Рішення

від 22.11.2012 по справі 5011-50/13877-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/13877-2012 22.11.12

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЯХМОС"

про розірвання договору та стягнення 71563,42 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Чайка М.О.(дов. від 01.08.2012)

Від відповідача Гуломов К.Е.(директор)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про розірвання договору № 07/05 від 16.05.2012 та стягнення з відповідача заборгованості по даному договору у зв"язку з неналежним виконанням його умов договору у розмірі 71 563,42 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2012 порушено провадження у справі №5011-50/13877-2012 та призначено до розгляду на 13.11.2012.

В судове засідання 13.11.2012 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково на суму 44 810,00 грн.

Розгляд справи було відкладено на 22.11.2012.

В судове засідання 22.11.2012 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги визнав лише частково, на суму 16 000,00 грн., в іншій частині проти позову заперечив та просив відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Яхмос» (далі - ТОВ «Яхмос», підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська»(далі - ТОВ «Агрофірма «Вільхівська», замовник) було укладено Договір № 07/05, у відповідності до якого ТОВ «Яхмос»прийняло на себе зобов'язання по проведенню якісних ремонтно-монтажних робіт обладнання та підготовки до роботи холодильної камери №2, забійного цеху у с. Морозівка відповідно до «Правил обладнання та безпечної експлуатації фреонових холодильних установок», які знаходяться в користуванні ТОВ «Агрофірма «Вільхівська»на умовах оренди.

Сторони дійшли згоди, що загальна сума договору складатиме 60 910,00 (шістдесят тисяч дев'ятсот десять) грн.00 коп., а оплата робіт має бути здійснена позивачем шляхом 100% передоплати наданих послуг.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Агрофірма «Вільхівська», на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором № 07/05 від 16.05.2012, на розрахунковий рахунок ТОВ «Яхмос», було перераховано грошові кошти в сумі - 60 910,00 (шістдесят тисяч дев'ятсот десять) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1322 від 23.05.2012.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що строк виконання робіт становить 15 робочих днів з моменту отримання оплати, тобто - 13 червня 2012 року.

Однак з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Яхмос»не виконало взятих на себе зобов'язань за договором від 16.05.2012 № 07/05.

В судовому засіданні 13.11.2012 представником відповідача було подано суду відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково (на суму 16 100,00 грн.), у зв'язку із тим, що на його думку, роботи за Договором № 07/05 від 16 травня 2012 частково виконані (на дану суму). На підтвердження власної позиції відповідачем надано суду два акти виконаних робіт від 28.05.2012.

Однак, Акти виконаних робіт від 28.05.2012, (далі за текстом - Акт), надані відповідачем не можуть слугувати доказом виконання відповідачем робіт в розумінні ст. ст. 32, 34, 36 ГПК України, виходячи із наступного:

1. Акти не підписані уповноваженими представниками позивача, що спростовує факт прийняття ТОВ «Агрофірма «Вільхівська», виконаних ТОВ «Яхмос»робіт. Так, у вказаному Акті вчинено запис «от Агрофирма»Ольховская»

(підпис) В. В. Коробка

(підпис) В. Г. Ильченко».

Відповідно до Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджених Наказом Міністерства Юстиції України від 05.03.2012 № 368/5, найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму та назву.

Згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі, повне найменування позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська», скорочене найменування - ТОВ «Агрофірма «Вільхівська».

Крім того, особи, які підписали Акт від «Агрофирма»Ольховская»»не є співробітниками даного товариства, не уповноважувались на вчинення будь-яких дій від імені ТОВ «Агрофірма «Вільхівська»та не мали права підпису від імені позивача, про що свідчать пояснення самого позивача та надані ним докази.

Ільченко Валерій Павлович на підставі Договору №05/12-104 від 27 травня 2012 надає ТОВ «Агрофірма «Вільхівська»інженерні послуги по обслуговуванню холодильних установ.

Коробка Віталій Володимирович на підставі Длоговору №208/2 від 17 липня 2012 надає послуги ТОВ «Агрофірма «Вільхівська»з керівництва виробничо-господарської діяльності котельні.

Тобто, на час підписання Актів, ні Ільченко В. П., ні Коробка В. В. не були посадовими особами позивача, та не були уповноважені підписувати такі документи.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, правом вчиняти юридичні дії від імені ТОВ «Агрофірма «Вільхівська»без довіреності, наділений виключно керівник - Копотун Нінель Ігорівна.

Згідно з п. п. 8.2.3 Статуту ТОВ «Агрофірма «Вільхівська»у редакції від 09.12.2011, згідно з яким, право вчиняти юридичні дії від імені товариства без довіреності має виключно директор.

Окрім того, на ТОВ «Агрофірма «Вільхівська»діє Наказ 49 від 04.06.2012, згідно з яким, первинні бухгалтерські документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій мають право підписувати лише директор та головний бухгалтер ТОВ «Агрофірма «Вільхівська», а також особи уповноважені на вчинення таких дій належним чином оформленою довіреністю.

Відповідачем не надано до суду копій довіреностей, якими уповноважено Ільченко В. П. та Коробку В. В. на прийняття виконаних робіт.

Також, на Актах відсутня печатка ТОВ «Агрофірма «Вільхівська», що також вказує на його безпідставність як доказу виконаних відповідачем робіт.

Акти прийому-передачі виконаних робіт є первинним бухгалтерським документом в розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в якому зазначено, що первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь, у здійсненні господарської операції.

Окрім цього в актах взагалі відсутня сума виконаних робіт і є незрозумілим чому відповідач вважає що ним виконані роботи на суму 16 100,00 грн., дана сума ніякими доказами не підтверджена.

Виходячи із вищевикладеного, Акти від 28.5.2012 не можуть бути прийнятими судом до уваги у якості доказу виконання ТОВ «Яхмос»робіт на суму 16 100,00 грн., оскільки вони не відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Отже, спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було виконано роботи за договором, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 60 910,00 грн., що становить сплачену позивачем передоплату.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором, то підстава, на якій йому були перераховані позивачем кошти в розмірі 60 910,00 грн. зникла.

Таким чином, суд вважає доведеним факт користування відповідачем коштами позивача без достатніх на те підстав, а отже, суд вважає, що факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 60 910,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належним чином не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 60 910,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір від 16.05.2012 між № 07/05.

Згідно ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Таким чином, беручи до уваги пункт 4.1. Договору, а також факт здійснення 23 травня 2012 року ТОВ «Агрофірма «Вільхівська»оплати в повному обсязі за виконання робіт відповідачем, строк виконання Договору настав 13 червня 2012.

Частиною 2 ст. 852 ЦК України передбачено, що за наявності у роботі істотних відступів від мов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Станом на дату розгляду справи відповідачем договір не виконано, у зв'язку із чим у позивача наявні обґрунтовані підстави для розірвання договору та вимоги повернення сплачених відповідачу коштів.

Крім того, згідно з ч. 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 10 232,88 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.3 Договору від 16.05.2012 №07/05 встановлено, що у випадку порушення підрядником умов даного Договору. Підрядник зобов'язується виплатити замовнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2%від загальної суми Договору за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 10 232,88 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 420,54 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" задовольнити в повному обсязі.

2. Розірвати Договір № 07/05 від 16.05.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Яхмос» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська».

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЯХМОС" (02152, м. Київ, пр-т П.Тичини, 3, код ЄДРПОУ 37767860) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 13, код ЄДРПОУ 35902139) основний борг в розмірі 60 910(шістдесят тисяч дев'ятсот десять) грн. 00 коп., пеню в розмірі 10 232 (десять тисяч двісті тридцять дві) грн. 88 коп., три відсотки річних в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 54 коп., та судовий збір у розмірі 2 682(дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 50 коп .

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 28.11.2012