Рішення

від 21.11.2012 по справі 5011-34/11219-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/11219-2012 21.11.12 За позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"

до 1) Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна

залізниця"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна

компанія "Інтерком"

про стягнення 5 271, 60 грн.

СуддяСташків Р.Б. Представники сторін:

від позивача - Олійник В.Ю., представник за довіреністю ;

від відповідача-1 - Майданік В.В., представник за довіреністюя4

від відповідача-2 - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" (далі -позивач ) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (далі -відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" про стягнення 5 271,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при отриманні від постачальника за договором поставки № 1.83 від 25.09.2011 вугілля, відвантаженого ТОВ "Промислово-Інвестиційнакомпанія "Інтерком", позивачем при переважуванні вантажу виявилась недостача 5200 кг вугілля.

Ухвалою суду від 20.08.2012 було порушено провадження у справі № 5011-34/11219-2012, розгляд справи призначено на 17.09.2012.

Відповідач-1 проти позову заперечив, оскільки позивачем не надано доказів, що підтверджують вартість вантажу щодо визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника. Крім того, зазначив, що в даному випадку вбачається відповідальність відпвідача-2, оскільки останнім не дотримано заходів щодо збереженості вантажів при перевезенні, а саме: неякісно розрівняно та не замарковано вантаж, про що свідчить комерційний акт ст. Знам'янка Одеської залізниці в частині не розрівняння природних скосів, які утворюються при навантаженні вантажів, які перевозяться навалом і спричиненні методикою навантаження таких вантажів.

Відповідач-2 позов не визнав, у своїх запереченням посилається на те, що свої зобов'язання як Вантажовідправник виконав відповідно до вимог, що і зазначено в залізничній накладній та комерційному акті, а те, що на поверхні вантажу мається виборка над 1 люками довжиною 1300 мм., шириною на всю ширину вагону, глибиною 400 мм. свідчить про розкрадання вантажу та наявність відповідальності перевізника за незбереження прийнятого до перевезення вантажу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2010 між позивачем (далі -Покупець) та ПП "Камтопсервіс" (далі -Постачальник) був укладений договір № 1.57 за умовами якого Постачальник зобов'язався відвантажити вугілля з якісними показниками, в асортименті та по цінам, визначених цим договором, а позивач -прийняти його та оплатити.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 наведеного договору № 1.83 від 25.09.2011 та на підставі рахунку №СФ-0000064 від 26.01.2012 позивач в порядку календарної черговості перерахував на розрахунковий рахунок Постачальника грошові кошти на загальну суму 200 000 грн. за поставку вугілля, що підтверджується платіжним дорученням №17244 від 01.02.2012.

Відповідно до залізничної накладної №53245148 від 26.01.2012 відповідачем-2 було відвантажено на адресу Хмельницького районного паливного складу ПрАТ "Вінницяоблпаливо" вантаж -вугілля антрацит. Вугілля завантажено нижче бортів, у вологому стані. Вантажовідправником вугілля згідно з накладною є ТОВ "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком". Перевізником вантажу згідно вищезазначеної накладної виступило Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця".

Відповідно до пункту 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України, статтею 307 Господарського кодексу України, статтею 22 Статуту залізниць України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" (відповідач-2) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (відповідач-1) було укладено договір перевезення на користь Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (позивач).

З прибуттям напіввагону на станцію Знам'янка виявлено поглиблення. На основі актів загальної форми станції Знам'янка Одеської залізниці №№5756, 5763 про виявлення поглиблення, вагон було відчеплено на вагову перевірку на 150 тонних залізничних вагах та виявлено наступну вагу вантажу: брутто 86000 кг, тара з бруса 22200 кг., нетто 63800 кг.; п документах значиться: тара з бруса 22200 кг, нетто 69000 кг, що складає різницю ваги поти документів в сторону зменшення на 5200 кг.

При перевірці виявилося завантаження рівномірне нижче бортів на 50мм. По документам значиться завантаження рівномірне нижче бортів, розмір відносно висоти бортів не вказано. На поверхні вантажу наявна виборка над 1 люками довжиною 1300мм., шириною на всю ширину вагона, глибиною 400мм. Просипання вантажу відсутнє. На поверхні вантажу захисне маркування відсутнє. В місцях виборки доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. В вагоні глухі торцеві стінки та люка щільно закриті. Об'єм кузова 75 м. куб. Каток застосовувався. Перевірка проводилась на 150-тонних вагонних вагах (держповірка вагів 15.11.2011р.). Недостача підтвердилась. Недостаючий вантаж у вагоні міститися міг. При видачі вантажу на станції призначення різниці проти вищезазначених відомостей не виявлено, вантаж видано вантажоодержувачу згідно комерційного акту АА №022059/74/2 від 30.01.2012.

Зазначені обставини зафіксовано в комерційному акті серії АА №022059/74/2 від 30.01.2012 (оригінал якого міститься у матеріалах справи).

Позивач вважаючи, що нестача вугілля виникла як з вини вантажовідправника, так і з вини перевізника, обраховує кількість неотриманого вантажу з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження в масі вантажу, вираховує вартість втраченого вантажу у розмірі 5271,60 грн. і вимагає стягнути її з вантажовідправника та перевізника пропорційно ступеню їх вини.

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 № 457 "Про затвердження Статуту залізниць України", було затверджено Статут залізниць України (далі - Статут) статтею 105 якого, визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми (форму затверджено наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 № 460), оформлений відповідно до цього Статуту та правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами, а порядок і терміни складання актів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України

Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Додаткова підготовка вагонів та контейнерів під завантаження вантажів, що потребують особливих умов перевезення і зберігання, може здійснюватися залізницею на підставі договору за рахунок відправника.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів. Відправник зобов'язаний на вимогу залізниці пред'явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.

У Пункті 3.2 Роз'яснення ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що стосовно спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею, перелік таких доказів установлено статтями 130 і 133 Статуту. При цьому накладна, вантажна (квитанція про приймання вантажу до перевезення), багажна, вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі. Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту (частини 2,3 п. 3.2).

Відповідно до пункту 1 Правил перевезення вантажі, які не потребують упакування, в залежності від фракційного складу перевозяться навалом або насипом, без підрахунку місць. У перевізних документах на ці вантажі у графі "Найменування вантажу" проставляється: "Навалом" чи "Насипом".

Згідно з пунктом 3.1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.02 № 04-5/601 відповідно до статей 909 ЦК України та 307 ГК України, статті 110 Статуту за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

У статті 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, а саме: залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до статті 113 Статуту залізниць за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно зі статтею 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Відповідно до статті 115 Статуту залізниць вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до пункту 13 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 N 01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства»вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці - за ціною вантажовідправника, а відносно відправника - за ціною посередника або постачальника.

Розміру дійсної вартості втраченого вантажу за ціною вантажовідправника матеріали справи не містять.

Також, пунктом 3.3 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.02 № 04-5/601 стаття 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акта у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення.

Згідно з пунктом 3.19 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.02 № 04-5/601 у вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі , завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Це правило поширюється і на випадки, коли відповідно до пункту 2 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу залізниця на прохання відправника, за згодою одержувача, перевозить у вагонах відкритого типу вантажі, не зазначені у додатку до цих Правил.

Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи.

Прибуття напіввагону на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання вантажу при перевезенні, оскільки згідно із статтею 111 Статуту залізниць України позивач має довести вину перевізника . Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником у залізничній накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів , які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око".

Також пунктом 3.20 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.02 № 04-5/601 за змістом статті 31 Статуту та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що згідно накладної на перевезення №53245148 позивач є отримувачем вантажу -"вугілля антрацит", перевезення якого здійснювалось відповідачем-1 вагоном № 65260879 з масою вантажу при завантаженні 69000 кг. Як встановлено судом та підтверджується комерційним актом серії АА№022059/74/2 від 30.01.2012 навантаження вантажу у вагон здійснювалось засобами вантажовідправника, тобто відповідачем-2. При перевірці виявилось: брутто 86000 кг, тара з бруса 22200 кг., нетто 63800 кг.; в документах значиться: тара з бруса 22200 кг, нетто 69000 кг, що складає різницю ваги поти документів в сторону зменшення на 5200 кг. Вантаж прибув у технічно та комерційно справному вагоні. Навантаження рівномірне нижче бортів на 50 мм. Просипання ватажу відсутне. Поверхня вантажу не маркована.В вагоні глухі торцеві стінки та люки щільно закриті. Кількість вантажу якого не вистачає, у вагоні поміститися міг. У документі зазначено маркування вапном, фактично маркування відсутнє.

Пунктом 3.13 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.02 № 04-5/601 встановлено, що недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 N 644 визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

При здійснені розрахунку позивачем враховано зазначені вище вимоги та підтверджено вартість недоотриманого ним вугілля договором №1.83 від 25.09.2011 та рахунком-фактурою №СФ-0000064 від 26.01.2012. Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок, суд визнає його обґрунтованим.

Згідно вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідачем-2 не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню відносно стягнення з відповідача-2 на користь позивача збитків у вигляді нестачі вантажу, перевезення якого здійснювалось згідно накладної на перевезення № 53245148. У позові до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" суд відмовляє.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" (94220, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Волгоградська, буд. 135, кімната 40, ідентифікаційний код 34870060) на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (21021, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, ідентифікаційний код 01880670) 5 271 (п'ять тисяч двісті сімдесят одну) 60 коп. збитків, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.11.2012

Суддя Сташків Р.Б.