Рішення

від 27.11.2012 по справі 21/5007/1172/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" листопада 2012 р. Справа № 21/5007/1172/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Недашківська Д.В. - довіреність №469 від 05.07.12р.;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод" (м.Андрушівка)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Партнер" (м.Житомир, Корольовський район)

про стягнення 323623,08 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 323623,08грн., з яких: 305266,26грн. основного боргу, 1443,54грн. пені, 16624,58грн. штрафу та 288,70грн. 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, письмове клопотання, яке було задоволено судом, про долучення документів до матеріалів справи (а.с. 77-81). Крім того, подав для огляду оригінали і копії для долучення до матеріалів справи банківських виписок по рахунках (а.с. 82-88).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. 23.11.12р. на адресу суду повернулися копія ухвали суду, направлена відповідачу за його фактичною адресою - м. Житомир, вул. Шевченка, 83, а також ухвала суду, направлена відповідачу за його юридичною адресою - м. Житомир, вул. Промислова, 11/5, з відміткою відділення поштового зв'язку: "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 68-76).

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 12.11.12р. місцезнаходження ТОВ "Торговий дім "Партнер": 10025, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, 11/5. Стан юридичної особи: зареєстровано (а.с. 65-64).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

У даному випадку позивач у позовній заяві вказав юридичну адресу відповідача: 10025, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, 11/5, яка відповідає відомостям, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За вказаних обставин, відсутність представника відповідача, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Партнер" (відповідач, дистриб'ютор) укладено Дистриб'юторський договір №110602 (далі - Договір (а.с.10-12)), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність дистриб'ютора продукцію виробництва ТОВ "Андрушівський маслосирзавод", а саме: сири тверді, вершкові масла та спреди фасовані та вагові в асортименті, далі по тексту - Товар, а дистриб'ютор зобов'язується вчасно замовити товар по кількості й асортименту, прийняти, оплатити його вартість на умовах визначених цим Договором (п.1.1. Договору).

Позивач вказує, що за час дії Договору ним було проведено поставку Товару на загальну суму 1838380,29грн., з них відповідачем проведено розрахунок на суму 1533114,03грн.

Зазначає, що за умовами Договору, відповідач зобов'язаний був оплатити кожну отриману відповідно до положень цього Договору партію Товару не пізніше 21 календарного дня від дати відправлення зі складу постачальника партії Товару згідно накладної.

Однак, за даними позивача, станом на 15.10.12р. заборгованість відповідача у повному обсязі не погашена, та становить 305266,26грн.

Посилаючись на п.п. 9.1, 9.2. Договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача 1443,54грн. пені та 16624,58грн. штрафу.

Крім того, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 288,70грн. 3% річних.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів додатково проведених розрахунків не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів, інших юридичних фактів.

Відповідно до положень ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно матеріалів справи, спір між сторонами виник в процесі виконання Дистриб'юторського Договору №110602 від 01.02.12р., який за своєю правовою природою являється договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що кількість товару, що поставляється за Договором, вказується в накладних, що складаються на кожну партію Товару.

Партією Товару за Договором є Товар, прийнятий Дистриб'ютором по одній накладній (п. 2.2. Договору).

За умовами п. 3.1. Договору, асортимент Товару, який поставляється постачальником, відповідає та наведений в "Прайс листі відпускних цін", який є Додатком до цього Договору та невід'ємною його частиною.

У відповідності до 7.1. Договору, розрахунки за Товар, що відпускається, здійснюється на підставі накладних шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, або шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок останнього.

Дистриб'ютор зобов'язується оплатити кожну отриману відповідно до положень цього Договору партію Товару не пізніше 21 (двадцять один) календарних днів від дати відправлення зі складу постачальника партії Товару згідно накладної.

Пунктом 7.4. Договору сторони погодили, що Звірка по грошовій заборгованості між Сторонами здійснюється в бухгалтерії постачальника з обов'язковим складанням відповідного Акту звірки. У випадку направлення Постачальником на адресу дистриб'ютора пропозиції стосовно здійснення звірки взаєморозрахунків з прикладенням двох екземплярів проекту відповідного Акту звірки Дистриб'ютор протягом 5 днів проводить звірку, підписує обидва екземпляри Акту звірки (при наявності заперечень підписує з такими запереченнями) і надсилає один підписаний екземпляр Постачальнику. Сторони цим встановили, що якщо Дистриб'ютор не надішле Постачальнику підписаного Акту звірки протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідної пропозиції Постачальника, вважається, що Дистриб'ютор згоден з даними бухгалтерії Постачальника і складений ним Акт звірки є погодженим.

Крім того, згідно п. 7.5. Договору, сторони визначили, що при наявності за Дистриб'ютором дебіторської заборгованості незалежно від причин її утворення, кошти, які надходять від дистриб'ютора, зараховуються в першу чергу на погашення існуючої заборгованості у відповідності із положеннями ст. 534 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивач за період з 03.09.12р. по 21.09.12р., згідно видаткових накладних (а.с. 78-81), поставив відповідачу товар на загальну суму 335267,18грн. При цьому, станом на 01.09.12р. за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 198809,08грн., що вбачається з підписаних сторонами актів звірки розрахунків (а.с. 27, 82).

З банківських виписок (а.с. 83-88) вбачається, що 06.09.12р. відповідачем сплачено 30000,00грн., 10.09.12р. - 60000,00грн., 11.09.12р. - 500,00грн., 13.09.12р. - 80000,00грн., 14.09.12р. - 8000,00грн., 17.09.12р. - 20310,00грн., 26.09.12р. - 30000,00грн., а всього, 228810,00грн.

Враховуючи порядок зарахування коштів, визначений п. 7.5. Договору, кошти в сумі 198809,08грн. позивачем було зараховано в порядку черговості в погашення заборгованості за минулі періоди, а залишок коштів в сумі 30000,92грн. - в погашення боргу по видатковій накладній №62851 від 03.09.12р.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді, заборгованість відповідача склала 305266,26грн., що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків №А-00071 від 20.11.12р. (а.с. 82) по договору №110602 від 01.02.12р.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, що відповідає приписам ст. 526 ЦК України.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення 305266,26грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню.

За п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Так, згідно п. 9.1. Договору, у випадку несплати або затримки платежів за товар понад терміни, вказані в п. 7.2. даного Договору, дистриб'ютор виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплаченого, або несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення.

Крім пені, передбаченою п. 9.1. Договору, у випадку затримки дистриб'ютором оплати Товару на більше 10 (десяти) календарних днів, він сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого Товару (п. 9.2. Договору).

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.4), за період з 25.09.12р. по 15.10.12р., пеня складає 1443,54грн. Однак, при здійсненні перерахунку, судом було встановлено, що в межах визначеного позивачем періоду нарахування пені, її обґрунтовано заявлена сума становить 1426,42грн. У стягненні 17,12грн. пені слід відмовити.

Штраф позивачем нараховано у розмірі 10% від суми боргу 166245,80грн., що становить 16624,58грн. (а.с.4). Вказаний розрахунок є вірним, а вимога в цій частині такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховано до стягнення з відповідача 288,70грн. 3% річних.

Так, приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок річних, суд вважає правомірно нарахованою суму 285,46грн. У стягненні 3,24грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню на суму 323602,72грн., з яких: 305266,26грн. основного боргу, 1426,42грн. пені, 16624,58грн. штрафу та 285,46грн. 3% річних.

У стягненні 17,12грн. пені та 3,24грн. 3% річних слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-36, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Партнер" (10025, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Промислова, 15/11, код 37019991)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод" (13400, Житомирська обл., м. Андрушівка, вул. Лисенка, 10, код 30873067):

- 305266,26грн. основного боргу;

- 1426,42грн. пені;

- 16624,58грн. штрафу;

- 285,46грн. 3% річних;

- 6472,05грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.11.12

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - відповідачу (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 11/5) - рек. з пов. про вруч.

3 - позивачу (наручно)