Рішення

від 27.11.2012 по справі 5011-33/15117-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/15117-2012 27.11.12 Суддя Мудрий С.М. , розглянувши справу

за позовом акціонерного комерційного банку "Східно - Європейський банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕ-РІС"

про стягнення 9 589 786,83 грн.

Представники:

від позивача: Павлюк А.А. -представник за довіреністю № 873 від 04.07.2012 року;

від відповідача: не з'явився;

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги акціонерного комерційного банку "Східно - Європейський банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕ-РІС" про стягнення 9 589 786,83 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.08.2007 року між акціонерним комерційним банком «Східно- Європейський банк» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЕ-РІС" (далі - відповідач) укладено кредитний договір № 0001-123/2007 про відкриття відкличної відновлювальної мультилімітної кредитної лінії з лімітом кредитування 9 000 000,00 грн., згідно якого позивач надав відповідачу кредит в національній валюті в межах ліміту кредитування на загальну суму 9 351 700,00 грн. із сплатою 18% річних за час фактичного користування грошовими коштами, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і виконати свої зобов'язання згідно з даним договором у повному обсязі.

Факт отримання позичальником кредиту підтверджується випискою з руху коштів по позичковому рахунку.

Станом на 12.09.2012 року за відповідачем наявна заборгованість в сумі 9 589 786,83 грн., в тому числі: 8 161 045,00 грн. непогашеного кредиту та 1 428 741,83 грн. несплачених відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЕ-РІС» заборгованості по кредиту в розмірі 8 161 045,00 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 428 741,83 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.10.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/15117-2012, розгляд справи призначено на 13.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.11.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, розгляд справи відкладено на 27.11.2012 року.

В судове засідання 27.11.2012 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЕ-РІС» заборгованість по кредиту в розмірі 8 161 045,00 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 428 741,83 грн., а також судовий збір в розмірі 64 380,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

07.08.2007 року між акціонерним комерційним банком «Східно-Європейський банк»(далі - позивач, банк за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЕ-РІС» (далі -відповідач, позичальник за договором) укладено кредитний договір (кредитна лінія) № 0001-123/2007.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Між сторонами укладені додаткові договори № 01 від 31.08.2007 року, № 02 від 28.08.2007 року, № 03 від 31.10.2007 року, № 04 від 30.11.2007 року, № 05 від 28.12.2007 року, № 06 від 31.01.2008 року, № 08 від 29.02.2008 року, № 10 від 31.03.2008 року, № 11 від 30.04.2008 року, № 12 від 30.05.2008 року, № 13 від 27.06.2008 року, № 14 від 31.07.2008 року, № 15 від 29.08.2008 року, №16 від 30.09.2008 року, № 17 від 31.10.2008 року, № 18 від 28.11.2008 року, № 19 від 31.12.2008 року, № 20 від 30.01.2009 року, № 21 від 27.02.2009 року, № 23 від 31.03.2009 року та № 26 від 30.06.2009 року до кредитного договору № 0001-123/2007 від 07.08.2007 року, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну мультилімітну кредитну лінію на поновлення обігових коштів, на покупку нерухомості та інвестиційні цілі з лімітом в сумі 9 000 000,00 грн. строком з 07.08.2007 року по 06.08.2010 року зі сплатою 18% річних.

Згідно до п. 3.3.1. кредитного договору, позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, зазначені в цьому договорі і забезпечити повернення усіх траншів, наданих в межах кредитної лінії не пізніше 06.08.2010 року та сплату відсотків за користування кредитом по останній робочий день кожного місяця, але не пізніше 06.08.2010 року

Судом встановлено, на виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Проте, в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 12.09.2012 року в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 8 161 045,00 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 428 741,83 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 12.09.2012 року факт наявності заборгованості за кредитним договором № 0001-123/2007 від 07.08.2007 року по кредиту в розмірі 8 161 045,00 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 428 741,83 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований, а тому вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕ-РІС" (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 28, к.716, ідентифікаційний код 33742904) на користь відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк»(01042, м. Київ, б-р. Дружби Народів, 17/5, ідентифікаційний код 19364130) заборгованість по кредиту в розмірі 8 161 045 (вісім мільйонів сто шістдесят одна тисяча сорок п'ять) грн. 00 коп. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 428 741 (один мільйон чотириста двадцять вісім тисяч сімсот сорок одна) грн. 83 коп., а також судовий збір в розмірі 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 29.11.2012 року.

Суддя С.М.Мудрий