперечень, засвідчені копії наявні в матеріалах справи.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач для оплати партії товару обумовленої сторонами в Додатку № 1 від 01.10.2009р. до договору виставив позивачу рахунок № 98 від 01.10.2009р. на суму 550000грн.00коп.

В свою чергу, позивач 01.10.2009р. за товар - пшеницю 6 класу, в кількості 500тн, загальною вартістю 550002грн.00коп. посилаючись на рахунок № 98 від 01.10.2009р. перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 30000грн.00коп.

Як вказує позивач в позовній заяві, відповідач за накладною № 84 від 17.10.2009р. поставив товар у кількості 319,300тн на суму 351230грн.00коп., тобто в меншій кількості, ніж було обумовлено сторонами в Додатку № 1 від 01.10.2009р. до договору, однак позивач прийняв цей товар та здійснив доплату за нього на суму 51230грн.00коп.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач для оплати партії товару, обумовленої сторонами в Додатку № 2 від 15.10.2009р. до договору, виставив позивачу рахунок № 101 від 21.10.2009р. на суму 875000грн.00коп.

В свою чергу, позивач 22.10.2009р. та 29.10.2009р. посилаючись на рахунок № 101 від 21.10.2009р. перерахував відповідачу в якості попередньої оплати за партію товару, обумовлену сторонами в Додатку № 2 від 15.10.2009р. до договору, суму в розмірі 700000грн.00коп. Однак, як стверджує позивач відповідач за накладними № 91від 01.11.2009р. та № 96/1 від 09.11.2009р. поставив товар лише загальною вартістю 503562грн.50коп.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідач всупереч умовам договору - Додатку № 2 від 15.10.2009р. не здійснив поставку товару в обумовлений строк на всю суму здійсненої позивачем передоплати.

Протягом 15.12.2009р - 26.11.2010р. відповідач, посилаючись у призначенні платежів на повернення оплати за пшеницю згідно договору № 01/10-01 ВЭ-КП 2009 від 01.10.2009р., здійснив повернення коштів позивачу у загальному розмірі 116437грн.50коп.

Позивач звернувся до відповідача з претензію № 257 від 10.01.2011р. повернути грошові кошти в сумі 80000грн.00коп., після чого 12.09.2011р. та 13.09.2011р. відповідач повернув позивачу грошові кошти у розмірі 40000грн.00коп.

Оскільки товар на грошові кошти у розмірі 40000грн.00коп. так і не був поставлений, грошові кошти у вказаному розмірі не повернуті, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 40000грн.00коп., на які поставка товару, обумовленого договором № 01/10-01 ВЭ-КП 2009 від 01.10.2009р. та Додатку № 2 від 15.10.2009р. до нього, відповідачем не здійснена. Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою також для нарахування інфляційних витрат у сумі 440грн.00коп. та 3% річних у сумі 1252грн.60коп.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Договір № 01/10-01 ВЭ-КП 2009 від 01.10.2009р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

На підставі укладеного між сторонами договору № 01/10-01 ВЭ-КП 2009 від 01.10.2009р. у відповідача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у позивача прийняти товар та оплатити його вартість.

Пунктом 9 договору сторони погодили, що покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця 100% вартості кожної партії товару на умовах та в строки, вказаних у відповідних Додатках до цього договору.

Як вже зазначалося, Додатком № 2 від 15.10.2009р. до договору сторони погодили наступний порядок оплати партії товару - пшениці 3 класу, в кількості 700тн, ціною за одиницю 1041грн.67коп. без ПДВ, загальною вартістю 875002грн.80коп.: - 90% вартості кожної партії покупець сплачує продавцю протягом 3-х банківських днів з моменту надання продавцем ж/д накладних, копій сертифікатів якості ГХИ та факсимільної копії рахунку-фактури на оплату відвантаженого товару, - 10% вартості кожної партії товару, згідно ваги по зважуванню на підставі приймальних документів Складу покупця, покупець сплачує протягом 3-х банківських днів з моменту надання продавцем документів, вказаних у п. 8 Договору поставки № 01/10-01 ВЭ-КП 2009 від 01.10.2009р.

Як вже встановлено судом, 22.10.2009р. та 29.10.2009р. позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку № 101 від 21.10.2009р. перерахував відповідачу суму в розмірі 700000грн.00коп.

Відповідач отримав кошти у сумі 700000грн.00коп. без жодних зауважень та заперечень, таким чином своїми діями прийняв на себе зустрічні зобов'язання здійснити поставку товару в на всю суму перерахованої попередньої оплати.

Однак, як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач за видатковими накладними № 91 від 01.11.2009р. та № 96/1 від 09.11.2009р. здійснив поставку обумовленого товару лише на суму 503562грн.50коп.

Отримання зазначених коштів у якості передоплати за договором № 01/10-01 ВЭ-КП 2009 від 01.10.2009р. не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, більш того своїми фактичними діями - поверненням протягом 15.12.2009р. - 26.11.2011р. суми коштів в розмірі 116437грн.50коп., протягом 12.09.2011р. - 13.09.2011р. суми в розмірі 40000грн.00коп. з зазначенням в призначенні платежів: «возврат оплаты за пшеницу согласно дог. № 01/10-01 ВЭ-КП 2009 від 01.10.2009р.» та «возврат средств, согл. акта сверки от 31.03.2010р.», підписанням директором та скріпленням печаткою ТОВ "С.С.Р." акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2010р., відповідно до якого сума заборгованості відповідача станом на 31.12.2010р. становить 80000грн.00коп., відповідач визнав свої зобов'язання щодо повернення отриманих у якості попередньої оплати грошових коштів та фактично підтвердив відсутність наміру поставити товар на всю суму перерахованої позивачем попередньої оплати.

Відповідно ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У Додатку № 2 від 15.10.2009р. до договору № 01/10-01 ВЭ-КП 2009 від 01.10.2009р. сторони визначили, що поставка партії товару - пшениці 3 класу, в кількості 700тн, ціною за одиницю 1041грн.67коп. без ПДВ, загальною вартістю 875002грн.80коп. здійснюється до 25.10.2009р.

Станом на день звернення позивача до суду строк поставки товару покупцю вже наступив, проте як свідчать наявні в матеріалах справи докази, вся партія товару, обумовлена в Додатку № 2 від 15.10.2009р. до договору в визначений строк не була поставлена, на суму перерахованих позивачем коштів в розмірі 40000грн.00коп. поставка товару відповідачем так і не здійснена, як і не повернуті ці кошти.

Таким чином, згідно норми ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Позивач, скориставшись своїм правом, наполягає на поверненні сплачених в якості попередньої оплати грошових коштів.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Договір № 01/10-01 ВЭ-КП 2009 від 01.10.2009р. не передбачає обов'язок постачальника здійснити повернення суми передоплати, перерахованої покупцем, відповідно строк такої дії також не встановлений. За договором у відповідача виник лише обов'язок поставити товар позивачу.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

У порядку ст. 530 Цивільного кодексу України позивачем була направлена відповідачу претензія № 257 від 10.01.2011р. з вимогою повернути перераховані за договором поставки № 01/10-01 ВЭ-КП 2009 від 01.10.2009р. кошти у розмірі 80000грн.00коп. (без врахування здійсненого відповідачем в подальшому часткового повернення 12.09.2011р. та 13.09.2011р. попередньої оплати на суму 40000грн.00коп.), докази її надсилання 26.01.2011р. наявні в матеріалах справи.

З урахуванням нормативних строків щодо пересилання поштової кореспонденції відповідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" (між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4) відповідач повинен був отримати претензію в період з 26.01.2011р. по 30.01.2011р.

Виходячи з викладеного, відповідач повинен був повернути передоплату до 06.02.2011р. включно, тобто протягом 7 днів з дня отримання вимоги, що ним не зроблено.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 40000грн.00коп. або поставки товару на всі перераховані позивачем кошти, як і доказів продовження сторонами договірних стосунків з поставки продукції на залишок грошових коштів, отриманих від позивача.

Зазначена сума боргу підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2010р. та довідкою за підписом генерального директора ТОВ "Волари Експорт" вих. №05/11-01 від 05.11.2012р., яка засвідчує, що грошові зобов'язання відповідача на суму 40000грн. 00коп. не припинені жодним передбаченим діючим законодавством способом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми в розмірі 40000грн.00коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачем щодо поставки оплаченої продукції позивач згідно ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1252грн.60коп. та суму інфляційних витрат у розмірі 440грн.00коп. за період з 14.09.2011р. по 28.09.2012р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Тобто, зазначена норма надає кредитору право здійснювати нарахування 3% та інфляційних лише на грошове зобов'язання.

Відповідно до умов договору № 01/10-01 ВЭ-КП 2009 від 01.10.2009р. у відповідача взагалі відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем, а є обов'язок поставити позивачу товар.

До звернення позивача в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України до відповідача з вимогою повернути кошти, на які поставка не здійснена, у відповідача є лише обов'язок здійснити поставку продукції. Грошове зобов'язання повернути грошові кошти виникає у відповідача тільки після спливу 7мі денного строку від дня пред'явлення вимоги про повернення цих коштів.

Як вже встановлено судом, граничний строк повернення коштів у розмірі 40000грн. 00коп. наступив для відповідача 06.02.2011р., а вже з 07.02.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання з повернення передоплати та у позивача відповідно виникло право нарахування 3% річних та інфляційних за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Обраний позивачем початок періоду нарахування річних та збитків від інфляції не суперечить встановлену судом моменту виникнення у позивача права вимагати повернення грошових коштів, у зв'язку з чим суд перевіривши надані позивачем розрахунку 3% річних за формулою сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення та інфляційних витрат за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, вважає їх вірними, заявлені позивачем суми 3% річних у розмірі 1252грн.60коп. та інфляційних витрат у розмірі 440грн.00коп. є обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525-526, 530, 625, 663, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.С.Р.", м. Донецьк про стягнення суми попередньої оплати розмірі 40000грн.00коп., інфляційних витрат у сумі 440грн.00коп. та 3% річних у сумі 1252грн.60коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.С.Р.", м. Донецьк (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, проспект Маяковського, будинок 9, квартира 4, ідентифікаційний код 36061031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт" (юридична адреса: 04136, м. Київ, вул. Тираспільська, будинок 43, ідентифікаційний код 31408390) суму в розмірі 40000грн.00коп., інфляційні витрати в сумі 440грн.00коп. та 3% річних у сумі 1252грн.60коп., витрати на оплату судового збору в сумі 1609грн.50коп..

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 22.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.