Рішення

від 27.11.2012 по справі 5010/1350/2012-2/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 р. Справа № 5010/1350/2012-2/77

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галхімсервіс", вул. Грабарська, 29, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тора-10" вул. Галицька, 10, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості за отриманий товар у сумі 11 624,88 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Петришин Сергій Романович- представник, (довіреність №б/н від 16.10.12)

від відповідача: представники не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Галхімсервіс" (далі Позивач) звернувся в суд з позовом до ТОВ "Тора-10" (далі Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 11 624,88 грн., в тому числі 10720 грн. основного боргу, 836,16 грн. пені за період прострочки з 01.08.12 по 18.10.12 та 68,72 грн. 3% річних за період з 01.08.12 по 18.10.12.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд припинити провадження в частині стягнення основного боргу, оскільки відповідач погасив основну заборгованість в сумі 10 720,00 грн., про що подав меморіальний ордер №438 від 27.11.12, позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних підтримав, судові витрати просив покласти на відповідача.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 31.10.12 та 13.11.12, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення (а.с.40).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов контракту №12/01ц від 27.06.12 позивач передав відповідачу товар (повнотілу одинарну керамічну цеглу марок М100 та М125) на загальну суму 91440 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними (а.с.8-16). Слід зазначити, що в податкових накладних у графі "вид цивільно-правового договору" вказано Договір від 27.06.12, тобто, поставка здійснювалась на підставі вищезазначеного контракту.

Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар заборгованість станом на 01.08.12 становила 20720 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.08.12 (а.с.21). Також відповідачем після підписання вказаного акту звірки було сплачено ще 10000 грн., в зв"язку з чим основний борг станом на день звернення до суду становив 10720 грн.

У відповідності до п.4.1 контракту, відповідач зобов"язаний провести оплату товару протягом п"яти днів з дати його.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що відповідачем після звернення позивача до суду було сплачено 10720 грн., що підтверджується меморіальним ордером №438 від 27.11.12 (а.с.32), провадження в частині стягнення 10720 грн. основного боргу слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, з віднесенням на відповідача в цій частині судових витрат, що довів спір до суду.

Обгрунтованою є вимога позивача щодо стягнення 68,72 грн. 3% річних, оскільки відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід визнати частково обгрунтованою вимогу позивача щодо стягнення пені, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.1 договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1 % від суми прострочки за кожний день.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 24.10.11 у справі №25/187 (постанова додається - а.с.33-35).

З врахуванням вищенаведеного суд самостійно здійснив перерахунок пені, обгрунтований розмір якої становитиме відповідно 342,69 грн. (розрахунок здійснений судом додаються - а.с.36). В решті стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином до стягнення підлягає 68,72 грн. 3% річних та 342,69 грн. пені.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1541,18 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.179, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610-612, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.33, 34, 43, 44, 49,75, п.1-1 ст.80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галхімсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тора-10" про стягнення 11624,88 грн. заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тора-10" (вул. Галицька, 10, м. Івано-Франківськ,76018, код 34084586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галхімсервіс" (вул.Грабарська, 29, м. Івано-Франківськ, 76000, код 25069903) -68 (шістдесят вісім) грн. 72 коп. - 3% річних, 342 (триста сорок дві) грн. 69 коп. пені та 1541 (одну тисячу п"ятсот сорок одну) грн. 18 коп. - судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 10720 (десять тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу припинити.

В стягненні 493 (чотириста дев"яносто три) грн. 47 коп. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 30.11.12

Суддя Круглова О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"