Рішення

від 20.11.2012 по справі 5011-68/14391-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/14391-2012 20.11.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Олексій Пуха і Партнери» доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» провідшкодування шкоди в порядку регресу. Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Кондратюк Я.П., за довіреністю, від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олексій Пуха і Партнери»(далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(далі - відповідача) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 1.552,80 грн. та судового збору у розмірі 1.609,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем згідно Договору купівлі-продажу від 08.03.2012 та Акту приймання-передачі прав вимоги від 08.03.2012 по Договору купівлі-продажу від 08.03.2012 було придбано право вимоги у Акціонерного страхового товариства «Вексель»(далі -АСТ «Вексель»), яке, в свою чергу, виплатило, як страховик, страхове відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-8447/08 УСП від 15.09.2008 - Яременку Ігорю Григоровичу, внаслідок чого до АСМ «Вексель»в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 1.552,80 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/14391-2012 та призначено до розгляду на 05.11.2012.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з неявкою представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка додана позивачем до матеріалів справи, станом на 31.10.2012 місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»є вул. Іллінська, 8, Подільський район, м. Київ, 04070.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду про порушення провадження у справі було надіслано на адресу відповідача (вул. Іллінська, 8, Подільський район, м. Київ, 04070), яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, та була вручена уповноваженому представнику відповідача, проте останній свою явку у судове засідання не забезпечив.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: вул. Іллінська, 8, Подільський район, м. Київ, 04070, за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.11.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між АСТ «Вексель»та Яременком Ігорем Григоровичем (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-8447/08 УСП (далі - Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «Опель», державний номер АІ 0498 ВЕ.

В місті Києві 27.04.2009 по пр-ту Григоренка -пр-ту Бажана сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу «Опель»державний номер АІ 0498 ВЕ, який належить на праві власності Яременко Ігорю Григоровичу та перебував під його керуванням, та транспортного засобу марки «Mitsubishi Lancer»державний номер АА 4553 СЕ, який належить на праві власності Буданову Володимиру Михайловичу та перебував на законних підставах під керуванням Касрадзе Джаба Омаровича.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований АСТ «Вексель»автомобіль марки «Opel Corsa»державний номер АІ 0498 ВЕ.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 12.06.2009 у справі № 3-4748/09 Касрадзе Джабу Омаровича було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до звіту №267 від 08.05.2009 про оцінку автомобіля «Opel Corsa»державний номер АІ 0498 ВЕ, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, завданого власнику, склала 3420,30 грн.

ДТП згідно з Договором, укладеним між АСТ «Вексель»та страхувальником, було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 2787/09 від 2009 року, відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала у сумі 1552,80 грн.

Дану суму страхового відшкодування, АСТ «Вексель»виплатило страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням №014 від 14.10.2009 на суму 1552,80 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва у справі № 44/282-б від 18.05.2010, копія якої знаходиться в матеріалах справи, АСТ «Вексель»було визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Позивачем 28.02.2012 було подано заяву №2 на участь у відкритих торгах (аукціоні) продажу майна АСТ «Вексель».

Відповідно до протоколу №2 проведення повторних відкритих торгів (аукціону) з продажу майна АСТ «Вексель» від 05.03.2012 позивач став переможцем повторних відкритих торгів (аукціону) з продажу належних АСТ «Вексель»прав вимоги до 36 осіб, що виникло у 2009 році.

Між позивачем та АСТ «Вексель»було укладено договір купівлі-продажу б/н від 08.03.2012 та акт приймання-передачі прав вимоги по договору купівлі продажу б/н від 08.08.2012,

Таким чином, позивач отримав право вимоги до 36 осіб, в тому числі і до Буданова Володимира Михайловича.

Судом установлено, що транспортний засіб «Mitsubishi Lancer»державний номер АА 4553 СЕ, власником якого є Буданов Володимир Михайлович застраховано у відповідача згідно полісу № ВВ/9708332, страхувальником за яким є Буданов Володимир Михайлович, що підтверджується витягом з Єдиної централізованої бази МТСБУ, що знаходиться в матеріалах справи.

З заявою від 28.08.2012 вих. №554, яку було отримано відповідачем, про що свідчить копія поштового повідомлення, яке знаходиться в матеріалах справи, позивач з метою досудового врегулювання даного спору, звернувся до відповідача з претензією виплатити страхове відшкодування у розмірі 1552,80 грн.

Станом на час розгляду спору відповідачем вказаних коштів не сплачено, доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу , розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 25 500,00 грн., розмір франшизи становить 510,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

З урахуванням наведеного, суд, враховуючи встановлені обставини справи та ліміт відповідальності відповідно до полісу обов'язкового страхування, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 1552,80 грн. підлягають задоволенню частково, за вирахуванням встановленого розміру франшизи 510,00 грн. Відтак сума, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 1042,80 грн.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олексій Пуха і Партнери»(01042, м. Київ, вул. Патріса Лулумби, 21, офіс 416, код ЄДРПОУ 37266144) страхове відшкодування у сумі 1042 (одну тисячу сорок дві) грн. 80 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 080 (одну тисячу вісімдесят) грн. 88 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.11.2012

Суддя Ониськів О.М.