Рішення

від 28.11.2012 по справі 5015/4706/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.12 Справа№ 5015/4706/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Острів якості», м. Львів;

до відповідача: Дочірнього підприємства «Транспорт»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд», м. Трускавець;

про: стягнення 4226 грн. 58 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Крупа Т.М. -представник на підставі довіреності б/н від 27.11.2012 року;

відповідача: не з'явився

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 09.11.2012 року прийнято до розгляду позовну заяву від 30.10.2012 року, яка поступила на розгляд господарського суду 08.11.2012 року про стягнення грошових коштів в розмірі 4226 грн. 58 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 28.11.2012 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, вимоги ухвали господарського суду від 09.11.2012 року виконав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали господарського суду від 09.11.2011 року не виконав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Острів якості»(надалі по тексту рішення - позивач) звернулось із позовом до Дочірнього підприємства «Транспорт»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд» (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 4226 грн. 59 коп. боргу. Позивач вказує, що на момент подання позову відповідач не оплатив поставлену йому продукцію, внаслідок чого борг відповідача перед ним становить 2428 грн. 20 коп.

Предметом позову є основна заборгованість в розмірі 2428 грн. 20 коп. та пеня в розмірі 188 грн. 88 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: На підставі видаткових накладних № ОЯ -0000119 від 26 січня 2012 року на суму 183 грн. 98 коп.; № ОЯ -0000140 від 30 січня 2012 року на суму 122 грн. 29 коп.; № ОЯ -0000212 від 31 січня 2012 року на суму 222 грн. 52 коп.; № ОЯ -0000247 від 07 лютого 2012 року на суму 294 грн. 00 коп.; № ОЯ -0000287 від 10 лютого 2012 року на суму 120 грн. 89 коп.; № ОЯ -0000470 від 29 лютого 2012 року на суму 1484 грн. 52 коп. позивач здійснив поставку товару (автозапчастин, фільтра автохімії) відповідачу на загальну суму 2428 грн. 20 коп.

Товар відповідач отримував згідно довіреностей № 14 від 16.01.2012 року та № 467 від 26.01.2012 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

19.05.2012 року позивач одержав від Дочірнього підприємства «Транспорт»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд»гарантійний лист про оплату боргу в розмірі 2348 грн. 46 коп. в термін до 30.05.2012 року.

Оскільки оплата не поступила, позивач звернувся до відповідача із претензією № 39 від 29.05.2012 року про оплату заборгованості, яку останній отримав 01.06.2012 року.

26.06.2012 року позивачем отримано відповідь на претензію від 15.06.2012 року № 15/06/12-97 якою відповідач просить розглянути питання про укладення договору поруки, згідно умов якого поручителем за зобов'язання перед ТзОВ «Острів якості»витупить товариство Холдингу ТКС.

Листом від 26.06.2012 року № 40, який отриманий відповідачем 04.07.2012 року, позивач погодився на підписання договору поруки, однак, як підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, на момент звернення до суду із позовом та розгляду справи по суті заборгованість не оплачена, договір поруки не укладено.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Між позивачем та відповідачем було укладено усну угоду, згідно якої позивач здійснив поставку товару, а відповідач отримав товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України моментом виконання обов'язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 Цивільного кодексу України покладає на покупця обов'язок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару. Ціна товару погоджена сторонами у відповідних видаткових накладних.

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 Цивільного кодексу України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов'язків пов'язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин.

Між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач виконав поставку товару, а Дочірнє підприємство «Транспорт»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд»зобов'язалось провести оплату, при цьому термін оплати визначений не був. Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із представленої суду переписки відповідач факт заборгованість визнав.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима.

Враховуючи вищенаведене, а також встановлений вище судом факт заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 2428 грн. 20 коп. , суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовні вимоги про стягнення із відповідача боргу в розмірі 2428 грн. 20 коп.

Щодо нарахованої позивачем пені в розмірі 188 грн. 88 коп., суд відмовляє у її стягнення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Однак, відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Матеріали справи не містять доказів про укладення між сторонами договору про неустойку в письмовій формі. Враховуючи наведене суд вважає, що між сторонами не досягнуто згоди про неустойку, і позовна вимога про стягнення пені в розмірі 188 грн. 88 коп. є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Суд зазначає, що в ціну позову не включаються суми судових витрат, які позивач просить суд стягнути з відповідача. Оскільки в даному випадку позивачем в ціну позову включено 1 609 грн. 50 коп. сплаченого ним судового збору, ціною позову слід вважати 2617 грн. 08 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Транспорт»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд» (Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 54а, код ЄДРПОУ 33088244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Острів якості»(79005, м. Львів, вул. Шота Руставелі, 7, код ЄДРПОУ 33951624) 2428 грн. 20 коп. боргу та 1496 грн. 84 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 188 грн. 88 коп. відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 30.11.2012 року.

Суддя Р. Матвіїв