Рішення

від 20.11.2012 по справі 5011-9/15528-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/15528-2012 20.11.12

За позовом Приватного підприємства «ІТАЛ КЕРАМІКА»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Пакопром»

Про стягнення авансу (попередньої оплати) 10912, 74 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Котович Г. М. (дов. б/н від 01.08.2012р.); Остапченко І. С. (дов. б/н від 01.08.2012 р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Італ Кераміка»(далі за текстом -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Пакопром»(далі за текстом -відповідач) про стягнення авансу (попередньої оплати) в розмірі 10 440, 00 грн. здійсненої відповідно Договору поставки товарів № 851 від 13.07.2012 року, пені в розмірі 393, 80 грн., 3 % річних в розмірі 78, 94 грн., також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/15528-2012, розгляд справи призначено на 20.11.2012 року.

19.11.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано документи по справі та клопотання про витребування доказів по справі, а саме про витребування з органу статисткики довідки прол знаходження в ЄДРПОУ відповідача у справі.

Розглянувши подане клопотання про витребування доказів, суд приходить до висновку, що подане клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з того, що відповідачем всупереч вимогам ст. 38 ГПК України не доведено неможливості подання зазначених доказів самостійно, а також з огляду на те, що ухвалою суду про порушення провадження у справі саме на позивача було покладено обов`язок подання вказаних доказів.

В судове засідання 20.11.2012 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 05.11.2012 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (ухвала про порушення провадження у справі від 05.11.2012 року була надіслана за адресою: 02002 м. Київ, вул. Р. Окіпної, буд. 3).

Представник позивача в судовому засіданні 20.11.2012 року вимоги ухвали суду від 05.11.2012 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, надав оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні, надав усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2012 року між позивачем як покупцем та відповідачем як постачальником було укладено договір поставки товарів № 851 (далі за текстом -договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити пакувальні матеріали, що відповідають якості, встановленій держстандартами, в строки, за ціною асортименту та найменуванням згідно рахунку № 851 від 13.07.2012 року на конкретну партію товару, що направлений на адресу покупця.

Відповідно до п. 2.3 договору розрахунок за товар здійснюється у вигляді 100% попередньої оплати.

Згідно п. 3.1. договору поставка товарів здійснюється транспортом покупця (само вивіз) або транспортною компанією протягом 9 календарних днів з дня оплати товару.

Позивач виконав свої зобов'язання по договору в повному обсязі, здійснив 100 % попередню оплату товару 16.07.2012 року в розмірі 10 440,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За твердженням позивача відповідач свої зобов'язання за договором по поставці товару на момент розгляду справи судом не виконав, оплачений товар не поставив.

06 вересня 2012 року позивач направ відповідачу претензію-вимогу Вих. № 453 від 06.09.2012 року, якою просив відповідача негайно поставити оплачений товар або повернути сплачені кошти не пізніше 16.09.2012 року. Відповіді на зазначену претензію позивач на момент розгляду справи не отримав.

Відзиву на позові відповідач не подав, викладеного позивачем у позовній заяві не спростував.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки товарів №851 від 13.07.2012р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору здійснено Відповідачу передплату за поставку товару на суму 10 440, 00 грн. згідно рахунку на оплату № 851 від 13.07.2012 р., що підтверджується випискою по рахунку позивача про проведення оплати 16.07.2012 року.

При цьому, оплачений товар за договором поставлений не був, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження поставки товару за договором відповідачем суду не надано, викладеного в позовній заяві не спростовано. Строк повернення попередньої оплати за товар, встановлений претензією-вимогою Вих. № 453 від 06.09.2012 року є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення попередньої оплати за договором у розмірі 10 440, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 393, 80 грн. пені за несвоєчасну поставку товару за період з 26.07.2012 року по 25.10.2012 року відповідно до п. 4.2 договору та 3 % річних за зазначений період в розмірі 78, 94 грн.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що за порушення строків відгрузки товарів, Постачальник сплачує Покупцю пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно відвантажених товарів.

За таких обставин, пеня нараховується за невиконання зобов`язань саме по поставці товару, які існували до 06.09.2012 року, а отже пеня має нараховуватися тільки за період з 26.07.2012 року по 06.09.2012 року, що складає 183,98 грн.

По факту направлення позивачем відповідачу претензії-вимоги Вих. № 453 від 06.09.2012 року про повернення попередньої оплати за договором до 16.09.2012 року на підставі ч. ст. 693 ЦК України, зобов'язання відповідача по договору по поставці товару в силу закону та факту направлення вимоги позивача про повернення суми передплати змінилося на зобов'язання по поверненню суми попередньої оплати. Отже, нарахування пені за несвоєчасну поставку товару за період з 06.09.2012 року по 25.10.2012 року, передбачене п. 4.2 договору, з 06.09.2012 року є неправомірним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково на суму 183,98 грн.

В той же час, відповідно до викладеного, зобов'язання перед позивачем по поверненню попередньої плати в розмірі 10 440, 00 грн. існує у відповідача з 06.09.2012 року та мало бути виконано відповідачем до 16.09.2012 року, а отже прострочення відповідача по виконанню вказаного грошового зобов'язання становить 40 днів (з 17.09.2012 року по 25.10.2012 року). Таким чином, на підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу за період з 26.07.2012 року по 25.10.2012 року в розмірі 78, 94 грн., підлягають частковому задоволенню із розрахунку 10 440, 00*3%:365*40=34,32 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати позивача в сумі 4 177 грн. (1677,00 судового збору та 2 500, 00 грн. витрат за послуги адвоката) покладаються на відповідача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2012 року між позивачем (далі за текстом - клієнт) та Адвокатом Котович Ганною Миколаївною (далі за текстом -адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги № 12/10/19-2 (копія договору міститься в справі), відповідно до п. 1.1. якого адвокат в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, визначених договором по захисту клієнта у справі за позовом клієнта до ТОВ «Корпорація Пакопром», а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що за надання правової допомоги, визначеної п. 1.1. цього договору клієнт сплачує адвокату фіксований гонорар в сумі 5 000, 00 грн.

З матеріалів вбачається, що за надані по договору послуги клієнт сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції № 5369/12 від 19.10.2012 року, наявною в матеріалах справи.

У відповідності з пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 4.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути не співрозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи". У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, суд, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат за надання правової допомоги підлягають частковому задоволенню на суму -2 500,00 грн. з розрахунку: 5 000,00 грн. Х 50%.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Пакопром»(02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, буд. 3, оф. 139; код ЄДРПОУ 37664694; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного підприємства «Італ Кераміка»(65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 32; код ЄДРПОУ 35641104) 10440 (десять тисяч чотириста сорок) грн. попередньої оплати, 183,98 (сто вісмдесят три) грн. 98 коп. пені, 34 (тридцять чотири) грн. 32 коп. 3 % річних від суми боргу, 4177 (чотири тисячі сто сімдесят сім) грн. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.11.2012р.

Суддя Г.П. Бондаренко