Рішення

від 13.11.2012 по справі 5006/12/175/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.11.12 р. Справа № 5006/12/175/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державної установи «Науково-технологічний центр «Реактивелектрон» НАН України, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛДМ ГРУП», м. Донецьк

про стягнення 16234,50грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шуліца Д.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Державною установою «Науково-технологічний центр «Реактивелектрон» НАН України, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛДМ ГРУП», м. Донецьк про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 14805,64грн., пені в сумі 1102,42грн., інфляційних витрат в сумі 59,22грн. та 3% річних в сумі 267,22грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №09/07-11 від 01.07.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 14805,64грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 1102,42грн., інфляційних витрат в сумі 59,22грн. та 3% річних в сумі 267,22грн.

Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Як вбачається з довідки з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛДМ ГРУП» зареєстрований за адресою: 83096, м. Донецьк, вул. Бакинських комісарів, б. 17а. Саме за цією адресою, яка зазначену у витягу судом були надіслані ухвали про порушення провадження та про відкладення розгляду справи.

В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі Закон) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того за приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Державною установою «Науково-технологічний центр «Реактивелектрон» Національної академії наук України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛДМ ГРУП», (Орендар) 01 липня 2011р. було укладено договір №09/07-11 оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДУ НТЦ «Реактивелектрон» НАН України.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме державне майно: кімнату під офіс на 3-му поверсі площею 37,30кв.м., розміщену в адміністративному корпусі за адресою: 83049, м. Донецьк, вул. Бакинських комісарів, 17-а, що перебуває на балансі ДУ НТЦ «Реактив електрон» НАН України (Балансоутримувач).

Згідно п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

За приписами п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі «Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за оренду державного майна», затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 за базовий місяць травень 2011р. з урахуванням індексу інфляції без ПДВ 36,02грн. за 1 кв.м. та за результатами конкурсу на право оренди державного майна з урахуванням індексу інфляції без ПДВ базовий місяць травень 2011р. становить 36,76грн. за 1 кв.м., а за всю орендовану площу 1371,15грн. та ПДВ 274,23грн., а всього 1645,38грн.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати. (п.3.1. договору).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. (п.3.6. договору).

Відповідно до п.5.1.4. договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за цим договором.

Цей договір укладено строком на 2 роки і 6 місяців та діє з 01.07.2011р. до 31.12.2013р. включно (п.10.1.). Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

На підставі укладеного договору між сторонами 01.07.2011р. було складено та підписано акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв офісне приміщення площею 37,30кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Бакинських комісарів, 17-а, на 3-му поверсі в адміністративному корпусі.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх обов'язків за договором оренди позивачем було надіслано на його адресу претензію №219 від 02.04.2012р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 14805,62грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору у період з вересня 2011р. по лютий 2012р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 14805,64грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є спеціальними, тобто такими, що регулюють правові відносини оренди державного та комунального майна, у зв'язку з чим мають пріоритет у застосуванні норм інших законів (в тому числі норм Цивільного кодексу України), тому саме вони мають застосовуватись до спірних правовідносин.

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.3 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №09/07-11 від 01.07.2011р. належним чином не виконав, орендну плату за вересень 2011р.-лютий 2012р. в сумі 14805,64грн. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 14805,64грн.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 14805,64грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 267,22грн. та інфляційних витрат в сумі 59,22грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 59,22грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 267,22грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі в сумі 1102,42грн. на підставі умов п. 3.6 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 102,60грн. є обґрунтованою та арифметично вірною, крім того відповідач повністю визнав позовні вимоги у відзиві на позовну заяву, таким чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1102,42грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.2, 3, 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11-16, 202, 509, 526, 530 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 626, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державної установи «Науково-технологічний центр «Реактивелектрон» НАН України, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛДМ ГРУП», м. Донецьк про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 14805,64грн., пені в сумі 1102,42грн., інфляційних витрат в сумі 59,22грн. та 3% річних в сумі 267,22грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛДМ ГРУП» (83049, м. Донецьк, вул. Бакинських комісарів, б. 17-а, код ЄДРПОУ 34398835, п/р 26000002000651 в АТ «Родовід Банк», м. Донецьк, МФО 321712) на користь Державної установи «Науково-технологічний центр «Реактивелектрон» НАН України (83049, вул. Бакинських комісарів, 17-а, код ЄДРПОУ 03534794, п/р 35229004005851 в ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016) борг по орендній платі в сумі 14805,64грн., пеню в сумі 1102,42грн., інфляційні витрати в сумі 59,22грн., 3% річних в сумі 267,22грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.11.2012р.

Суддя Тоцький С.В.