Рішення

від 16.11.2012 по справі 5020-1043/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2012 року справа № 5020-1043/2012 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5),

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ливадийская инвестиционная компания»

(99011, м.Севастополь, вул. Кулакова,51, кв.3)

про стягнення неустойки за користування орендованим майном за час прострочення повернення,

суддя С.О. Щербаков

за участю:

представника позивача -Бекетової Н.С., довіреність б/н від 08.10.2012;

представника відповідача -не з`явився.

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ливадийская инвестиционная компания»про стягнення з відповідача на свою користь неустойки за період з 15.08.2011 по 23.11.2011 в розмірі 68931,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним користуванням з боку відповідача об'єктом нерухомого майна після припинення договору оренди нерухомого майна №205-06 від 26.04.2007.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.09.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 10.10.2012.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 10.10.2012 на 05.11.2012 та 05.11.2012 на 16.11.2012.

В судове засідання 16.11.2012 з`явилась представник позивача, яка підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, за адресою, яка зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція ТОВ «Ливадийская инвестиционная компания», яка направлялась судом адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення за закінченням терміну зберігання та про не проживання (перебування) за зазначеною адресою.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

26.04.2007 між територіальною громадою, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ливадийская инвестиционная компанія» (Орендар) укладений договір оренди №205-06 (далі -Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду в житловому будинку літ. «А»вбудовані нежилі приміщення (з І-1 по №9) загальною площею 171,70 кв.м., з ганком, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська,4 та знаходяться на балансі РЕП-17 (надалі -об'єкт оренди), вартість яких складає згідно звіту про експертну оцінку від 30.11.2005 -289200,00 грн., для використання під об'єкт торгівлі.

Згідно п. 2.1. Договору, передача майна в оренду не надає Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Територіальна громада, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Об'єкт оренди залишається на балансі РЕП-17 із зазначенням того, що майно передано в оренду та оплачується орендарем в сумі 5781,36 грн. на рахунок орендодавця щомісячно. Амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються балансоутримувачем. Аморизаційні відрахування від вартості орендованого майна є власністю орендодавця (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору, вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкта оренди.

Як вбачається з акту прийому-передачі орендованого майна від 26.04.2007, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та балансоутримувач РЕП-17 передали в оренду, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно - вбудовані нежилі приміщення підвалу, загальною площею 171,70 кв.м., що розташовані у житловій чотирьохповерховій будівлі по вул. Велика Морська,4 у м. Севастополі, вартість якого за експертною оцінкою склала 289 200,00 грн. (а.с. 12).

Відповідно до пункту 2.5 Договору повернення орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення договору. Майно повинно бути повернуто у стані, в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу. Приймання-передача об'єкту оренди після закінчення дії договору оренди здійснюється комісією у складі представників орендодавця та орендаря. Передача майна орендарем і приймання його орендодавцем посвідчується актом прийому-передачі, що підписується представниками сторін. Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкта оренди.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору розмір орендної плати визначається на підставі Рішення конкурсної комісії по оренді комунального майна та складає 5781,36 грн. за першій місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата перераховується на рахунок місцевого бюджету міста Севастополя.

Сума орендної плати підлягає щомісячному корегуванню відповідно до методики, затвердженої Рішенням сесії міської Ради №344 від 13.11.2002, шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Орендар зобов'язався, зокрема, повернути орендоване майно при припиненні дії даного договору в належному стані з урахуванням його зносу (п. 4.12 Договору).

Згідно з п. 7.1 цей Договір діє з моменту його підписання та до 20.07.2011.

Відповідно до пункту 7.5 дія Договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку оренди, передбаченого Договором.

Листом від 02.08.2011 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради повідомив відповідача про те, що 20.07.2011 договір оренди №205-06 від 26.04.2007 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений (а.с. 13).

Крім цього, рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.03.2011 у справі № 5020-2/036 вирішено, зокрема, вважати розірваним договір оренди нерухомого майна №205-06 від 26.04.2007, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Ливадийская инвестиционная компания»з моменту набрання рішенням законної сили та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Ливадийская инвестиционная компания»повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської ради нерухоме майно, а саме: вбудовані нежилі приміщення (з І-1 по № 9), розташовані в житловому будинку, загальною площею 171,70 кв.м. з ганком, розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, 4, шляхом передачі по акту приймання-передачі.

Актом обстеження ефективності використання та технічного стану об'єкта нерухомості від 24.11.2011 встановлено, що відповідач не використовує об'єкт оренди у вигляді спірних приміщень, та зазначений об'єкт звільнений відповідачем (а.с. 14).

Безпідставне користування спірним нерухомим майном з боку відповідача після закінчення строку договору оренди за період з 15.08.2011 по 23.11.2011 і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми неустойки в сумі 68931,42 грн. за вказаний період.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як встановлено судом, згідно з п. 7.1 Договору цей Договір діє з моменту його підписання та до 20.07.2011.

Відповідно до пункту 7.5 дія Договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку оренди, передбаченого Договором.

Згідно з пунктом 4.12 Договору орендар зобов'язується повернути орендоване майно при припиненні дії даного Договору в належному стані з урахуванням його зносу.

Відповідно до пункту 2.5 Договору майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкта оренди.

Як вже зазначалось, листом від 02.08.2011 за №01-15/2484, позивач звертався до відповідача з пропозицією провести дії щодо повернення об'єкту оренди у встановленому порядку.

Таким чином, після закінчення строку оренди та припинення Договору, відповідач (орендар) повинен був негайно повернути об'єкт оренди позивачу (орендодавцю) за актом прийому-передачі.

Однак, з пояснень позивача вбачається, що відповідач не здійснив своєчасне повернення майна за актом прийому-передачі з моменту припинення договору оренди, чим порушив умови договору оренди, а саме пункту 4.12.

Відповідач всупереч вимог статті 33 ГПК України зворотного суду не довів.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт безпідставного користування відповідачем орендованим майном з моменту припинення договору оренди, що є підставою для сплати неустойки відповідно до норм частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Оскільки акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна після припинення Договору сторонами суду не надано, при вирішенні питання щодо строку нарахування неустойки суд бере до уваги Акт обстеження ефективності використання та технічного стану об'єкта нерухомості від 24.11.2011, яким встановлено, що відповідач не використовує об'єкт оренди у вигляді спірних приміщень, та зазначений об'єкт звільнений відповідачем.

За таких обставин, суд вважає вірним період нарахування неустойки, зазначений позивачем з 15.08.2011 по 23.11.2011.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми неустойки, суд дійшов висновку про те, що він є обґрунтованим та відповідає умовам договору та чинному законодавству.

У зв'язку з цим, вимоги позову щодо стягнення з відповідача неустойки за користування орендованим майном після розірвання договору за період з 15.08.2011 по 23.11.2011 у розмірі 68931,42 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ливадийская инвестиционная компанія» (99011, м. Севастополь, Кулакова,51, кв.3., ідентифікаційний код 34050075) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5, на р/р місцевого бюджету м. Севастополя №33213870700001 в ДУ ДКСУ м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код платежу -22080400) неустойку у розмірі 68931,42 грн . (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять одна грн. 42 коп.).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ливадийская инвестиционная компанія» (99011, м. Севастополь, Кулакова,51, кв.3., ідентифікаційний код 34050075) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5, р/р 37188003000416 в ДУ ДКСУ у м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 25750044, отримувач -ФКМ СМР) судовий збір у розмірі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 21.11.2012.

Суддя С.О. Щербаков