Рішення

від 21.11.2012 по справі 5011-62/13774-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/13774-2012 21.11.12

за позовом: Приватного підприємства приватної фірми «Петро Великий», м.Київ, ЄДРПОУ 21577614

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпарксервіс», м.Київ, ЄДРПОУ 37686807

про визнання права власності

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Руденко С.П. -по дов.

від відповідача: не з?явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне підприємство приватна фірма «Петро Великий», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою (з урахуванням заяви №69 від 20.11.2012р. про уточнення позовних вимог) до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпарксервіс», м.Київ про визнання права власності Приватного підприємства приватної фірми «Петро Великий»на окрему одиницю нерухомого майна: нежитлову будівлю літера А загальною площею 1110,9 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, провулок Коломийський, 20; на окрему одиницю нерухомого майна: нежитлову будівлю літера Б загальною площею 29,2 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, провулок Коломийський, 20.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на проведення реконструкції належної на праві власності будівлі дитячого дошкільного закладу за укладеним з відповідачем договором б/н від 16.11.2010р.

Відповідач у відзиві б/н від 15.10.2012р. проти позовних вимог надав заперечення, посилаючись на ті обставини, що внаслідок проведення реконструкції будівель по провулку Коломийському, 20 у м.Києві саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпарксервіс»стало власником спірного нерухомого майна з огляду на приписи ст.144 Господарського кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпарксервіс», зокрема, у судове засідання 21.11.2012р. не з'явилося, про час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103020279293.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судові засідання по справі не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. Одночасно, судом також враховано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецпарксервіс»у відзиві б/н від 15.10.2012р. вже було надано пояснення по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.151 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. (приймаючи до уваги, що правовідносини сторін виникли під час дії цього Кодексу) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Згідно із ст.224 вказаного Кодексу за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 15.07.1995р. між Приватним підприємством приватною фірмою «Петро Великий»(покупець) та Київським колективним підприємством «Троянда»(продавець) був укладений договір купівлі-продажу, за змістом якого продавець продав, а покупець купив будівлю дитячого дошкільного закладу №405, яка розташована за адресою: м.Київ, провулок Коломийський, 20 та складається з двохповерхової будівлі дитячого садку літера А, сараю літера Б та чотирьох павільйонів літера В.

Відповідно до п.7 вказаного договору покупець набуває право власності на майно з моменту фактичного передання домоволодіння та реєстрації в Київському міському бюро технічної інвентаризації.

Як свідчать матеріали справи, 18.07.1995р. між сторонами за договором купівлі-продажу від 15.07.1995р. був складений та підписаний акт приймання-передання дитячого дошкільного закладу на баланс позивача, оригінал якого оглянутий судом в судовому засіданні 21.11.2012р., а 05.02.1996р. Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»позивачу було видано реєстраційне посвідчення на набуті у власність за договором від 15.07.1995р. об'єкти нерухомості.

Таким чином, з огляду на викладені обставини, судом встановлено, що внаслідок укладання та виконання договору купівлі-продажу від 15.07.1995р., Приватне підприємство приватна фірма «Петро Великий»набуло право власності на будівлю по провулку Коломийському, 20 у м.Києві, що складається з двохповерхової будівлі дитячого садку літера А, сараю літера Б та чотирьох павільйонів літера В.

Згідно із ст.86 Цивільного кодексу Української РСР (приймаючи до уваги, що відносини стосовно набуття права власності на майно за договором виникли під час дії цього кодексу) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

За приписами ст.316 Цивільного кодексу України (враховуючи, що майнові відносини стосовно права власності на нерухоме майно продовжували існувати після набрання законної сили вказаним нормативно-правовим актом) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відтак, приймаючи до уваги положення законодавства, за висновками суду, після переходу до позивача права власності на об'єкт нерухомого майна, останній набув право володіння, користування та розпорядження майном, що включає в себе повноваження на реконструкцію будівель по провулку Коломийському, 20 у м.Києві під потреби підприємницької діяльності.

Згідно із ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст.11 вказаного нормативно-правового акту підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16.11.2010р. Приватним підприємством приватною фірмою «Петро Великий»(замовник) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецпарксервіс»(забудовник) договір на здійснення реконструкції та будівництва нежитлових будівель.

В силу п.п.1, 2.1, 2.2 зазначеного правочину предметом договору є реконструкція об'єкту, а саме нежилої будівлі, яка розташована за адресою: м.Київ, провулок Коломийський, 20, з необхідними інженерними мережами, включаючи проведення внутрішніх оздоблювальних робіт, введення його в експлуатацію та оформлення права власності на реконструйований об'єкт на користь замовника. Сторонами передбачено, що всі будівельні роботи з проведення реконструкції та завершення будівництва об'єкта проводитимуться з матеріалів замовника та власними силами забудовника у відповідності до умов договору.

Приватним підприємством приватною фірмою «Петро Великий»до матеріалів справи представлено копії розрахункових документів, що підтверджують закупівлю позивачем будівельних матеріалів на виконання умов договору про здійснення реконструкції та будівництва нежилих будівель від 16.11.2010р.

У п.3.1 договору б/н від 16.11.2010р. сторонами узгоджені наступні строки виконання умов договору:

- з 16.11.2010р. по 31.10.2011р. -проведення будівельних робіт з реконструкції об'єкта з обов'язковим отриманням дозвільних документів та розробкою проектної документації;

- з 01.11.2011р. по 31.01.2012р. -вчинення комплексу необхідних дій щодо документального оформлення введення в установленому порядку об'єкта в експлуатацію;

- з 01.02.2012р. по 30.04.2012р. -проведення комплексу необхідних дій щодо оформлення та отримання нового документу про право власності замовника на реконструйований об'єкт.

За умовами п.4.4 договору від 16.11.2010р. забудовник зобов'язаний на час дії договору забезпечувати належне виконання зобов'язань з будівництва (реконструкції) об'єкта з дотриманням встановлених будівельних норм, норм пожежної та санітарно-епідеміологічної безпеки, здійснювати технічний нагляд та контроль за об'єктом, вчинити дій щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та оформлення права власності на об'єкт на користь замовника.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що після завершення реконструкції об'єкта, забудовник зобов'язаний передати замовнику 100% збудованої загальної площі об'єкта за актом приймання-передачі, що підписується належним чином уповноваженими представниками сторін.

У відповідності до положень договору 18.10.2011р. між сторонами було складено та підписано акт передачі-прийому об'єкту завершеного будівництва відповідно до договору про здійснення реконструкції та будівництва нежитлових будівель від 16.11.2010р., за змістом якого забудовник передав замовнику усі майнові права на збудовану (реконструйовану) нежитлову будівлю по провулку Коломийському, 20 у м.Києві.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані та докази зворотного у матеріалах справи відсутні, реконструкція набутого у власність за договором купівлі-продажу від 15.07.1995р. нерухомого майна була проведена в межах земельної ділянки, наданої у користування позивачу за укладеним з Київською міською державною адміністрацією договором від 30.06.1998р. на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди.

Згідно із висновком №1255 від 24.10.2012р. експертного будівельно-технічного дослідження, складеним Фізичною особою-підприємцем Лісниченком Сергієм Васильовичем, нежитлові будівлі літера А (загальною площею 1110,9 кв.м), літера Б (загальною площею 29,2 кв.м) по пров.Коломийському, 20 в м.Києві відповідають вимогам нормативної документації в галузі будівництва (будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки та санітарно-технічним нормам).

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно із ст.43 вказаного нормативно-правового акту господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що висновок №1255 від 24.10.2012р. складений Фізичною особою-підприємцем Лісниченком Сергієм Васильовичем, який відповідно до свідоцтва №965 від 24.02.2006р. Міністерства юстиції України має кваліфікацію, в тому числі, за спеціальністю 10.6 «Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», суд приймає до уваги вказаний документ як належний доказ відповідності спірного майна будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки та санітарно-технічним нормам.

Одночасно, згідно із витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна спірне майно не перебуває під обтяженнями.

За таких обставин, враховуючи положення договору від 16.11.2010р. на здійснення реконструкції та будівництва нежитлових будівель, приймаючи до уваги підписання між сторонами акту передачі-приймання від 18.10.2011р., суд дійшов висновку, що власником нерухомого майна, яке розташовано за адресою: м.Київ, провулок Коломийський, 20, є Приватне підприємство приватна фірма «Петро Великий».

Відповідно до п.3.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом №127 від 24.05.2001р. Держбуду України, об'єкти всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди, підлягають технічній інвентаризації.

Як свідчать матеріали справи, на замовлення позивача Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»проведено технічну інвентаризацію спірного майна та складено технічний паспорт станом на 12.04.2012р., в якому наведено опис основних конструктивних елементів нерухомого майна, визначено площу об'єктів нерухомості.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Аналогічні положення передбачені статтею 321 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожній особі (у тому числі, і юридичній, оскільки останні відповідно до ч.1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

За змістом ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також -належності обраного способу судового захисту.

Як вказувалося вище, за умовами п.3.1 договору від 16.11.2010р. забудовник прийняв на себе зобов'язання в строк до 30.04.2012р. здійснити комплекс необхідних дій щодо введення об'єкту по провулку Коломийському, 20 в м.Києві в експлуатацію та отримання нового документу на право власності на реконструйований об'єкт на ім'я замовника.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецпарксервіс»не виконані зобов'язання у зазначеній частині, що за висновками суду, порушує майнові права Приватного підприємства приватної фірми «Петро Великий», передбачені ст.41 Конституції України, ст.316, 317 Цивільного кодексу України, та є належною підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом за захистом свого права власності.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Приватного підприємства приватної фірми «Петро Великий»про визнання права власності на спірні будівлі, як окремі одиниці, які розташовані за адресою: м.Київ, провулок Коломийський, 20, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного підприємства приватної фірми «Петро Великий», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпарксервіс», м.Київ про визнання права власності Приватного підприємства приватної фірми «Петро Великий»на окрему одиницю нерухомого майна: нежитлову будівлю літера А загальною площею 1110,9 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, провулок Коломийський, 20; на окрему одиницю нерухомого майна: нежитлову будівлю літера Б загальною площею 29,2 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, провулок Коломийський, 20.

Визнати за Приватним підприємством приватною фірмою «Петро Великий»(03022, м.Київ, Голосіївський район, пров.Коломийський, буд.20, ЄДРПОУ 21577614) право власності на окрему одиницю нерухомого майна: нежитлову будівлю літера А загальною площею 1110,9 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, провулок Коломийський, 20.

Визнати за Приватним підприємством приватною фірмою «Петро Великий»(03022, м.Київ, Голосіївський район, пров.Коломийський, буд.20, ЄДРПОУ 21577614) право власності на окрему одиницю нерухомого майна: нежитлову будівлю літера Б загальною площею 29,2 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, провулок Коломийський, 20.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпарксервіс»(03138, м.Київ, Солом'янський район, пров.Ясний, буд.8, кВ.1, ЄДРПОУ 37686807) на користь Приватного підприємства приватної фірми «Петро Великий»(03022, м.Київ, Голосіївський район, пров.Коломийський, буд.20, ЄДРПОУ 21577614) судовий збір в сумі 1677 грн.

У судовому засіданні 21.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 26.11.2012р.

Суддя М.О.Любченко